Днями на YouTube з'явилось знаменне відеозвернення севастопольських підприємців до президента Путіна. Там ми побачили цих підприємців на тлі приморських скель і робочих місць – лотків із сувенірами. Ці люди розповіли, що їх залишили без шматка хліба.
І повні жінки типово-підприємницького вигляду, і колишній юрист, і бадьорий старий, і кримський татарин, і навіть мати-одиначка з сумом, але і з обуренням кажуть про атаку на їхній маленький бізнес. Їм не дають працювати, їх розоряють – за сприяння місцевої влади. Із приходом Росії вони чекали іншого, прямо протилежного! Вважають, що в усьому винен губернатор, і просять Путіна втрутитись, а то і просто приїхати прямо до них, туди, на місце. Жанр – чесне і схвильоване колективне донесення, архетип – «скарга царю на бояр».
Варто відзначити рефрен, який звучить майже в усіх спічах: «Нас позбавляють конституційних прав!». Вони чомусь вирішили, що можливість напівлегальної торгівлі в недооформлених архітектурних формах – це невід'ємне право людини. Вони звикли до цього при Україні і не хочуть відвикати – ось у чому справа. Але і про конституцію забути теж не хочуть.
Ці люди, які зв'язали свої долі з референдумом, збентежені наслідками. Але винен окремо взятий Меняйло
«Володимире Володимировичу, – звертається з екрану одна з виступаючих. – Дорогий, адже це і нашими зусиллями вдалось повернути сюди Росію. Багато в чому завдяки і нашій, севастопольської, самовідданої підприємницької підтримки таке стало можливо. І що ж відбувається?». Багато хто тримає в руках триколірні прапорці. «З дня референдуму наше майбутнє під загрозою! – каже інша, чітко вказуючи на час і обставини початку необоротних процесів. – І ось уже минуло цілих два роки!». Ці люди, які зв'язали свої долі з референдумом, збентежені наслідками. Але винен окремо взятий Меняйло.
Крим у своєму минулому житті був буржуазним, дрібнобуржуазним. Лотки, крамнички, готельчики, складикі, бригади будівельників, дрібні перевезення, всілякого роду налагодження і ремонт – цим переважно і годувались ті, хто ще не став пенсіонером. А тепер їхня тендітна матбаза невтримно руйнується. З'явилось багато нових людей, цілі угруповання і клани – і все не місцеві, і все в погонах, – і прийшли з неприховано-хижацькими прагненнями! А трохи раніше мало не всі ці підприємці закликали, підтримували і нав'язували іншим тих, хто тепер руйнує роками нажите. Це, звісно, драма, і теж не нова, архетипічна.
Буржуазія вивертка, але не є далекоглядною, жадібні, але боязка, її представники соціально-спритні в дрібних індивідуальних справах, але сліпі до масштабно-історичним загрозам – це їх і губить. Ленін так вважав, і на прикладі севастопольських торговців ми можемо бачити ілюстрацію. Прихід Росії обіцяв їм дурні гроші і угамування національної пихи – а тепер розоряє. Але вони борються, хитрими і спритними прийомами відстоюють свої лотки! Раз зробивши добру справу, обласканий зелених чоловічків, вони вже не раді. Ось до чого призводять необдумані безкорисливі пориви.
Іван Ампілогов, російський письменник із Криму, учасник АТО
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
