Спеціально для Крим.Реалії
Російська опозиційна партія «Яблуко» на минулому з'їзді схвалила передвиборну програму. У ній згадали і Крим, назвавши анексію української території незаконною. Партія відмовилася визнавати російський статус над півостровом і висувати кандидатів до Держдуми з-поміж кримчан.
«Наша позиція максимально зрозуміла: ми за непорушність кордонів у Європі, ми за територіальну цілісність України і ми вважаємо, що Крим належить Україні, його анексія незаконна й має бути скасована. Ми вважаємо, що майбутнє Криму мають визначати жителі півострова на основі відповідного законодавства. Ми не вважаємо законним референдум, спішно й поза всякими правилами, законами й нормами, проведений під «охороною» російських збройних сил», – йдеться в документі.
«Закони Ярової» ухвалювали не для переслідування «болотних опозиціонерів», а для залякування прихильників «Кримнаша»
У цій історії найцікавіше не те, що прихильники Григорія Явлінського вкотре розкритикували «Кримнаш», а те, що з'їзд і ухвалення програми майже збіглися за часом із думським голосуванням щодо «антитерористичного пакету» законів. Новації посилили й без того драконівські норми кримінального і процесуального права. Здавалося б, «яблучникам» уже наступного дня варто було б очікувати одразу кілька кримінальних справ за «заклики до порушення територіальної цілісності» й інший «екстремізм», але цього не сталося. Почасти підтверджується колишня версія. «Закони Ярової» ухвалювали не для переслідування «болотних опозиціонерів», а для залякування прихильників «Кримнаша» й узагалі тих, хто ще кілька років тому ідентифікував себе з «путінською більшістю».
У передвиборчій програмі опозиціонери зазначили важливу деталь. Вони, як і раніше, наполягають на проведенні «повторного референдуму», але із застереженням: волевиявлення має відповідати українському законодавству. У такій конфігурації мова йде про всеукраїнський референдум, хоча «яблучники» не вимовляють цього вголос. Його результати нескладно спрогнозувати. Українці не мають наміру відмовлятися від законного права на Крим. Така постановка питання серйозно налякала місцеві окупаційні адміністрації. «Влада» Севастополя закликала розібратись із поведінкою «Яблука», назвавши дії опозиціонерів «екстремізмом». У Сімферополі голос подав «віце-прем'єр» Руслан Бальбек. Він зажадав від керівництва партії офіційних вибачень.
«Їм не варто чекати підтримки в Криму, тому що спроби поставити під сумнів волевиявлення кримчан є не тільки образливими, але й певним викликом. «Яблуко» замахнулося на вибір жителів Криму, який вони вважають для себе історичним і сакральним», – заявив Бальбек російським журналістам. Керівник так званого фронту «Севастополь-Крим-Росія» Валерій Подьячий пішов ще далі. Він «настукав» на «Яблуко» до інтернет-приймальні ФСБ. Напевно, побоюючись, що його самого можуть посадити за «недонесення».
Руслан Бальбек і йому подібні розглядають перспективу проходження опозиційної партії до парламенту як ознаку того, що в Кремлі всерйоз допускають можливість торгу за крадену територію
Справа не тільки в тому, що кримські колабораціоністи й сепаратисти змушені вимовляти чергові мантри з приводу «російського» півострова. Для них подібні теми – питання особистого виживання, бо в разі масштабної політичної кризи в Кремлі втекти з окупованої території встигнуть далеко не всі. Вони не відчувають ілюзій щодо патріотичного настрою московської еліти. «Кримнаш» для кремлівських клептократів став занадто дорогою іграшкою; в оточенні російського президента є серйозні люди, готові хоч завтра позбутися обридлого півострова. Руслан Бальбек і йому подібні розглядають «антикримську» риторику «Яблука» й перспективу проходження опозиційної партії до парламенту як ознаку того, що в Кремлі всерйоз допускають можливість торгу за крадену територію. Звідси настільки нервова й місцями неадекватна реакція з боку місцевих маріонеток.
По-перше, вони не розуміють, що своїми криками і кляузами зайвий раз піарять настільки ненависну їм партію. По-друге, якщо силовики й візьмуть людей Явлінського на приціл, то переслідування можуть мати декоративний характер. Наприклад, у Петербурзі, де позиції «Яблука» доволі міцні, Кремль зробив усе можливе, щоб публіка, яка думає, відвернулась від партії влади. Достатньо двох епізодів: міст, названий на честь Ахмата Кадирова, і меморіальна дошка російського генерала, а потім фінського полководця Карла Густава Маннергейма. Обидва рішення були протиснуті адміністрацією президента, незважаючи на гучне обурення городян. Федеральна влада свідомо штовхнула цих людей в обійми пана Явлінського.
Тому «яблучники» відкрито йдуть проти «генеральної лінії», не боючись наслідків. Це не означає, що пан Явлінський має якісь домовленості з Кремлем, хоча деякі московські опозиціонери відкрито говорять про це. Насправді, скринька відкривається просто. У розумінні федеральної влади, майбутні вибори до Держдуми – репетиція президентської кампанії 2018 року. Електоральний процес у Росії, незважаючи на «диво» керівництва ЦВК, залежить від телевізійної картинки. Якщо раніше адміністрація президента, програючи в міжнародних справах, стабільно «перемагала» в телевізорі, то тепер медійні битви даються їй із великими труднощами. Нещодавній різкий розворот у відносинах із Туреччиною збентежив навіть полум'яних прихильників кремлівської вертикалі, змусив їх сумніватись у здатності президента Володимира Путіна дати реальну «відсіч Заходу». Плюс, економічні труднощі всередині країни змушують обивателів інакше дивитись на «Кримнаш» та інші авантюри.
Якщо парламент минулого скликання був «шаленим принтером», то наступну Держдуму можна буде назвати політичним цирком
План прискореної мобілізації електорату за рахунок зовнішньої агресії, горезвісної «маленької переможної війни» проти України провалився. Чим тепер консолідувати підвідомче населення на тлі падіння рівня життя й зовнішньополітичних поразок? Сирію чи Донбас показувати немає сенсу – це вже відпрацьований матеріал. Далі кричати «зате Кримнаш» – нерозумно й небезпечно для здоров'я. Адміністрації президента потрібна невелика, але дуже активна «п'ята колона» в Держдумі наступного скликання. Системні опозиціонери у вигляді ЛДПР, «Справедливої Росії» чи КПРФ не підходять. Вони забруднились «Кримнашем» по самі вуха, а пускати до парламенту російських націоналістів чи нових політиків лівого спрямування на Старій площі бояться. Їм простіше мати справу з інтелігентними «яблучниками».
Якщо парламент минулого скликання був «шаленим принтером», то наступну Держдуму можна буде назвати політичним цирком. У разі отримання депутатського мандата, прихильники Явлінського зійдуться в нерівній сутичці з кримським «прокурором» Наталією Поклонською та іншими прихильниками анексії. Незабутнє шоу забезпечене. Нескладно уявити, які тези просуватиме російська пропаганда: в Держдумі «бардак», тільки Путін може протистояти різним «негідникам», які за хамон і пармезан готові «продати» Росію й повернути Крим Україні.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
