Після російської анексії Криму випробування обіцяними російськими благами пройшли деякі прокурори півострова. За інформацією головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, загалом 51 прокурорський працівник залишився вірним присязі та перейшов працювати на материкову частину України.
Ще 144 колишні співробітники прокуратури АРК стали фігурантами кримінального провадження за ч. 1 ст. 111 (держзрада) КК України. Список тих, кому оголосили повідомлення про підозру, був оприлюднений у травні минулого року.
Досі мало що відомо про те, як розвивалися події всередині органів наглядового відомства під час захоплення півострова. Колишній прокурор Сакської міжрайонної прокуратури Євген Суходольський, який тепер працює в органах прокуратури Рівненської області, в інтерв'ю Крим.Реалії розповів, чим заманювали кримських прокурорів на службу до Росії, як звільняли крісло для Наталії Поклонської і розправлялися з незгодними.
– З чого почалася окупація Криму особисто для вас?
– 27 лютого збирався на навчальний семінар, який раніше був запланований у прокуратурі АРК. Вранці подзвонили колеги і сказали, що на Севастопольську (вулиця Севастопольська, 21 в Сімферополі, адреса прокуратури АРК – КР) не поїдемо, семінар скасований у зв'язку з певними подіями, про які телефоном говорити не стали. Я зібрався і поїхав на роботу в Саки. Жив я під Сімферополем і їздив на роботу громадським транспортом. Коли їхав того разу, звернув увагу, що при виїзді із Сімферополя з боку Гвардійського стоїть колона бронетехніки БТР без розпізнавальних знаків. Прийшовши на роботу, вже зі ЗМІ дізнався про захоплення адміністративних будівель у Криму.
– На роботі вам що-небудь пояснювали у зв'язку з цим?
На офіційному сайті прокуратури АРК з'явилася інформація про створення штабу зі звільнення захоплених адмінбудівель. Я тоді наївно подумав, що будівлі дійсно звільнятимуть
– Ні, ми працювали в штатному режимі. Керівництво на ці теми говорило ближче до середини березня, а до цього зберігало мовчання. Я звернув увагу на те, що на офіційному сайті прокуратури АРК з'явилася інформація про створення штабу зі звільнення захоплених адмінбудівель під керівництвом прокурора АРК В'ячеслава Павлова. Я тоді наївно подумав, що будівлі дійсно звільнятимуть.
А вже 4 березня з'явилося повідомлення, що указом в. о. Генерального прокурора України в. о. прокурора АРК призначено Олексія Угрюмова (на той момент один із заступників прокурора АРК – КР). Павлов тоді чи то пішов на лікарняний, то чи звільнився. Я вже почав розуміти, до чого це все йде. І потім я дізнався від колег, що Угрюмов зазнав фізичної розправи з боку так званої «самооборони Криму». Його побили.
– Як це відбулося?
– Його буквально винесли з кабінету, «випустивши» при цьому кілька разів. Він чинив спротив і до останнього намагався виконувати обов'язки прокурора, відповідно до закону. Тоді співробітники багатьох органів прокуратури Криму були обурені цим, хоча і публічно говорити про це боялися.
– Що відбувалося в цей час у вас на роботі? Якісь інструкції були в зв'язку з ситуацією в Криму?
Були такі, хто співчував, хто згодом говорив: «Ви – молодці, а ми відчуваємо себе зрадниками»
– Ні, ми вели поточну діяльність. Але вже на початку березня всередині колективу почалися процеси негласного поділу в поглядах. Найактивнішими були проукраїнські співробітники, інші чекали біля моря погоди. Коли ситуація погіршувалася, співвідношення сил змінювалося. Ставало більше проросійських за рахунок тих, хто піддавався на пропаганду. Але навіть серед них були такі, хто співчував, хто згодом говорив: «Ви – молодці, а ми відчуваємо себе зрадниками».
– Як в органах прокуратури сприйняли прихід до прокуратури Криму Наталії Поклонської?
– З гумором. Пам'ятаю, як ми розглядали її неформальні фото в Інтернеті й не сприймали те, що відбувається, серйозно, сподівалися, що все зміниться. Ми не могли серйозно ставитися до неї, тому що знали: жоден із чинних тоді співробітників прокуратури АРК не погодився б зайняти цю посаду. Особливо знаючи, яким способом для неї звільняли це місце.
Пропозиції надходили не з Кремля і навіть не з Генпрокуратури Росії, а з бандитського середовища
Поклонська прийшла з Генеральної прокуратури України періоду Віктора Пшонки (екс-прокурор України, який утік з країни в лютому 2014 року і нині оголошений у розшук у рамках кримінальної справи про розстріл активістів Євромайдану в центрі Києва – КР). В рамках своєї діяльності вона підтримувала держзвинувачення в справах проти активістів Євромайдану. Тобто, вона активно працювала проти Революції Гідності. Тому можна припускати, що вона зрозуміла: якщо б вона залишилася в Києві, у кращому випадку її звільнили б з роботи, в гіршому – притягнули б до кримінальної відповідальності за ці діяння.
– Чи є інформація, хто пропонував цю посаду кримським прокурорам?
– Наскільки я знаю, ці пропозиції надходили не з Кремля і навіть не з Генпрокуратури Росії, а з бандитського середовища – від тих, «більшовиків», які захопили тоді владу в Криму.
– Ви усвідомлювали, що Поклонська де-факто призначена прокурором АРК і вам треба з нею працювати? Як ви це сприйняли?
– Ми розуміли, що це призначення незаконне. І воно в прокурорському середовищі було сприйняте з осудом. Зрозуміло, що не кожен міг відкрито про це говорити. Але на підтвердження цього варто подивитися відео з її представлення в Сімферополі. Зверніть увагу, що на тих відео, які поширили різні ЗМІ, показана лише президія, де виступала Поклонська. А сам зал з тими, для кого вона виступала, не показували. Тому що в тому залі більшості співробітників, як апарату – прокуратури АР Крим, так і прокурорів з регіонів, не було.
– Чому їх не було?
Було розуміння, що це призначення незаконне. І більшість кримських прокурорів це не просто розуміли, а й засуджували
– Тому що було розуміння, що це призначення незаконне. І більшість кримських прокурорів це не просто розуміли, а й засуджували.
Цікаво також те, що куди б Поклонська не їздила у Криму, її завжди супроводжувала охорона. Наскільки я знаю, жоден прокурор у Криму і Севастополі до послуг охорони до цього не звертався. А якщо людина чогось боїться так, що наймає охорону, це багато про що говорить.
– Що змінилося після приходу в кримську прокуратуру Поклонської?
– У середовищі колег більш активно почалися розмови про необхідність переходу на службу до Росії. Як аргумент наводилося те, що «усього тільки й потрібно буде змінити громадянство». Багато хто дивувався: хіба є складністю просто змінити громадянство і перейти на роботу в інший державний орган? Розповідали, що боятися нема чого, оскільки ми – «братські народи». Так подавалося це.
Один із керівників Сакської міжрайонної прокуратури на одній з останніх нарад перед днем незаконного кримського «референдуму» жорстко критикував Генпрокуратуру України і говорив, що вже є повітряний коридор з Російською Федерацією і до нас у Крим прилетить Юрій Чайка (генпрокурор Росії – КР).
Але я зазначу, що в нашій прокуратурі була можливість кожному ухвалити рішення самостійно, а в інших прокуратурах здійснювався реальний тиск на співробітників.
– Чим заманювали на службу до Росії? Що обіцяли, пропонували?
– В основному, матеріальні блага. Деякі колеги між собою обговорювали, що Росія – це поліцейська держава, там правоохоронці управляють усіма сферами суспільства, завжди забезпечені матеріально та краще себе почувають, ніж їхні колеги в Україні.
Багато переходили на службу до Росії, навіть не спромігшись поїхати до Києва і офіційно звільнитися. А просто позбулися українського паспорта, взяли російський і вважають це в порядку речей.
– Що особисто вам пропонували?
– Цю інформацію я надав органам внутрішньої безпеки України і поки не маю можливості її розголошувати.
– Чому ви вирішили виїхати з Криму і як ухвалили таке рішення?
– Спочатку, спостерігаючи за тим, що відбувається в Криму, я зрозумів для себе, що не збираюся переприсягати іншій державі. Коли я зрозумів, що далі виконувати функції в Криму неможливо, я звернувся до Генеральної прокуратури України, і мені порекомендували спробувати забрати свої документи з прокуратури АРК.
Прийшовши туди, я побачив, що прокуратура АРК змінилася повністю. Там ходили представники «кримської самооборони», казачки, в коридорах була цілковита антисанітарія.
Прокуратура АРК змінилася повністю. Там ходили представники «кримської самооборони», казачки, в коридорах була цілковита антисанітарія
Коли я прийшов до відділу кадрів, побачив, що жодного колишнього співробітника там не залишилося, всі – абсолютно нові обличчя. Я прийшов і прямо сказав, що на період тимчасової окупації Криму я планую продовжувати свою діяльність на материковій частині України. Спеціально підкреслив це, щоб перевірити реакцію. Так звана начальниця відділу кадрів наголосила мені, що, згідно з федеральним законодавством, я зобов'язаний ще три тижні відпрацювати, і тоді тільки буде ухвалене рішення про моє звільнення. У результаті трудову книжку я так і не забрав. Зібрав речі і поїхав з Криму.
– Ви розуміли, куди ви їдете, і чи буде у вас робота?
– Нової роботи у мене не було на той момент. Але я поїхав до Києва, де живуть мої друзі. Для мене було сюрпризом зустріти в будівлі Генеральної прокуратури України кримчан-земляків, яких не очікував там побачити. Але в Києві я надовго не затримався, через кілька днів я перевівся в Рівненську область, де я і продовжую працювати зараз.
– Які уроки ви винесли з кримського досвіду?
– Це багатий досвід. Не кожному доводилося в житті стикатися з тим, з чим зіткнувся я. Але я не ставлю собі це на заслугу. Мій вибір – це вибір будь-якої нормальної людини. Тих, які перейшли на бік ворога, в умовах воєнного конфлікту низької інтенсивності, я не хочу засуджувати. Про їхні вчинки ми зможемо повноцінно говорити лише через певний історичний проміжок часу.
