В Україні, нарешті, завершилася епопея з призначенням нових прем'єр-міністра й уряду. З приходом до керівництва Кабміном Володимира Гройсмана, який пообіцяв «показати, як треба керувати країною», знову стали актуальними питання, яку політику новий уряд формуватиме щодо анексованого Росією Криму і його жителів і як вирішувати проблеми переселенців. Крим.Реалії зібрали рекомендації від кримських активістів, правозахисників і журналістів про те, з чого краще починати вирішувати кримське питання.
Варто зазначити, що перші кроки в цьому напрямку в оновленому уряді України вже зроблені. У його структурі створене Міністерство з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Цього і кримчани на півострові, і переселенці чекали упродовж двох років.
Надії та застереження
Нагадаємо, за час російської анексії півострова в українському уряді були створені кілька відомств, яким були надані функції формування кримської політики. Першим з'явився відділ при Адміністрації президента, потім – департамент при Кабміні і, нарешті, Держслужба у справах Криму і Севастополя. Однак громадські активісти негативно оцінюють їхню роботу, заявляючи, що вони так і не стали корисними кримчанам по обидва боки перешийка.
Міністерство з окупованих територій уже наділене більш широкими повноваженнями і фінансуванням в рамках держбюджету. А це дає підстави вважати, що воно не стане порожнім, а питання повернення півострова під контроль України активізується і буде вирішуватися. І хоча у громадських активістів ще залишаються питання до персоналій, яким довірено очолювати відомство й опікуватися в ньому кримською політикою, багато хто сподівається на позитивні зміни.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров порадив членам Кабміну, зокрема, тим, хто опікуватиметься кримським питанням, більш активно співпрацювати з представниками громадянського суспільства. «Я особисто вважаю, що якщо цей уряд або його окремі міністри не усвідомлюють важливості роботи з громадянським суспільством, вони довго в цих кріслах не сидітимуть. Я їм відводжу півроку. Якщо ситуація не покращуватиметься, то уряду не буде», – сказав він в ефірі Чорноморської ТРК.
Ми попросили активістів, правозахисників і журналістів, які висвітлюють кримську тему, допомогти чиновникам оновленого Кабміну визначитися, з чого ж почати вирішувати кримське питання. Рекомендації такі:
Андрій Іванець, координатор громадської організації «Кримська Таврійська гуманітарна платформа»:
Перше, що потрібно зробити, – це доопрацювати документи, які б визначали стратегічний напрям роботи української влади щодо кримського питання, визначити завдання органів влади для деокупації півострова на рік, виділити фінансування і почати працювати. До розробки цих планів мають бути залучені кримські громадські активісти, експерти, які займаються кримською темою. Тоді це буде ефективно.
До складу міністерства варто залучити кримчан, менеджерів, які виїхали з Криму. Тому що є занепокоєння, що там може не бути достатньої кількості кримчан, і це позначиться на ефективності.
Проблема попереднього прем'єр-міністра України була в тому, що Держслужба у справах Криму і Севастополя була у нього не в фаворі. Сподіватимемося, що ситуація в новому уряді буде іншою.
Дмитро Незвиський, виконавчий директор громадської організації «Правозахисна група 20 лютого»:
Перше, що необхідно зробити – це офіційно звернутися до кримчан від прем'єр-міністра Гройсмана або від голови Міністерства у справах Криму і внутрішньо переміщених осіб Черниша чи його заступника, який займатиметься питаннями Криму. У цьому зверненні має бути доведено до жителів Криму, що створене таке міністерство як центральний орган влади з кримського питання, і воно забезпечуватиме всі умови для дотримання прав кримчан, зокрема створюватиме можливість для них для перетину адмінкордону, отримання українських документів та інших питань.
Також необхідно сформувати кадрову політику. На всі посади мають бути проведені відкриті публічні конкурси. Начальники управлінь мають оприлюднити свої програми з вирішення кримського питання. І це мають бути професіонали.
Якщо будуть професійні кадри, ефективно й вирішуватиметься кримське питання.
Олександр Болтян, голова молодіжної громадської організації «Нова генерація»:
Для вирішення кримського питання новий прем'єр-міністр має почати займатися цим, а не робити вигляд, що цього питання немає, як це робили його попередники. Потрібно розставляти пріоритети і починати працювати.
Володимир Казарін, ректор Таврійського національного університету ім. Вернадського, відтвореного в Києві:
Найголовніше завдання полягає в тому, що кримське питання потрібно зібрати в щось єдине і цілісне. Досить сказати, що стосовно Донбасу є Мінські угоди і вони є міжнародним орієнтиром – і дипломатичним, і військовим, і політичним, і економічним.
Щодо Криму ж створено багато органів, багато постанов ухвалені, а як підсумок – вони всі розсипалися в різні боки, і єдиної політики щодо Криму не ведеться.
І друге – щось на зразок Мінських угод щодо Донбасу треба, врешті-решт, на міжнародному рівні ухвалити й стосовно Криму.
Сергій Мокрушин, кримський журналіст:
Перше. Підтримка людей у Криму, збереження гуманітарних зв'язків. Аж до акумулювання податків переселенців в окремий фонд для виділення ґрантів на роботу в Криму, роботу з кримчанами. З максимально прозорим механізмом розподілу і звітності. Ще раз – підтримувати за рахунок моїх податків не тих, хто на материку, а тих, хто в Криму.
Друге. Ревізія діяльності всіх «кримських» органів української влади. Не для того, щоб всіх вигнати, а для того, щоб зрозуміти, як можна підвищити ефективність. Посилення прокуратури АРК для ретельної фіксації злочинів, що відбуваються в Криму. Необхідно створити реально працездатне відомство Нацполіції Криму в Києві з відділом у Херсоні. Навіщо воно було створене в Одесі, для мене досі загадка.
Третє. Приклад з Омером Киримли, який обіймав дві «кримські» посади (департамент Кабміну з питань Криму і Севастополя, а потім Держслужбу – КР) і зрештою так і не зміг відзвітувати про хоч якусь роботу, показує, що кадрова політика вимагає прозорого підходу. Виходячи з того, що питання Криму – це питання національної безпеки, спецперевірка претендентів може стати умовою участі в конкурсі.
Навести, нарешті, лад у Херсонській області. Нелегальні перевізники, міняйли, хабарники, «вбита» інфраструктура, люди в камуфляжі і балаклавах. Замість усього цього кримчан має зустрічати вітрина європейської держави, де закон – понад усеСергій Мокрушин
Четверте. Навести, нарешті, лад у Херсонській області. Нелегальні перевізники, міняйли, хабарники, «вбита» інфраструктура, люди в камуфляжі і балаклавах. Замість усього цього кримчан має зустрічати вітрина європейської держави, де закон – понад усе. Соромно дивитися на те, що там відбувається.
П'яте. Ухвалити, нарешті, державну стратегію деокупації та реінтеграції Криму. Публічна частина має вміщувати основні принципи державної політики щодо Криму. Суспільство і держава мають домовитися, в якому ключі ми маємо діяти щодо Криму.
Шосте. Розширення українських санкцій і розшукових списків. Навіть бізнес Володимира Константинова не під санкціями. Куратор «самооборони» Криму Михайло Шеремет не перебуває в розшуку, і цілком можливо, з'явиться на який-небудь із конференцій ОБСЄ, як це зробив Полонський.
Сьоме. Удар по великому російському бізнесу через застосування міжнародних санкцій за візит до окупованого Криму. Від МТС до Яндекса. Від РЖД до «Аерофлоту». Будь-яка присутність російського бізнесу на окупованій кримській території має дуже дорого обходитися цьому бізнесу.
Ольга Скрипник, голова Центру громадянської утворення «Альменда»:
Я оптимістично сприйняла створення Міністерства з питань окупованих територій, тому що це інший рівень роботи і ставлення до Криму. В першу чергу, представники міністерства мають створити єдину програму реінтеграції півострова.
Першочергове завдання також – скасування постанови Кабміну №1035. Потрібно скасувати пункт про обмеження провезення через адмінкордон з півостровом особистих речей. Це недопустимо. Необхідно ввести тільки перелік заборонених товарів і не більше того.
Актуальним також залишається питання кримських автомобільних номерів, його можна вирішити тільки на рівні Кабміну. Необхідно виробити механізм, щоб на підконтрольній Україні території кримчани могли користуватися своїми автомобілями.
Кабмін має усунути дискримінаційний статус кримчан як нерезидентів, ініціювавши скасування закону про ВЕЗ «Крим», вирішити питання з адмінкордоном не тільки шляхом встановлення контролю, а й обладнання там інформаційних пунктів з усією необхідною інформацією та нотаріальними пунктами.
Потребує вирішення питання надання кримчанам адміністративних послуг на адмінкордоні. Необхідно ввести адміністративну процедуру отримання кримчанами актів цивільного стану українського зразка (сьогодні це можливо тільки через суд) нарівні з іншими громадянами України.
І, нарешті, в Кабміні мають вирішити питання політичних прав жителів Криму. Мається на увазі процес альтернативної реалізації їхніх виборчих прав, щоб вони могли обирати президента й українську владу. Це також стосується і переселенців, яких позбавили права голосувати на місцевих виборах.
