Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

У Росії набирає обертів парламентська виборча кампанія. Цього року в ній вперше візьмуть участь нові суб'єкти федерації – Крим і Севастополь. Той факт, що світова спільнота визнала республіку окупованою територією, ніяк не заважає Москві всерйоз займатись організацією виборчого процесу на захопленій землі.

Російську політичну еліту зовсім не бентежить те, що введення до складу парламенту представників окупаційної адміністрації помітно послабить міжнародну легітимність Держдуми, перетворивши її з потішного законодавчого органу при суверені на фантом, формальний символ народовладдя.

Але участь Криму в парламентському виборчому процесі – це далеко не єдине радикальне нововведення найближчих виборів. Набагато страшнішим і небезпечнішим є остаточне злиття держави з найбільшою партією, яка тепер презентується абсолютно безсоромно, як щось само собою зрозуміле.

Це робить нинішню Росію якоюсь подобою НДР, яка перебувала під тотальною владою рад при формальній наявності європейських демократичних інститутів.

Фасадна багатопартійність, фасадна демократія, фасадні права людини, фасадне визнання суверенітету сусідів – така сьогоднішня Росія

Фасадна багатопартійність, фасадна демократія, фасадні права людини, фасадне визнання суверенітету сусідів – така сьогоднішня Росія. Тепер до цього списку додався ще й фасадний Крим – символ нової імперської величі.

І найнеприємніше навіть не у стиранні різниці між «Єдиною Росією» і загальною вертикаллю влади. Мається на увазі, що людина, яка обіймає високі державні посади, має бути членом партії – це все вбирають із материнським молоком.

Огидно те, що єдинороси поглинули ще й федеральні ЗМІ, які вже давно злилися з державою. А оскільки вона ототожнила себе з партією влади, то і медіа теж стали партійними.

Уже кілька тижнів основним внутрішньополітичним сюжетом у Росії є публічні дебати і так зване «попереднє голосування» в «Єдиній Росії» – генеральна репетиція осіннього виборчого марафону.

Цей жвавий ролик щодня крутили на всіх державних ЗМІ. Яскрава «соціальна» реклама оповідає про те, що навіть пункти для попереднього голосування будуть розташовані там же, де і звичайні виборчі дільниці (у всіляких школах і ЖЕКах), щоправда, задіють лише 1/5 частину від їхньої загальної кількості у країні.

Читачам Крим.Реалії, які перебувають не в Криму, а на материковій Україні, важко зрозуміти всю абсурдність ситуації, коли державна преса, яка існує за рахунок платників податків, проводить активну рекламу окремої партії так, ніби це не дикість, а норма. Ніби немає нічого незвичайного в тому, що політсила збирається проводити праймеріз не в партійних офісах, а на території державних об'єктів.

Але саме так і відбувається. Держава витрачає свої запаси і кошти платників податків на підтримку партійних ЗМІ, а суспільство мовчить і не смикається.

Вибори, відсотки і Крим

Специфіка півострова полягає в тому, що тут активність має бути значно вищою, ніж у середньому в Росії.

2011 року явка на парламентських виборах у Росії склала трохи більше 60%. Очевидно, що цього року влада намагатиметься втримати попередній показник.

Для цього використовують і посилене рекламне бомбардування у ЗМІ, і дебати, і шоу за участі вітчизняних зірок. Якщо треба, і цифри трохи домалюють. Але явка не має бути нижчою за 60%.

Це в Росії. А від Криму вимагатимуть усі 70%.

Але біда в тому, що зараз півострів є таким самим політично пасивним, глибоко провінційним регіоном, як і в українські часи.

Явка на так званих місцевих виборах 2014 року склала 53% (при тому, що цю подію подавали мало не як «референдум №2»).

На українських місцевих виборах 2010 року явка була близько 48%. У рамках парламентської кампанії 2012 року проголосували всього 49,5% кримчан.

Ці цифри прямо демонструють, що більшість жителів республіки ніяк не пов'язували своє майбутнє з результатами парламентських виборів.

У Криму не доводиться розраховувати навіть на 60% явки, скільки б пропаганди не було влито у вуха, скільки б загроз не було вимовлено

Зараз те ж саме. Світогляд і установки людей залишилися такими ж. Тому в Криму не доводиться розраховувати навіть на 60% явки. Скільки б пропаганди не було влито в вуха, скільки б загроз не було вимовлено.

Але потрібні не 60, а 70%, причому бажано всі за «Єдину Росію». Тоді ці вибори можна буде подати не лише як доказ високої громадянської активності, а і як «референдум №4» (№1 – березень 2014 року, №2 – місцеві вибори, №3 – новорічне телефонне опитування населення після блекаута).

Насправді, не важливо, скільки людей приходить на виборчі дільниці. Хіба цим хваляться розвинені демократії? Хіба рівень заглибленості людини в політику відповідає показнику ефективності системи? Ось в СРСР голосували 99,7% населення, і що?

У контексті майбутніх виборів, які освячують минулий референдум дворічної давності, це розуміння особливо важливе, адже кількість правопорушень не виправдовує факту злочину.

Уся ця сізіфова праця, якою зайнята кремлівська партійна машина, закінчиться домальовуванням відсотків із метою підтягнути кримську явку до всеросійського рівня. А російський парламент, інфікований чумними свинями з півострова, опиниться під загрозою глибокої кризи легітимності.

Лев Абалкін, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG