Спеціально для Крим.Реалії
Вже не за горами вибори до Державної думи Росії. Судячи із соціологічних тенденцій, Крим стане базовим електоральним регіоном для «Єдиної Росії», як раніше завжди забезпечував відмінні результати «Партії регіонів». І в цьому контексті є над чим замислитися.
Кримський виборець може бути разюче терплячий. Ні провал численних обіцянок «кримської весни», ні ігнорування передвиборчих обіцянок «команди переможців», ні нескінченні звинувачення її в корупції не змогли повністю знищити підтримку Аксьонова і Ко серед населення. Звичайно, в соціальних мережах невдоволення місцевою «владою» висловлюють всі, кому не ліньки, однак Facebook – це лише незначна частина кримського електорату, і найбільш критично мисляча. В цілому, все не так і погано, як могло би здатися за результатами роботи «переможців». Їхня підтримка, швидше за все, впевнено перевалить за 50, а то й усі 70%.
Звичайно, найпростіше можна пояснити підтримку партії влади результатами роботи пропаганди. Абсолютна більшість місцевих новинних ресурсів перебувають під прямим або непрямим контролем влади, і свою роботу вони виконують на відмінно. Як не почитаєш/подивишся/послухаєш кримські ЗМІ – так просто суцільний парад перемоги виходить. Починаючи з незліченних обіцянок від російських чиновників і закінчуючи міфічними західними інвесторами, які ледь не в чергу вишикувалися, щоб щось для Криму хорошого зробити. На жаль, перевіркою сказаного місцеві медіа займаються менш охоче, а попит з боку населення, ймовірно, не дуже великий.
Допомагають жахливим «бандерівцям» творити жах і беззаконня, звичайно, Вашингтон і Берлін. Вся трійця і виконує роль головних антагоністів режиму
Завзята пропаганда і в нагнітанні усіляких антиукраїнських і антизахідних страхів. Образ України як вселенського зла продовжують ретельно плекати кримські автори. Допомагають жахливим «бандерівцям» творити жах і беззаконня, звичайно, Вашингтон і Берлін. Вся трійця і виконує роль головних антагоністів режиму.
Однак, якщо подивитися на Крим до «референдуму», стане зрозуміло, що насправді не так багато змінилося в перевагах кримчан. Трохи більше двох років тому у них був величезний вибір з політичних партій і політичних програм, але голосували вони роками за «команду переможців». Вона так само погано виконувала обіцянки, так само часто була об'єктом корупційних розслідувань, так само нещадно від виборів до виборів експлуатувала одні й ті самі політичні гасла. І так само впевнено отримувала більшість голосів. Так, підтасовки мали місце, але заперечувати високі результати «Партії регіонів» в принципі не можна. Навіть багато персоналій з тих років не змінилися. Кримський виборець не вміє карати за помилки – і в цьому його величезна трагедія.
Проблема в тому, що Крим всі ці роки не голосував розумно, він голосував «за своїх». «Свій» в їхньому розумінні – це той, хто ментально найбільш близький «совку». Так, проросійську тематику вже не вийде експлуатувати, зважаючи на її повну перемогу в Криму. Але «совок» виявляється набагато більш багатогранним – це й обіцянки соціальної справедливості, і полювання силовиків з батогом за лібералами, і військові операції за кордоном, і активне втручання в світову геополітику, і нещадне побиття України. Все це в розумінні кримчанина і є реінкарнація «совка», все те, що йому близьке. Так, є ще близько чверті проукраїнського електорату, є політичне болото, яке голосує за тих, хто зараз сильніший. Але залізобетонний кістяк проросійського Криму тепер і є основою підтримки партії Путіна.
Відчуття причетності до чогось великого й обіцянка майбутніх благ – це ледь не єдине, що у неї є. А ще відчуття, що в Україні справи йдуть ще гірше, а отже – вона не помилилася, сходивши два роки тому на «референдум»
При цьому образ людини, яка голосує за «Єдину Росію», досить легко уявити. На роботі платять мало, ціни ростуть, його вічно всі обманюють, вічно щось недоговорюють і недоплачують. Відчуття причетності до чогось великого й обіцянка майбутніх благ – це ледь не єдине, що у неї є. А ще відчуття, що в Україні справи йдуть ще гірше, а отже – вона не помилилася, сходивши два роки тому на «референдум».
Чому саме в Криму сформувалися такі настрої, це питання до істориків і соціологів. Чому Україна за роки суверенітету над Кримом нічого не зробила, щоб їх змінити, це питання до неї. Лише в останні роки до захоплення Криму Росією в ньому формувалася невелика групка ліберального електорату, однак «Кримська весна» втягнула його в свою безодню. Когось розчинила, когось виштовхала на материк. Тому за результати «Єдиної Росії» в Криму можна бути абсолютно спокійним – вона переможе, тому що Крим знову проголосує «за своїх». І змінитися ситуація може тільки внаслідок різкого погіршення економічної обстановки в Криму і різкого послаблення центральної російської влади.
Іван Сергєєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
