Рубрика «Погляд»
Інтерпол очікувано відмовив Росії в розшуку колишнього власника компанії ЮКОС Михайла Ходорковського. У штаб-квартирі організації нагадали Москві, що її статут «категорично забороняє робити будь-які дії політичного, військового, релігійного чи расового характеру».
Рішення про кримінальне переслідування Ходорковського – сигнал не для Заходу. Це нагадування всім представникам російської політичної і підприємницької еліти: Ходорковський продовжує перебувати у «чорному списку» Кремля
Але у Кремлі навряд чи очікували якогось іншого рішення Інтерполу. Не потрібно думати, що російське керівництво є таким наївним і не розуміє, якою буде міжнародна реакція на переслідування опального олігарха. Сама процедура звільнення Ходорковського з його подальшим виїздом на Захід не мала нічого спільного з класичним правом. У цивілізованому світі Ходорковського всі роки його ув’язнення сприймали як заручника Путіна. А його звільнення – як результат успішних переговорів політичного характеру.
Рішення про кримінальне переслідування Ходорковського – сигнал не для Заходу. Це нагадування всім представникам російської політичної і підприємницької еліти: Ходорковський продовжує перебувати у «чорному списку» Кремля. Його помилування аж ніяк не означає відновлення в громадянських правах. Якщо Ходорковський раптом вирішить приїхати в Росію, він буде негайно заарештований і засуджений. Тепер – за вбивство.
Якби Путін був такий упевнений, він би просто не помічав Ходорковського
Оголошення в розшук – це і сигнал самому Ходорковському. Путін вважає його ворогом і сприймає його політичну діяльність як відкритий виклик. У Ходорковського не повинно бути ніяких ілюзій щодо настроїв російського президента і його оточення.
Але чи є це «сигналізування» демонстрацією впевненості Путіна в собі і своїх силах? Зовсім ні. Якби Путін був такий упевнений, він би просто не помічав Ходорковського. Спочатку так і було.
Але тепер, коли Росія увійшла у фазу гострої економічної кризи і ситуація в країні погіршується з кожним днем, Путін просто боїться конкуренції.
Путін передбачає, що якась частина еліти почне шукати заміну неадекватному вождю. Що хтось зрозуміє – ситуацію можна виправити шляхом банального палацового перевороту. Але в цьому випадку спадкоємцем Путіна повинен стати той, хто користується довірою Заходу. Політик, який зможе претендувати на економічну допомогу і кредити та одночасно залишатися «своїм» для російської еліти.
Як і будь-який авторитарний правитель, Путін не бажає гинути сам. Його мета – загинути разом із Росією
Таких людей залишилося не так вже й багато. Один із них – колишній російський прем’єр Михайло Касьянов, якого почали посилено цькувати. Касьянов – досвідчений державний діяч із великими зв’язками в російських політичних колах. І він користується повагою на Заході. А інший – Ходорковський. І його теж почали цькувати.
Путін живе в жаху. Для того, щоб вижити, йому потрібно боротися з будь-якою людиною, що здатна відтягти Росію від краю прірви. Як і будь-який авторитарний правитель, Путін не бажає гинути сам. Його мета – загинути разом із Росією.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
