Доступність посилання

ТОП новини

«Ніхто не очікував, що в ніч з 26 на 27 лютого буде захоплена будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим і будівля Ради Міністрів Криму. Будівлі були оточені озброєними людьми, людьми без розпізнавальних знаків. Відтоді люди були украй здивовані», – так згадує початок протистояння російському режиму в Криму координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу, член Меджлісу Ескендер Барієв.

Тисячі людей тоді вийшли на вулиці з бажанням захистити свої погляди й український Крим. Вийти на одиночний пікет на захист своєї проукраїнської позиції вистачило сміливості лише одній людині Решату Аметову. Тепер його троє дітей живуть без батька.

Про історію сильної людини, Народного Героя України Ескендер Барієв розповів в інтерв'ю Крим.Реалії.

– Як починався особистий протест Решата?

– Він вийшов з одиночним пікетом на центральну площу Сімферополя, навпроти будівлі Ради міністрів АРК. Це було 3 березня. До нього підійшли представники «самооборони», скрутили і силоміць закинули в автомобіль.

– Якою була його позиція?

– Проукраїнська. Своїм одиночним пікетом він намагався висловити протест проти того, що відбувалося, проти того незрозумілого перевороту: що люди у формі, без знаків, зі зброєю захопили адміністративні будівлі, що з'явилися якісь незрозумілі особи, які стали кричати про те, що Крим має бути російським. І це була його громадянська позиція.

Ескендер Барієв про загибель Решата Аметова
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:57 0:00

– Він стояв з прапорами, гаслами?

– Насправді ні. Коли він був на площі, у нього був український прапор, а в той день, коли його забрали силоміць, закинули в машину – у нього начебто і прапора українського не було. Він спілкувався з журналістами, в той момент там було дуже багато журналістів, зокрема й іноземних. І він чітко пояснював свою позицію, що він за цілісність України.

Решат Аметов
Решат Аметов

– Він давав інтерв'ю?

– Коли до нього підходили і питали – так.

– Тоді вже було розуміння того, наскільки небезпечні такі дії?

– Здебільшого люди не розуміли, що відбувається. З іншого боку, я думаю, що він усвідомлював небезпеку, тому що агресивно були налаштовані «зелені чоловічки», а ще більше – представники так званої «самооборони», з їхнього боку постійно були погрози.

Я на собі це теж відчув. Коли ми з журналістом BBC намагалися підійти до людей у формі, нам більше перешкоджали саме представники так званої «самооборони». Я думаю, він усвідомлював всю небезпеку, але, будучи активістом і патріотом, він намагався донести до людей свою позицію.

Його знайшли з явними ознаками катування, тіло було покалічене, виколоті очі, рот був заклеєний скотчем. Били. Мабуть, над ним дуже сильно знущалися

Є і відео, де чітко видно, що він все-таки намагався чинити спротив, коли його захопили і хотіли закинути в машину. Але там було троє-четверо здорових хлопців, які схопили, скрутили його і забрали. Як нам потім стало відомо, через 13 днів, а це вже було 15 березня, його знайшли в районі Земляничного Білогірського району, в 60 км від Сімферополя. Його знайшли з явними ознаками катування, тіло було покалічене, виколоті очі, рот був заклеєний скотчем. Били. Мабуть, над ним дуже сильно знущалися. В результаті діти його залишилися сиротами. Його дружина залишилася з трьома дітьми одна.

Мама і дружина Решата Аметова на його похоронах 18 березня 2014 року
Мама і дружина Решата Аметова на його похоронах 18 березня 2014 року

– Хтось сьогодні надає допомогу родині?

– Наші активісти, люди не забувають. Періодично приїжджають, намагаються допомагати його дітям. Люди пам'ятають. З іншого боку, ми знаємо чітку позицію громадян України – йому присвоєне звання Народного Героя України.

– Хто міг стояти за цим злочином?

– Це справа практично закрита. Її ніхто не розслідує. Тому що, скажімо так, все вказує на те, що це було замовлення керівників «самооборони». Виконавцем була «самооборона», а наказ був відданий, я думаю, якраз-таки першими особами, які очолюють цю «Республіку».

– Такий наказ через одиночний пікет?

Російській Федерації, окупаційній владі потрібно було демонструвати, що жителі Криму повністю підтримують ті незаконні дії і ту окупацію

– Насправді будь-який протестний настрій, будь-які протестні кроки були в той момент незручні і невигідні. Тому що Російській Федерації, окупаційній владі потрібно було демонструвати, що жителі Криму повністю підтримують ті незаконні дії і ту окупацію. Хоча, якщо пам'ятаєте, саме в ці дати, до «референдуму», з боку офіційної Росії говорили, що ці «зелені чоловічки» не мають жодного відношення до Російської Федерації. Що це позиція самих кримчан, що вони створили власну «самооборону» і не хочуть, скажімо так, підкорятися «київській хунті». Так що будь-який протестний мітинг, будь-який протестний настрій їм були невигідні.

– Але ж це був не єдиний випадок спротиву в Криму?

– Не один, кожен з нас думав, «а яким чином ми можемо вплинути на ці процеси». Так, наприклад, народилася ідея, коли жінки вийшли і стали уздовж доріг, щоб продемонструвати всьому світу, що жителі Криму не хочуть, щоб на півострів завозили військову техніку і тут були якісь військові дії. І як раз-таки Решат Аметов – та людина, яка намагалася продемонструвати свою позицію. Я думаю, в той момент ним не керував страх, його вело, напевно, розуміння того, що відбувається, і незгода з тим, що в 21-му столітті відбуваються такі речі, такі події. Він прийшов свідомо, він свідомо намагався донести всьому світу посил, що кримські татари, жителі Криму проти збройного захоплення півострова. І він за це постраждав. Я думаю, десь підсвідомо він розумів, що відносно нього можуть бути якісь фізичні дії.

Молебень у пам'ять про Решата Аметова. Сімферополь 20 березня 2015 року
Молебень у пам'ять про Решата Аметова. Сімферополь 20 березня 2015 року

– Скільки йому було років?

– На той момент 39. Це досить доросла людина, яка прожила, можна сказати, півжиття. І він, я думаю, виважено підходив до всього. Решат Аметов є символом боротьби 2014 року за цілісність України проти російської агресії. Це перша жертва. І він заслуговує на те, щоб йому було присвоєне звання не Народного Героя України, а Героя України. Посмертно.

Цей текст вперше був опублікований у березні 2017 року.

XS
SM
MD
LG