Київ – Два роки тому, 26 лютого 2014 року 30-річний житель села Урожайне Совєтського району Криму Алі Асанов вирушив до Сімферополя. Там він взяв участь у масовому мітингу на підтримку територіальної цілісності України. А через рік до нього в будинок увірвалися російські силовики, заарештували його і звинуватили в участі в масових заворушеннях. До другої річниці подій 26 лютого Крим.Реалії поспілкувалися з близькими і соратниками Алі Асанова і з'ясували, чим він займався до арешту і яким його знають та пам'ятають.
Алі, як і майже всі кримські татари його віку, народився далеко від своєї Батьківщини. Тільки в 1988 році, разом зі своїми батьками, чотирма братами і сестрою він перебрався з Узбекистану в село Урожайне Совєтського району Криму.
«Коли він закінчив школу, Україна вже була самостійною. Його батько Ахмет працював у колгоспі. Був одним з провідних комбайнерів. Діти постійно ходили і допомагали йому. Алі, як і його брати, відрізнявся працьовитістю з дитинства», – поділився спогадами член Меджлісу кримськотатарського народу Абмеджит Сулейманов – друг сім'ї Асанова.
Коли колективних господарств не стало, Ахмет Асанов отримав земельну ділянку, і разом зі своїми дітьми почав вирощувати на ній сільгосппродукцію для продажу. Алі йому активно в цьому допомагав.
Три секунди на побачення з сином
У 2008 році Алі познайомився із жителькою селища Совєтське Ельнарою. Через півроку вони зіграли весілля.
«Ми познайомилися через спільних друзів. Довго не зустрічалися, Алі мене відразу засватав. Це було в жовтні, а в квітні у нас вже було весілля», – розповіла дружина Алі.
За словами Ельнари, її чоловік постійно напружено працював, практично не залишаючи собі часу для відпочинку.
«Він у нас такий сільський чоловік: постійно в роботі, наприклад, на тракторах. У нього не було навіть такої перерви, щоб нормально поїсти. Швидко прийшов додому, я поклала поїсти, він поїв і відразу далі – працювати. У нас такі умови життя: що треба то сапати, то тюкувати (зв'язувати в тюки сіно – КР)», – сказала Ельнара.
Дружина Алі не бачила, як люди в формі забирали її чоловіка. Вони прийшли пізно увечері 15 квітня, коли він працював у хліві. Батько Асанова повідомив Ельнарі про затримання через кілька хвилин після того, як силовики забрали Асанова. Тоді вона була на сьомому місяці вагітності і чекала четверту дитину. Новий член сім'ї Асанова народився в червні, коли його батько перебував у СІЗО. Йому дали ім'я Мустафа – Ельнара каже, що це ім'я вони вибрали разом із чоловіком до арешту. За вісім місяців, що минули з народження дитини, Алі тільки один раз мигцем вдалося побачити сина.
«Одного разу я дитину у суд взяла. Алі його побачив в коридорі, але це тривало секунди дві-три. Я простягнула дитину, щоб він встиг його поцілувати, і все...», – сказала Ельнара.
На процесі у «справі 26 лютого» їй вдалося отримати статус громадського захисника. Це, зокрема, дозволяє бачитися з чоловіком у СІЗО. Але за весь час Ельнара тільки один раз побачитися з Алі – це сталося буквально днями. Побачення тривало лише п'ять хвилин.
«У мене четверо дітей – найстаршому шість років. Мені залишити їх і поїхати – дуже важко. Вперше я поїхала до нього днями, і бачила його, напевно, хвилин п'ять. Я його обняла – перший раз за весь час. Він запитав, як діти, як сама, а більше ні про що і не встигли поговорити», – важко зітхаючи, сказала Ельнара.
«Готовий померти за свій народ»
Брат Алі є членом сільського Меджлісу, а сам фігурант «сутички 26 лютого» ніколи не брав участь в органах самоврядування кримських татар. Але, як кажуть його односельці, Асанов завжди активно брав участь у важливих подіях, пов'язаних з національним рухом.
Він відвідував усі заходи, які організовувалися МеджлісомАбмеджит Сулейманов
«Він відвідував усі заходи, які організовувалися Меджлісом, зокрема жалобні мітинги до дня депортації. Алі ходив на них і однозначно підтримував, займав активну життєву позицію. Але і, звичайно, 26 лютого, як багато кримських татар, у першу чергу молодь, він перебував там – під стінами Верховної Ради Криму», – сказав Абмеджит Сулейманов.
Як відомо, того дня Меджліс ініціював великий мітинг проти проведення засідання парламенту, яке загрожувало територіальній цілісності України. У свою чергу партія «Руусское единство» на чолі із Сергієм Аксьоновим спробувала провести там проросійський контрмітинг. У результаті біля стін парламенту постійно виникали сутички між двома сторонами конфлікту. Через півроку прокуратура Криму на чолі з Наталією Поклонською розцінила те, що сталося 26 лютого, як «масові заворушення» і порушила кримінальну справу. Її основними фігурантами є заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз, житель судацького району Мустафа Дегерменджі та Алі Асанов.
Адвокат останнього Олександр Кателін каже, що його підзахисному інкримінують нанесення удару учаснику проросійського мітингу на прізвище Івкін, який у справі проходить потерпілим. В обвинувальному висновку йдеться, що Асанов своїм ударом заподіяв Івкіну «фізичний біль». Але адвокат Кателін стверджує, що насправді ніякого удару не було.
«Під час мітингу чоловік з протилежного боку, визнаний потерпілим, кинув у нього пляшку з водою, яка потрапила йому в голову. Алі його побачив і запам'ятав, адже він відрізнявся від інших учасників, бо був у камуфляжній формі. І коли два натовпи змішалися, Алі на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, образи, намагався його вдарити. Але він його не вдарив, бо Івкін був від нього далеко. Це відображене на відео», – сказав Кателін.
За словами адвоката, окрім невеликого відео, на якому не видно жодного удару, у сторони звинувачення немає ніяких доказів того, що Алі завдав удар Івкіну. Потерпілий не знімав побої і не має жодних інших довідок з лікарні.
Я знаю, що вони нічого мені і всім нам не зможуть зробити, якщо не побажає цього Аллах. Я готовий померти за нас, мусульман, за наш народ, аби більше нікого не чіпалиАлі Асанов
Держзвинувачення стверджує, що 26 лютого Асанов реалізовував злочинний план, розроблений заступником голови Меджлісу Ахтемом Чийгозом. Але сам Алі каже, що не був з ним знайомий і раніше бачив його тільки у телевізорі. Уже перебуваючи за ґратами Асанов написав Чийгозу листа. У ньому він пише, що можливо в їхньому арешт є і благо, оскільки репресії проти фігурантів «справи 26 лютого» зміцнили єдність кримських татар.
«Мене багато лякають у ФСБ великим терміном, мовляв, якщо і далі будемо мовчати, дамо 20 років і відвеземо за 6 тисяч кілометрів. Але я знаю, що вони нічого мені і всім нам не зможуть зробити, якщо не побажає цього Аллах. Я готовий померти за нас, мусульман, за наш народ, аби більше нікого не чіпали», – написав Алі.
У своєму листі Асанов також висловлює надію на те, що його співвітчизники не залишать політв'язнів один на один з їхньою бідою і зрештою доб'ються звільнення всіх в'язнів.
