Спеціально для Крим.Реалії
Коли Михайло Восленський і Мілован Джилас описували у своїх книгах появу «нового класу» авторитарних режимів – всевладної номенклатури – чи могли вони уявити, що все це попереду? Так, номенклатура жила набагато краще, ніж її співгромадяни, не наділені пільгами, пайками і спецдачами. І все ж, сама соціалістична економіка була настільки недолугою, що єдине, на що могла розраховувати номенклатура, – то це на нерівномірний розподіл убозтва.
Я добре пам'ятаю, як дивився фільм Говорухіна «Росія, яку ми втратили» в кінозалі газети «Правда». В одній зі сцен цього фільму Говорухін просто мовчки знімав прилавки західного супермаркету – прилавки, які сьогодні навіть після запровадження санкцій і антисанкцій не здаються росіянам чимось незвичайним. Але тоді я запам'ятав, як плакали редакційні дами, які розраховували на традиційні щотижневі пайки, запам'ятав скляні очі спеціальних кореспондентів, які вірили, що потрапляння в орган ЦК КПРС із його квартирами, машинами і продуктової підтримкою – найкраща з можливих кар'єр.
Так, це була, так би мовити, низова номенклатура, але навіть верхівкова – в якому убозтві, в якому кічі вона жила!
Так, це була, так би мовити, низова номенклатура, але навіть верхівкова – в якому убозтві, в якому кічі вона жила! А найголовніше – їй практично нічого не належало: відставка – і тебе викидали з квартир, дачних селищ і спецполіклінік. Ось чому вони всі так обожнювали Брежнєва, який дозволяв досидіти в теплому кріслі до кремації. І ось чому чекісти, які вже розуміли, як насправді влаштований світ, із презирством дивились на замшілий партапарат, який ніколи не вибирався далі болгарського Сонячного берега чи спецрезиденцій у Криму.
Прийшов час «наднового» класу. Життя «звичайної радянської людини», яку для легкості експлуатації перейменували на росіянина, змінилось не суттєво – хіба що з'явились продукти і турецько-китайський ширвжиток, а в телевізорі стали показувати не лише нескінченні тягучі серіали з сибірського життя, а й будь-яку отупляючу розважалівку. Натомість нова номенклатура живе так, як старій і не снилось. Перший віце-прем'єр Шувалов – за старим табелем про ранги всього лише кандидат у члени політбюро – катає собак на власному літаку на міжнародні виставки, і, судячи з радісної реакції його дружини, навіть не намагається це приховувати. Путін рятує компанію власного зятя за державний рахунок і це не призводить навіть до тіні скандалу. Щодня можна прочитати про Росію щось подібне. У кожного з високопоставлених чиновників – палаци, банківські рахунки на мільйони, акції, престижний автопарк, літаки з вертольотами, фірми, закордонна нерухомість, годинник вартістю в дитячу лікарню. Ніхто не намагається приховати цього багатства. Кожен – злодій, і пишається цим. Це дійсно нова формація – інші люди, але все та ж країна.
Кожен – злодій, і пишається цим. Це дійсно нова формація – інші люди, але все та ж країна
У середині 90-х я зустрів на одній із дискусій хорошого знайомого перебудовних часів. Знайомий був уже на пенсії, а за часів, коли ми з ним спілкувались, працював секретарем ЦК КПРС. Колишній небожитель збуджено розповідав мені про свого інструктора, взятого на роботу в Дніпропетровський обком партії. І дивувався – як вийшло, що тупуватий хлопець, здатний лише перекладати папірці і виконувати начальницькі доручення, став мільярдером та обіймає високий пост. Може, він чогось у ньому не розгледів?
Я навіть пожалів свого співрозмовника. Його вчили управляти радянською економікою. Економіка, звісно, та ще була – але школа управління існувала, факт. Коли ця сама економіка впала і змінилась на розкрадання всього, що погано і добре лежить, нагору піднялась піна, коктейль із тих самих чекістів і різноманітних пройдисвітів усіх мастей.
Він і править Росією, цей коктейль. Так, за минулі після краху 25 років ці люди навчились ходити в косметичні салони, стригти нігті, засмагати в соляріях і купувати дорогі костюми. Не всі виглядають так добре, як Шувалов і його собаки, але багато хто. Але суть залишилась та ж, каламутна: пальці «віялом», коргі на борт. І не треба дивуватись, що ці люди ухвалюють політичні чи економічні рішення, які заводять країну в трясовину.
Вони все ті ж тупуваті інструктори, які вміють лише догоджати начальству і красти скріпки. Просто дуже багаті.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
