У Росії Дев’яте травня – офіційно визначений привід попишатися «подвигами дідів», а тепер уже і прадідів. До святкувань річниць уже значною мірою міфологізованої Перемоги все активніше долучають дітей. Іноді це роблять дуже дивним чином.
У Росії День перемоги, як там кажуть, у «Великій вітчизняній війні» святкують і дорослі, й діти. Школярі мають вихідний від занять, їх водять на військові паради та інші офіційні святкування, їм влаштовують зустрічі з тими, кого називають ветеранами тієї війни – хоча дедалі більше з тих «ветеранів» якось замолоді для того, щоб особисто встигнути взяти у війні принаймні якусь участь.
А цього року діти – не без допомоги дорослих – та й самі дорослі повиявляли свій патріотизм досить дивно.
Дитячий привид рекламує смерть за батьківщину
Наприклад, у місті Самарі учні дитячої відеостудії засвідчили його відеороликом, герой якого – привид 10-літнього хлопчика в радянському військовому однострої часів Другої світової, якого зустрічають на вулиці сучасні школярі. Привид розказує, що його батько пішов на фронт, матір розстріляли фашисти, а сам він спочатку працював на заводі, де робив снаряди, а потім пішов у партизани й загинув від кулі ворожого снайпера. Кінець ролика викликав найбільше обговорень у соцмережах – школярка питає: «Гей! А помирати не страшно? – Це не має значення. Головне, що ми перемогли», – відповідає, відходячи геть, хлопчик-привид.
Відеоролик у ютюбі викликав стільки коментарів, переважно критичних, що спершу вимкнули їхнє додавання, а потім усі вже оприлюднені коментарі взагалі стерли. Критики, зокрема, обурювалися, що це відео пропагує в дітей ідею необхідності померти в ім’я батьківщини. Дорослі ж керівники студії заявили, що цілком підтримують ідею ролика.
Історія війни, намальована прахом прадіда?
Інший відеоролик до 9 травня пішов на ще більшу прив’язку дітей до смерті. У ньому 10-літня Аня розповідає, що намалює історію свого померлого минулого року прадідуся-фронтовика … його прахом, що лишився після кремації – і малює на підсвіченому тлі свастики, з якими боровся її прадід, чи слова «ура», розповідаючи про перемогу. А на словах «Їсти було нічого, і постійно хотілося їсти, але він усе одно не здавався і воював, скільки треба» ідею «їсти» дівчинка намалювала емблемою «Макдональдса»…
І цей відеозапис викликав хвилю відгуків – його здебільшого або критикували, або просто висміювали. Та тут швидко з’ясувалося, що йдеться про фальсифікацію, а точніше – про «вірусну» рекламу планованого російського фільму жахів. Принаймні, так заявив відомий у Росії й доволі скандальний відеопродюсер Юрій Дегтярьов, який узяв на себе авторство ролика. За його словами, не було жодного праху – просто просіяний попіл, а дівчинка – юна російська актриса, що у свої 10 років знялася вже в півтора десятках фільмів.
Гімнастьорку й пілотку – кожному новонародженому!
Святкуючи Перемогу, кінець війни й настання миру, в Росії, тим не менше, на ці святкові дні дітей мілітаризують – вже від найменшеньких. В інтернеті широко торгують одностроями, стилізованими під радянські часів Другої світової, для дітей десь від менш як рочку віком; у комплект, уже в дусі сучасної кремлівської пропаганди, додають і «георгіївську стрічку» – придуману лише десяток років тому. Ціна костюмчика – від 1800 рублів (нині це майже 690 гривень).
А напрокат такий костюмчик можна взяти на хвильку «цілком безплатно» – якщо «лише за 1000 рублів» (десь 380 гривень) погодитися на фотосесію в ньому, наприклад, у Олени Анісімової, яка працює під Санкт-Петербургом і обіцяє від перевдягання у військове і фотографування в ньому «море позитивних емоцій».
Не образили в Росії і ще менших діток охочих до мілітаризації батьків. Повзунки «а-ля гімнастьорка» захисного кольору, а на додачу пілотка з червоною зіркою на лобі, для немовлят, від новонароджених до 8-місячних, – 950 рублів (понад 360 гривень).
Виробники чесно попереджають: ґудзики й зірка – справжні металеві, тому малу дитину в такому вбранні не можна лишати без нагляду. Але на що тільки не підуть особливо ревні батьки, щоб тільки віддатися загальному шаленству до 9 травня, яке в самій Росії критичні голови назвали «победобесием»!
Над матеріалом працювали: Анна Шаманська, Сергій Драчук
