Попри всі обіцянки і заклинання російської влади Криму, курортний сезон 2016 на півострові, вочевидь, не вдався. Відпочивальників навіть візуально менше, ніж у не найбільш вдалому 2015-му, а будь-який приватний підприємець у прибережній зоні ще й підтвердить таку оцінку власними фінансовими аргументами. Про ці факти не прийнято розповідати в офіційних російських і кримських ЗМІ, проте Мережа не дрімає – протягом останнього місяця в Інтернеті з'явилися десятки оглядів про відпочинок у Криму. І більшість із них, м'яко кажучи, не захоплені. Все вказує на те, що надалі ситуація лише погіршуватиметься.
Навіть найпатріотичніші росіяни і найщиріші прихильники анексії змушені визнати: Крим застряг десь у далеких 90-х і зовсім не хоче виходити із цього часу. Та й самі кримчани активно постили огляди відомого блогера Іллі Варламова, який каменя на камені не лишив від російського міфу про Крим.
Московські цінники за надто ненав'язливого сервісу – це та дрімуча суміш, яка буде планомірно «викурювати» з Криму останніх відпочивальників
У жодне порівняння за рівнем комфорту кримські курорти не йдуть не те що з Туреччиною та Єгиптом, але навіть із Краснодарським краєм. Якщо до анексії мільйони українців і численну армію російських і білоруських туристів приваблювали низькі ціни і добра транспортна доступність, то зараз від цих переваг не залишилося ані сліду. Крим дорогий, необґрунтовано дорогий. Московські цінники за надто ненав'язливого сервісу – це та дрімуча суміш, яка буде планомірно «викурювати» з Криму останніх відпочивальників. У чистому залишку курорт може залишитися з російськими силовиками, у яких вже немає вибору, де провести відпустку, бюджетниками і співробітниками держкорпорацій, яким путівки дісталися за профспілковою лінією. Однак цього аж ніяк не достатньо, щоб нагодувати сім'ї десятків тисяч жителів прибережних міст, для яких курортний сезон – ледь не єдине джерело заробітку. Що ж робити?
До анексії кримське міністерство курортів і туризму боязко намагалося пояснити державним органам і самим кримчанам, що пляжний відпочинок не може бути головною фішкою Криму. За цілою низкою показників, від природних до антропогенних, півострів просто не в змозі конкурувати з Туреччиною та іншими південними курортами. Екс-міністр Олександр Лієв робив ставку на розширення курортного сезону за рахунок розвитку санаторно-курортного напрямку, історичного, круїзного та інших видів туризму. Слід визнати, що на цьому шляху були навіть деякі успіхи. Після анексії багаторазове подорожчання Криму робить ситуацію ще очевиднішною – з кожним роком справи на пляжах тільки погіршуватимуться.
Криму слід витягати себе з 90-х. Проблема в тому, що очолили півострів якраз вихідці із цих смутних часів становлення капіталізму
Аби вижити, півострову необхідно чесно визнати, що пляжний туризм – не його фішка, навести лад у прибережних містах і селищах і нарешті всерйоз зайнятися розвитком рекреаційного потенціалу. Криму слід витягати себе з 90-х. Та на цьому шляху не все так просто. Проблема в тому, що очолили півострів якраз вихідці із цих смутних часів становлення капіталізму. Чи можна очікувати від людей минулого, які щільно засіли на федеральних дотаціях, будь-якої ініціативи? Вельми сумнівно. Чи можна очікувати від місцевої влади добровільної відмови від схем дерибану земель і системи відкатів? Ще менш імовірно.
Півострів вже зовсім не тягне на статус улюбленої іграшки Кремля
Навіть за великого бажання розвивати Крим в умовах повної міжнародної ізоляції – завдання майже нездійсненне. Ні традицій сервісу, ні успішних практик розвитку якісних курортів у Росії немає, а за інвестиції в «сіру зону» з боку міжнародних компаній і мови бути не може. Додамо до цього той факт, що півострів вже зовсім не тягне на статус улюбленої іграшки Кремля. Московським правителям явно не до Криму. Вони загрузли у зовнішньополітичних баталіях і змушені адаптувати свої «забаганки» під умови низьких цін на нафту. Золоті гори кримчанам вже ніхто не обіцяє. Навпаки, дедалі наполегливіше лунає пропозиція вдвічі урізати фінансування федеральних програм. Це означає, що готуватися жителем прибережних міст і селищ варто до гіршого. Грошей немає, але ви тримайтесь, як то кажуть.
Іван Сергєєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
