Брюс Панніер
У Казахстані відбулись події, які можуть отримати розвиток за двома сценаріями. Перший веде до серйозних і справжніх громадських та внутрішніх політичних реформ, другий – до більш жорсткого авторитарного правління.
21 травня в Алмати поліція затримала сотні людей, ще десятки активістів затримали напередодні мітингів. Це стало найбільш наочним знаком суспільного невдоволення в Казахстані за останні два десятиліття.
Офіційні особи в Казахстані кажуть, що ця хвиля громадського невдоволення стала результатом плану з приватизації землі, про який оголосили кілька місяців тому. Він виявився досить непопулярним і викликав протести наприкінці квітня. Влада Казахстану вже спробувала пом'якшити це питання шляхом запровадження мораторію на поправки до земельного кодексу. Однак існують і інші фактори.
Рівень життя в Казахстані піднявся у 21 столітті, в основному, завдяки доходам від нафти, найбільшої статті експорту країни. Падіння цін на нафту на світовому ринку призвело до того, що національна валюта Казахстану – тенге – з липня 2015 року втратила майже половину своєї вартості.
Багато причин для невдоволення
Чимало людей у Казахстані на тлі зростання економіки у країні взяли іпотечні кредити в доларах. Багатьох із них можна було зарахувати до середнього класу. Цих людей – щонайменше десятки тисяч, і зараз вони стикнулися з великими труднощами в обслуговуванні іпотеки. Якщо до них додати членів родин, то вийде понад мільйон осіб, яких торкнулась ця іпотечна криза.
За інформацією Міністерства національної економіки Казахстану, від лютого 2016 року населення Казахстану становить близько 17,67 мільйона осіб. Затримки зарплати були найбільш поширеною причиною протестів у Казахстані в середині 1990-х років. Влада вжила заходів щодо запобігання безробіттю і останнім часом у Казахстані було небагато повідомлень про затримки зарплатні. Однак у спробі не допустити невиплат зарплат і, водночас, безробіття багато підприємств перевели працівників із повної ставки на неповну. Це особливо поширено в нафтовому секторі, в результаті чого всі люди, які постраждали від цього, отримують нижчу зарплату.
Західні регіони Казахстану дають нафту, яка становить більшу частину доходів країни. Однак цей регіон досить запущений, і велика частина отриманих у регіоні доходів іде в інші регіони – у Східний Казахстан, Алмати, Астану або в місця за межами країни. Населення Західного Казахстану є нечисленним, тому воно мало представлене в парламенті.
Є також і оралмани – етнічні казахи. Станом на лютий 2016 року в Казахстані було 957 772 оралманів. На початку незалежності 1991 року їх запросили повернутись до Казахстану з-за кордону, пообіцявши виділити землю. Багато хто її отримав, але не всі.
Протягом цих років з'являються повідомлення про те, що оралманів – особливо в Алматинській області – виселяють із землі, на якій вони облаштувались і побудували свої будинки, без будь-яких офіційних документів. Влада Казахстану в такий спосіб намагається врівноважити етнічний склад регіонів країни. Багато оралманів оселились у Південному Казахстані, у прикордонних з Узбекистаном районах, де вони підвищили чисельність етнічних казахів порівняно з етнічними узбеками.
Казахстанська влада намагається переселити оралманів у прикордонні з Росією райони, щоб збільшити чисельність етнічних казахів порівняно з росіянами
Після початку подій в Україні, пов'язаних з підтримуваними Росією сепаратистами, казахстанська влада намагається переселити оралманів із півдня на північ Казахстану, у прикордонні з Росією райони, щоб збільшити чисельність етнічних казахів порівняно з росіянами. Клімат у прикордонних із російським Сибіром районах різко відрізняється від клімату Південного Казахстану, де помірні температури.
ЗМІ в Казахстані також регулярно пишуть про те, що опозиціонерів, незалежні журналістів, блогерів і громадських активістів затримують і притягають до суду.
Казахстан входить до Євразійського економічного союзу (ЄврАзЕС) поряд із Росією, Білоруссю, Вірменією та Киргизстаном. Офіційні особи в Казахстані, зокрема, президент Нурсултан Назарбаєв, члени сім'ї та близькі друзі якого потрапляють у списки найбагатших людей світу, говорили і продовжують говорити, що ЄврАзЕС є гарантією економічного майбутнього Казахстану. Однак торгівля з іншими членами ЄврАзЕС скоротилась майже на третину з моменту початку роботи інтеграційного об'єднання 2015 року. Торгівля Казахстану з Росією і Білоруссю вже падала, коли три країни сформували Митний союз СНД, що передував ЄврАзЕС. Преса в Казахстані повідомляє про цей спад торгівлі, а представники влади повторюють, що ЄврАзЕС є життєво важливим для майбутнього країни.
EXPO-2017 в Астані мало стати можливістю для Казахстану показати себе в кращому світлі, однак, проект супроводжується багатомільйонними корупційними скандалами. В результаті чого накопичені для пом'якшення економічних труднощів в Казахстані кошти витікають на оплату EXPO-2017.
Також варто згадати зізнання Нурсултана Назарбаєва в серпні 2015 року, що Національний банк «витратив» близько 28 мільярдів доларів на підтримку обмінного курсу тенге, який згодом впав, незважаючи на те, що влада витратила таку значну суму.
Нема кого звинувачувати
Є ще один фактор, який варто відзначити. Неминуче з'являються порівняння ситуації в Казахстані з аналогічними ситуаціями в інших країнах, особливо, Росії і сусідніх центральноазіатських державах. Між ними є щонайменше одна розбіжність.
Росія звинувачує Захід у багатьох своїх проблемах, і багато людей в Росії готові це прийняти. Вони вже чули це раніше, і багато хто продовжує охоче в це вірити. Деякі країни Центральної Азії, подібно до Узбекистану або Таджикистану, звинуватили б у проблемах заборонені ісламістські угруповання, і влада б знайшла членів якої-небудь групи, наприклад, «Хізб ут-Тахрір», або окремих місцевих ісламістських лідерів, і звинуватила би їх, що, в свою чергу, стало би причиною жорстокого придушення протестів.
Немає ніяких зовнішніх сил, яким було би вигідно бачити нестабільність у Казахстані. Якщо тільки хтось не хоче вірити, що Росія могла би провести там сценарій, подібний до Східної України
Незважаючи на спроби деяких казахстанських засобів масової інформації звинуватити «зовнішні сили», насправді немає ніяких зовнішніх сил, яким було би вигідно бачити нестабільність у Казахстані. Якщо тільки хтось не хоче вірити, що Росія могла б провести сценарій, подібний до Східної України, в Казахстані. Це, безумовно, не стало б теорією, про яку б написали в державній пресі Казахстану.
Тому проблеми Казахстану виникли в Казахстані, і більшість людей там, як здається, це розуміють. Однак потрібно зазначити: дуже малоймовірно, що Казахстан може перебувати на краю революції. Сусіди-гіганти – Росія і Китай – мають величезний інтерес у тому, щоб влада Казахстану не була повалена. Водночас, здається малоймовірним, що Казахстан, який існував без будь-яких змін минулі майже 15 років, зможе пережити цей підйом. Щоб влада змогла зберегти контроль, щось має змінитись.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радио Азаттык
