Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Віднедавна фізіономією російської влади стала Марія Захарова. Щоправда, вона лише директор департаменту інформації та друку російського МЗС, але виступає частіше від іще однієї, головнішої фізіономії – Дмитра Пєскова. А цікавіше – на сто відсотків. Іскрометна, єхидна, завжди незачесана, але по-особливому яскрава, як доярка, яка тільки-но видавила зо 5 літрів молока з кожного вимені, потім струснула рідкою копицею і видала десятиповерховий, з викрутасами мат, від якого навіть Путіна схопив би правець.

У мене таке відчуття склалося, що Захарова з'явилася в якості фізіономії, яка говорить, не просто так: для російської влади, яка потрапила в складну міжнародну ситуацію, потрібна була саме така – щоб хамити, казати дурниці, демонструвати огидну англійську і витанцьовувати нібито народні танці перед іноземними журналістами. Вона і справді найбільш цитована з російських дипломатичних бюрократів, оскільки знехтувала лекціями в МДІМВ з етики та видає на-гора перли один за іншим. Російський пропагандист Володимир Соловйов якось підлизався до Захарової і назвав її «анти-Псакі» – типу вона так схожа зі своєю колегою з Держдепартаменту США. Віддамо належне Соловйову, він знає, чим полестити, не став же порівнювати Захарову з колегою з МЗС Таджикистану чи Тринідад і Тобаго.

Марія Захарова була призначена на свою публічну посаду 10 серпня 2015 року, пройшовши славетний шлях від номенклатурної родини штатного сходознавця-тата до департаменту інформації і друку. Знову-таки російські пропагандисти описують її виступи: «Іншою мовою – звичний офіціоз тепер межує з неформальними і часто суперечливими заявами в соціальних мережах і є одним із головних ньюзмейкерів у Росії і за кордоном». Сама Захарова каже, що «МЗС Росії крокує в ногу з часом і враховує зарубіжний досвід». Я не пригадую, щоб її закордонні колеги так хамили, вона частково доповнює свого шефа, Сергія Лаврова, який теж не проти часом матюкнутися – і публічно, і в телефонній розмові.

У Росії за 16 років зляпана шикарна влада однодумців – президент говорить фенею, прем'єр-міністр, коли він не президент, мовчки киває головою, голова Держдуми лякає населення «піндосами», а глава МЗС – відверто всіх посилає. Коли він втомлюється, його місце займає Марія Захарова

У Росії за 16 років зляпана шикарна влада однодумців – президент говорить фенею, прем'єр-міністр, коли він не президент, мовчки киває головою, голова Держдуми лякає населення «піндосами», а глава МЗС – відверто всіх посилає. Інколи він втомлюється, його місце займає Марія Захарова. Часом вона не просто говорить, вона нападає: Радио.Свобода порахувала її істерики «за власний публіцистичний стиль, який називали агресивним і порівнювали з публікаціями радянських газет на міжнародні події». В принципі, це зрозуміло – вона звідти, з совка. Звідти ж і стиль публічного спілкування, що настільки запам'ятовується після проникливих передач «Міжнародної панорами» і світочів радянської пропаганди – Фаріда Сейфуль-Мулюкова, Валентина Зоріна, Генріха Боровика, Олександра Бовіна і деяких інших, які єхидно вбивали відточеними фразами гнів у мозок радянських людей.

З останніх шедеврів Захарової запам'ятався лінгвістичний. Після перейменування міста Дніпропетровськ, названого на честь більшовика Петровського, на Дніпро, у Захарової заіскрився розум, і вона видала гідний думки Путіна перл: «Після таких рішень, які абсолютно відірвані від історичних реалій, я, чесно кажучи, почала непокоїтися за можливе скорочення й інших назв таких міст, як Херсон, Запоріжжя». Що вона мала на увазі, не зрозуміло, але таких скорочень і окремих складів в українській мові немає. Скоротити, звісно, можна, але все одно виходить російський мат.

І навпаки, в Росії й скорочувати нічого не треба, якщо назви промовляють самі за себе – Лохово, Драченіно, Вагіна, Вата, Дно, Убитьдур, Торчилово, Лобок, Козюльки, Хренище. У Підмосков'ї досі стоять села Бухловка, П’янкіно і Блядищево, Козли і Мошонка, в Калузькій області – Дешевки, а в Кемерівській– Козявкіно та Старі Черви. В Ульянівській області є село Мусорка, в Пермській – Чуваки, в Челябінській – Голодранкіно, в Тамбовській – Отхоже, в Білгородській – Муходоєво, у Вологодській – Велике Бухалово, село Піськіно Іванівській області. Сіл із назвою Хреново в Росії цілих сім.

Захарова представляє «велику державу», а бреше, як спікер вождя африканського племені

Топоніміка Росії – взагалі калейдоскоп різних мов, починаючи з тюркських, закінчуючи матюками. Якщо Захарова не знає про це, то гріш їй ціна в базарний день – вона ж представляє «велику державу», а бреше, як спікер вождя африканського племені. Можна, звичайно, скоротити назви Херсон і Запоріжжя, але це вже будуть не українські слова, а російські. Ну немає в українській мові слова «рожа», лише в штучній мові під назвою «російська». У ній багато різноманітних оборотів, багато матюків, величезна кількість жаргону і сленгу.

З останніх одкровень Захарової: «Чергова натовська спроба змінити військовий і політичний ландшафт у Європі, особливо в умовах взятого в Альянсі відкритого курсу на стримування нашої країни, неминуче зачіпає інтереси Росії і змушує нас до відповідної реакції». Яка реакція? Знову лайка? Або бойовий танець? Минулої п'ятниці від Захарової дісталося і туркам, і кримським татарам, і каналу «Euronews», який припустився обмовки, написавши на своєму сайті про два мільйони депортованих із Криму. Звісно, з Криму депортували лише 200 тисяч, що в масштабі чекістських депортацій – дрібниця, а загалом 1944 року було депортовано насправді два мільйони – чеченців та інгушів (493 269), балкарців (37 103), карачаївців (70 301), калмиків (93 139). А ще були депортовані корейці, німці, фіни-інгерманландці, турки-месхетинці, народи балтійських країн. Захарова про інших забула?

Шедевром російської дипломатії без сумніву можна назвати виконання Захаровою перед початком у Сочі саміту Росія-АСЕАН танцю «Калинка-малинка», який, як видається, мав продемонструвати російському народові, як слід любити рідний фольклор. Одна біда – пісня і під її мелодію танець до народу має дуже опосередкований стосунок: сама пісня була написана в 1860 році Іваном Ларіоновим, жителем Саратовської губернії. А кренделі колінами і притопування, які Захарова демонструвала перед публікою – лишень плід фантазії сучасних хореографів. Із великою натяжкою танець Захарової можна назвати стрип-шоу, враховуючи, що роздягатися перед учасниками країн АСЕАН не можна – там є мусульмани, вони не так зрозуміють таку відкритість російської влади. А пальмову олію вони постачатимуть до Росії і без відвертостей Захарової.

Марія Захарова – частина російської пропаганди, призначеної для внутрішнього використання. До Дженніфер Псакі їй так само далеко, як космодрому «Східний» до мису Канаверал

І, нарешті, про песця. З огляду на своєрідність лексичного запасу Захарової, навряд чи вона не знає про сучасний сленг, а слово «песець» означає стан крайньої тривоги у зв'язку з настанням глибокої економічної і фінансової кризи. Як то кажуть – відповімо Захаровій тим саме. Вона ж продовжить розважати населення Російської Федерації своїм іскрометним невіглаством, для західного обивателя її зовнішній вигляд, а тим паче – неперекладна лайка, абсолютно нецікаві. Марія Захарова – частина російської пропаганди, призначеної для внутрішнього використання. До Дженніфер Псакі їй так само далеко, як космодрому «Східний» до мису Канаверал.

Насправді, Маша мені подобається – вона споконвічно російська, прямо ось звідти, зі смоленських боліт, із сибірської тайги, з полум'я бурятських пожеж, з безодні омських паводків, з калюж тверської багнюки. Вона зовсім не може бути іншою. Ввічливість та інтелект – не російське.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Олег Панфілов

    Професор державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

XS
SM
MD
LG