Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Серед міфів, покликаних закріпити «російське первородство» на півострові, теза «Крим – це споконвічно російська земля» є першим серед рівних. «Споконвічно російська» в цьому випадку означає «споконвіку (тобто буквально «з початку часів») належить росіянам». І якщо вдасться переконати світ у тому, що Крим – це російська етнічна територія, Росія отримає додатковий аргумент на переговорах про статус півострова. Росія вміло грає на цьому полі, трактуючи право націй на самовизначення винятково в етнічному сенсі.
До речі, Російська імперія на таку нісенітницю не страждала, спираючись у своєму ставленні до Криму на «право завоювання». А ось СРСР було негоже вдаватись до подібної аргументації, тому в першій половині ХХ століття радянські історики і археологи посилено взялись за пошуки слов'ян усюди, де тільки можна, зокрема і в Криму (див. нижче). Завдяки їхній роботі були закладені основи міфу про «споконвічно російський» півострів; остаточно ця теза оформилась на початку 1990-х років, а пізніше був успішно використаний державною пропагандою для обґрунтування «КримНаш».
Міф
У цього міфу є два різновиди: публіцистичний і псевдонауковий, які по черзі застосовують залежно від обставин. Публіцистичний варіант значно простіший, не містить жодних вказівок на конкретні дати і описує ситуацію в найзагальніших фразах. Його «канонічну» версію кілька разів озвучив сам Володимир Путін.
«Щоб зрозуміти, чому був зроблений саме такий вибір, досить знати історію Криму, знати, що значила і значить Росія для Криму і Крим для Росії. У Криму буквально все пронизане нашою спільною історією і гордістю... Всі ці роки і громадяни, і багато громадських діячів неодноразово порушували цю тему, говорили, що Крим – це споконвічно російська земля, а Севастополь – російське місто».
Путін В. Кримська промова, 18 березня 2014 р.
«Крим – це не якась незрозуміла для нас територія, Крим – це історично російська територія з переважним російським населенням... Я розмовляв із колегами. І говорив їм прямо, як зараз говорю, відкрито абсолютно, що це наша історична територія, там проживають росіяни».
Путін В. Крим. Шлях на Батьківщину [інтерв'ю]//Комсомольська правда. – 2015. – 16 березня.
Для більшості росіян словосполучення «споконвічно російська земля» вже само собою є мемом і аксіомою – і жодних додаткових доказів не потребує
Для більшості росіян подібної аргументації цілком достатньо, в такому усіченому вигляді цей міф фігурує в «мережевих війнах» або телевізійній пропаганді. Словосполучення «споконвічно російська земля» вже само собою є мемом і аксіомою – і жодних додаткових доказів не потребує.
Однак у деяких випадках публіцистичної версії буває недостатньо – наприклад, коли опонент просить уточнити, з якого саме часу треба починати відлік «історичності» чи «споконвічності» росіян у Криму. У цьому випадку в хід іде псевдонаукове пояснення, що складається з двох однаково невірних посилок: а) в Криму з давніх-давен жили слов'яни, б) слов'яни – значить росіяни.
«Після розпаду великого і могутнього Радянського Союзу неодноразово порушувалось питання, який народ спочатку жив на півострові, який народ, умовно кажучи, має історичні права на цю територію... У тому, що найдавнішими мешканцями Криму були наші предки, немає нічого дивного. Наші предки задовго до Різдва Христового освоїли багато територій Євразії, зокрема й Кримський півострів. Це пізніше в Криму з'явились інородці – греки, римляни, хазари, генуезці та інші племена. Частина кримських земель входила до складу різних держав – Боспорської, Понтійської, Римської імперії, Кримського ханства. Але корінні жителі півострова – слов'яноскіфи нікуди не зникали».
Антонов А. Крим – це споконвічно російська земля//Мідгард-ІНФО. – 2014. – 1 березня
«Крим – це споконвічно російська територія. Він входив до складу Росії ще до того, як Російське море перейменували на Чорне. І тепер історія повертає собі назад колись відібране і награбоване».
Іщенко А. Крим – споконвічно російська територія//Взгляд-инфо. – 2014. – 19 березня.
Цей варіант поширений менше і вживається, здебільшого, прихильниками маргінальних теорій про «слов'ян-скіфів», «слов'ян-арійців» і навіть «слов'ян-гіперборейців». Як аргументи використовують некритично сприйняті античні та середньовічні тексти, які й справді ототожнювали слов'ян з іншими народами давнини. Як правило, автори подібних текстів не вважають за необхідне звірятись із загальнодоступними енциклопедіями, вважаючи, що «офіційна» наука «перекручує і приховує» справжнє минуле росіян. Так позначається успадкована з радянського часу недовіра до історії, яку нібито «постійно переписують» на догоду політиці.
У радянській археології панував «слов'янський автохтонізм» – уявлення про «споконвічність» і безперервність слов'янського населення європейської частини СРСР
Треба визнати, що на обивательському рівні уявлення про «тисячоліття» російської історії дійсно досить поширене. Навіть побудови «Нової хронології» Анатолія Фоменка і Гліба Носовського, які не мають прямого відношення до «КримНаш», грають на руку подібним поглядам.
На жаль, до конструювання псевдонаукового варіанту міфу причетні й професійні історики, які більше керувались поточним політичним моментом і вказівками «партії й уряду», ніж даними джерел. До середини 50-х рр. минулого століття в радянській археології майже безроздільно панував «слов'янський автохтонізм» – уявлення про «споконвічність» і безперервність стародавнього слов'янського населення європейської частини СРСР.
Павло Шульц і Павло Надинський (головний радянський «інтерпретатор» історії Криму, до спадщини якого ми ще не раз повернемось) у рамках цієї теорії вважали, що скіфська культура в Криму була одним із джерел російської культури. Євген Веймарн і Станіслав Стржелецький відносили поховання у Кримських горах III-V ст. до Черняхівської культури, яку в той час вважали винятково слов'янською. Тезу про ранню колонізацію слов'янами півострова підтримав Володимир Мавродін та інші дослідники.
Павло Надинський взагалі може бути удостоєний сумнівного титулу основного творця міфу про «споконвічно російську землю».
«Переважна більшість раніше написаних праць і досліджень з історії Криму містять багато принципових помилок... У цій роботі робиться перша спроба висвітлити історію Криму як... історію російського Криму, споконвічно російської землі».
«Кримська земля, навіть у період турецько-татарського панування, залишалась російською землею».
«Кримський півострів [1783 р] був повернутий істинному господареві – російському народу».
Надинський П. Нариси з історії Криму. Ч. 1. – Сімферополь, 1951. – С. 6; 75; 92
Сучасні фолк-історики, дилетанти і маніпулятори час від часу вдаються до подібної застарілої аргументації, хоча всі їхні побудови були спростовані ще за радянських часів
Але всі ці історики, за влучним зауваженням Ігоря Піоро, стали жертвами тенденції «повсюдно шукати і «знаходити» слов'ян». І хоча всі їхні побудови були спростовані ще за радянських часів, сучасні фолк-історики, дилетанти і маніпулятори час від часу вдаються до подібної застарілої аргументації.
І навіть якщо адепти «КримНаш» не сильні в історії, поле для маніпуляцій у російської пропаганди все одно є. Візьмемо, наприклад, результати так званого «Перепису населення в Кримському федеральному окрузі». З них випливає, що частка росіян на півострові перевищує сумарну частку всіх інших національностей – 68,3%. Який же висновок може зробити непідготовлений читач, який має перед очима цю інфографіку? Правильно, в більшості випадків він визнає, що за формулюванням «Крим – це споконвічно російська земля» щось є. Подібна етнічна структура не з'являється на порожньому місці.
Розвінчання цього міфу в цілому і російських маніпуляцій зі статистикою – наступного разу.
Сергій Громенко, кримський історик і публіцист, співробітник Українського інституту національної пам'яті
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
