Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Кремлівська пропаганда на анексованому півострові почала давати збої. У деяких регіонах мовлять українські телеканали, що вельми турбує окупаційну адміністрацію. Різниця між пропагандистською картинкою й побутовою реальністю на півострові досягла загрозливого для «влади» рівня.

Голова окупаційної «держради» Володимир Константинов під час поїздки до Білогірського району з'ясував, що в регіоні мовлять винятково українські телеканали.

«Окремо стоїть питання надання якісного зв'язку і трансляції російських телеканалів: як виявилося, поганий сигнал мобільного зв'язку і з незрозумілих причин іде мовлення винятково українського ТБ. Обов'язково розберусь із цими питаннями. Чому місцеве керівництво залишалося байдужим досі – для мене питання», – заявив Константинов у соціальній мережі Фейсбук.

У цій ситуації цікавий не стільки факт мовлення на окупованій території, скільки реакція бідолашного «спікера» на українські ефіри. Білогірський район – одна з його «болючих» тем. Як тільки його призначили головою Верховної Ради Криму 2010 року, Константинов частенько мотався сюди, розповідаючи мешканцям і активістам Партії регіонів, як він вирішуватиме їхні проблеми. Найзлободеннішою темою була газифікація. Тут через географічні чинники надзвичайно важко було провести трубопроводи. Особливо у віддалені селища.

При Україні проблему не вирішили. При окупаційній адміністрації її не вирішать тим більше, тому що, як сказав прем'єр Дмитро Медведєв, «грошей немає». Поки населення чує лише обіцянки. Восени минулого року чиновники «Радміну» бадьоро рапортували про те, що Башкирія (її зобов'язали опікуватися Білогірським районом) допоможе провести «блакитне паливо». Але все залишилося тільки на словах. Білогірський район ледве пережив енергетичну блокаду. Обстановка в регіоні була однією з найгірших. Ще у грудні минулого року Володимир Константинов скаржився журналістам, що в районі електрику подавали льше кілька годин на добу.

«За відсутності газу, великій віддаленості сіл одне від одного – це непросте випробування. Сьогодні туди відіслали посилений депутатський десант, щоб жодне село не залишилось без уваги», – розповідав тоді голова «держради». Як показали подальші події, «десант» із завданням не впорався. Сумнівно, що депутати, які нічого не тямлять в енергетиці й муніципальному управлінні, могли чимось допомогти селянам. Особливо з урахуванням того, що місця в республіканському «парламенті» вони отримали не завдяки своїм професійним якостям, а завдяки лояльності та своєчасному переходу з Партії регіонів до «Єдиної Росії».

Обіцяти більше нічого, народ розлючений, за партію влади голосувати не поспішають, висувають претензії, а федеральний центр поставив жорстке завдання – домогтися максимальної явки

Напівсонна виборча кампанія до Держдуми в самому розпалі. «Спікер» мотається Кримом, агітуючи за «Єдину Росію». Не виключено, що нещодавня поїздка до Білогірського району була для Константинова однією із найнеприємніших. Обіцяти більше нічого, народ розлючений, за партію влади голосувати не поспішають, висувають претензії, а федеральний центр поставив жорстке завдання – домогтися максимальної явки. Константинову заздалегідь через Фейсбук довелося виправдовуватися. Мовляв, в усьому винне українське телебачення, а не окупанти, які довели півострів до плачевного стану.

«Спікер» і його підлеглі, які займаються соціальними мережами, в черговий раз голосно сіли в калюжу. По-перше, вони побічно підтвердили, що російська пропагандистська машина, на яку щорічно витрачають величезні суми, почала давати збій. Особливо це помітно в Криму, де рівень конформізму й соціального лицемірства найбільш високий. На публіку люди розповідають про те, як президент Володимир Путін їх «урятував», а в колі близьких ведуть зовсім інші розмови.

На публіку люди розповідають про те, як президент Володимир Путін їх «урятував», а в колі близьких ведуть зовсім інші розмови

З літа минулого року жителі півострова перебували в стані найпотужнішої фрустрації, яка рано чи пізно мала привести до внутрішнього протесту. Така форма невдоволення в деяких випадках буває більш небезпечною, ніж публічні акції й пікети. Зовні населення ніби виявляє лояльність, але при цьому тримає в кишені дулю й зовсім не довіряє владі та її підгодованим глашатаям. Окупаційна адміністрація при цьому перебуває в полоні старих стереотипів, наївно вважаючи, що «плебс» охоче підтримає її на майбутніх виборах.

На окупованому півострові розрив між телевізійною картинкою й побутовою реальністю досяг загрозливих показників. Кримчани, схильні до рефлексії й роздумів, інстинктивно перемикатимуться на українські телеканали, щоб отримати об'єктивну інформацію. Володимир Константинов і йому подібні «герої» нічого не зможуть із цим вдіяти.

На окупованому півострові розрив між телевізійною картинкою й побутовою реальністю досяг загрозливих показників

По-друге, одкровення «спікера» показують, що не варто недооцінювати вплив українських телеканалів, електронних видань, мережевих ресурсів і навіть блогосфери. На жаль, у нас поки відсутня цілісна інформаційна стратегія щодо анексованого півострова, але помилки окупантів уже грають нам на користь. Пропагандистський галюциноген діяв рівно доти, поки Москва могла підтримувати на окупованій території видимість ситого життя. Тепер колабораціоністам довелось у терміновому порядку блокувати українські інформаційні ресурси, серед інших і Крим.Реалії. Як пояснила «прокурор» Наталія Поклонська, доступ обмежили з ініціативи її підлеглих, що займаються протидією «екстремізму». Нічого спільного із захистом правопорядку це не має. Окупанти намагаються екстрено заткнути всі інформаційні «дірки», але з кожним днем їх усе більшає.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG