Олег Панфілов: Європа і шпана

Спеціально для Крим.Реалії

Шпана, гопники, «реальні пацани», урла, сволота, шушера прийшли з Радянського Союзу. Тоді вони були частиною кримінального світу, контрольованого НКВС-КДБ для приборкання мас, піною кримінальної еліти – злодіїв у законі. У Сергія Ожегова шпана – дрібні шахраї, хулігани, в минулому шпаною називали арештантів. Зараз шпана – важлива, поряд зі злодіями в законі й олігархами кремлівська еліта, бойові бригади, люди без совісті, партійної приналежності та релігійної прив'язки, це бойовики, яких посилають вперед – налякати, побити, образити. Зараз це передовий загін «русского мира».

Російська шпана любить Європу, вона любить шопінг в європейських країнах, любить після повернення демонструвати фотографії з Єлисейських полів або римського Колізею, панорами Празького Граду або селфі біля Букінгемського палацу. Шпана дивує європейців дикими криками і матом, думаючи, що ніхто не розуміє і можна кричати скільки завгодно і набагато голосніше, ніж у себе в Нижньому Тагілі або в селищі міського типу Задрищенську.

Більш тупа шпана просто п'є пиво, задивляється на жінок і голосно коментує те, що відбувається навколо. Шпана трохи розумніша ходить подивитися на музеї – не всередину, там нудно, а зовні – зробити селфі біля Прадо або Лувру. А потім піти пити пиво. Спостерігати за шопінгом шпани – заняття для міцних людей. Шпана голосно, як у себе в Нижньому Тагілі, обговорює розмір трусів, прикладаючи їх до своїх тіл, може крикнути на весь магазин, щоб запитати Вєрку про розмір ліфчика Зінаїди Іванівни з відділу кадрів. Або виводити з себе продавця парфумерного магазину, вимагаючи її продати «жовті духи», як у сусідки Машки.

Шпана не має уявлення про совість і на вимогу припинити кричати на вулиці дуже дивується. А потім можуть прочитати російською німцям або італійцям лекцію про те, як їх всіх тут мали російські воїни – і Олександр Суворов, і маршал Жуков, і Тухачевський, й інші, що вони «завоювали» Європу не для того, щоб їм аборигени наказували. В Європі, незважаючи на близькість, знати не знають, що таке Росія, якщо, звичайно, хтось із корінних жителів не прочитав Толстого або Достоєвського. Крикуни на вулицях – це так звана побутова шпана, у якої завелося трохи грошей, і вони вирішили купити «путівку», щоб побачити, що ж це за Європа, чи вона краща за Брянськ чи Калугу?

Шпана з інтелектуалів – особливий підвид. Якщо де-небудь у Лондоні, наприклад, на Падінгтон, ви зустрінете дівчат років 12-14, вони пристойно одягнені але розмовляють за допомогою російського мату, то ви напевно зустріли нащадків багатої шпани, яка купила в Лондоні дороге житло і забезпечила шпану, яка підростає, хорошим коледжем або університетом. Юне створіння, можливо, навіть непогано вчиться, але звичка до мату – звідти, з рідних місць шпани, яка забезпечила собі притулок в Туманному Альбіоні завдяки віджатому у когось бізнесу або отриманому спадку.

Існує і «середній клас» шпани, коли жіночі особини ходять парами або трійками бутіками, довго приміряють побачене, роблять це з таким виглядом, ніби в Урупінську місцева фабрика трикотажних виробів виробляє товари кращі, якісніші і більше додає люрексу. У них задумливий вигляд, початковий базис іноземного лексикону і на питання продавця «What do you want to color and size?» вони не витріщають очі, як шпана з Нижнього Тагілу, а можуть навіть відповісти. Шпана «середнього класу» може довго вибирати товар у сирному магазині, радячи подружці брати «біль смердючиий». Одного разу в Парижі стояв з приятелем, російськомовним європейцем, в довгій черзі на виставку ранніх імпресіоністів, перемовляючись про щось. Дама попереду кілька разів оберталася і з цікавістю нас розглядала. Потім підійшла і здивовано сказала мовою нащадка першої хвилі російської еміграції, що вперше чує в черзі на виставку російську мову.

«Інтелектуальна шпана» – еліта «русского мира», соціалісти, комуністи, колишні комсомольські діячі, вчені радянського розливу і самоучки-історики. До того «інтелектуального» збіговиська можна додати численних краєзнавців, членів самопальних академій наук і просто неадекватних людей, здебільшого психічно неврівноважених. Вся ця шпана займається інформаційним хуліганством – пише і видає книги про перемогу російської зброї над Китаєм в I тисячолітті до нашої ери, про росіянина за походженням Ісуса, про російські космічні кораблі, що борознять всесвіт, та іншу маячню, яка, на думку Кремля, має виховувати населення в патріотичному дусі. Ця шпана зазвичай в Європу не їздить, а якщо і буває, то для того, щоб виступити на якомусь форумі місцевих комуністів чи соціалістів.

У першій трійці еліти російської шпани є пропагандисти. Ці представники однієї з найдавніших професій 16 років тому ще називалися журналістами, але з приходом Путіна в Кремль їхня професія була кардинально перепрофільована. Як і в будь-якому іншому будинку розпусти, шпана пропагандистів ділиться на категорії залежно від оплати за свою діяльність і близькість до Кремля. Як і будь-яка інша шпана, пропагандисти особливо не піклуються не те що про достовірність, але й про якість маячні, якою вони пригощають шпану інших категорій. Апелювати до совісті пропагандистської шпани сенсу немає: вона на утриманні Кремля, і ступінь їх осудності пропорційно пов'язана з розміром гонорару.

Пропагандистська шпана – важлива частина російського істеблішменту, кремлівських урок, які маніпулюють не тільки фінансами, називаючи, наприклад, присвоєний газ «народним надбанням», а й економікою, культурою, спортом, а інформація – це головний арсенал Путіна у війні проти всіх. Пропагандистська шпана за вказівкою може оббрехати будь-кого, може розповісти про розіпнутих хлопчиків або волати про підтримку у зв'язку з обвинуваченнями російських уболівальників у побитті англійців – мовляв, вони самі себе били, а деякі навіть самовбилися. У Кремлі вірять, що пропагандистська шпана всесильна і якщо вони будуть брехати постійно, то весь світ повірить, що санкції проти Заходу піднімуть російське сільське господарства до неймовірних висот.

І, нарешті, передовий загін Путіна – «урядова шпана», гладкі, доглянуті дядьки й тітки, які «на білому оці» міркують про нестерпну демократичність російської влади, перед якою блякнуть навіть найбільш нахабні європейці, які стверджують, що в Росії диктатура. Частина з цієї шпани працює в уряді Росії, частина – депутати Державної думи і Ради Федерації, де насправді мають розуміти, що таке закони і виконання законів, але насправді вони провідники головного ідеологічного прийому «русского мира» – понтів. Ці товариші чоловічої і жіночої статі зовсім не знають міжнародного права, конвенцій, договорів, зобов'язань перед іншими країнами, а висловлюють винятково своє бажання, наприклад, «замочити» США. Фізично це навряд чи вдасться в найближчому майбутньому, але морально – з великим задоволенням – лайкою, матом, брехнею.

Для Європи російська шпана – не новина. В основному раніше шпана їздила в Європу на танках, коли їх ще не було, то кіннотою або пішим ходом. Військова шпана виконувала завдання політичної шпани. Однією з таких подій була варшавська різанина 4 листопада 1794 року, коли генерал-аншеф Олександр Суворов був посланий придушити повстання в Польщі. У реляції Суворова від 7 листопада говориться, що «пораховано убитих поляків 13340, полонених 12860, потонули понад 2000; серед полонених 3 генерали – Маєн, Геслер і Крупинський і 442 офіцери; серед убитих 4 генерали». У своїх записках Фадей Булгарін з посиланням на розповідь фон Клугена написав про те, як російські солдати грабували аптеки і випивали спирт, який знаходили там.

У французів досі популярні гравюри і малюнки про перебування казаків у Парижі в 1813 році, особливо Георга Емануеля Опіца, який проілюстрував сценки знайомства російської шпани з французьким життям – «Купання в Сені коней», «Біля статуї Аполлона в музеї», вуличні сценки, казачі танці на Єлисейських полях, загравання з парижанками, а також звичне для шпани розглядання товарів у вітринах магазинів. Армійське командування суворо наказало шпані, щоб не бешкетувала, але хто їх зупинить? Саме в ті часи в лексиконі багатьох мов з'явилося тепер вже поширене і пов'язане з приїжджою шпаною слово – «maraudeur».

Чим більше воювала Росія, тим більше з'являлося історій про поведінку шпани в Європі. У 1920 році знову в Польщі відзначився Михайло Тухачевський, в 1944-45 роках «визволителі» грабували і гвалтували Східну і Центральну Європу: в Берліні в 1953 році, в 1956 році – повторили в Будапешті, в 1968 році – в Празі. Потім Вільнюс, Рига, Тбілісі, Баку – коло шпани звужувалося, з Європи їх стали виживати, вони лютували на околицях Радянської імперії. Потім, як відкрилася «залізна завіса», з'явилася туристична шпана, яка відкривала для себе світ і показувала світові, що таке сучасна шпана.

Що робити бідним європейцям, коли вони побачили, що казки «про напади емігрантів на німкень» так схожі на розгул футбольної шпани? Вони навіть не дивуються з того, що таємничий ІДІЛ менш страшний, ніж звичайна п'яна шпана, не підозрюючи, що насправді це одне й те саме. Необхідно висловити величезну подяку міністру Мутку, російській футбольній федерації і керівництву футбольної шпани, а також особисто Путіну, що вони, європейці, нарешті, почали усвідомлювати небезпеку «русского мира». Що війна в Україні, а раніше – в Грузії, це все те, що може чекати будь-яку європейську країну. Здається, з цим завданням шпана там і перебувала.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції