90 років тому, в серпні 1926 року, в історії кримськотатарського народу відбулась досить знаменна подія. На екрани Радянського Союзу вийшов фільм «Алім».
У багатьох народів є свій Робін Гуд – добрий, справедливий розбійник, захисник пригноблених і знедолених. В українців це Олекса Довбуш і Устим Кармелюк, у чеченців – Зелімхан, у кримських татар – Алім Айдамак.
Доля Аліма обросла легендами, йому присвячено безліч книг і статей. Відомий кримськотатарський письменник Різа Фазил зібрав про нього великий і дуже цінний матеріал у книзі «Алім – Кирим йігіті. Алім – кримський джигіт», що вийшла в Сімферополі 2005 року.
У багатьох народів є свій Робін Гуд – добрий, справедливий розбійник, захисник пригноблених і знедолених. У кримських татар це Алім Айдамак
У передмові автор-укладач пише: «Ім'я Аліма, який народився в першій чверті XIX століття в селі Копюрлікой (Черемисівка), в 15 кілометрах від славного Карасубазара (Білогірськ), в сім'ї бідняка Азамата, увійшло почесним рядком в багатющий кримськотатарський фольклор. Але Алім є особою невигаданою. Це народний герой, месник, який прославив себе тим, що наодинці боровся зі злом і несправедливістю. Чутка про завзятого Аліма, передаючись із вуст в уста, дійшла до наших днів. Його мужності присвячені вірші, складені пісні, написані книги, романи. Про нього зняті кінофільми. Повернувшись з депортації кримськотатарський народ сьогодні з особливою вдячністю шанує пам'ять свого героя. Приклад тому – пам'ятник кримському джигіту Аліму, встановлений нещодавно на феодосійській трасі поблизу села Копюрлікой, де він народився».
З різницею лише в десять років вийшли два фільми про цього народного героя. Втім, між цими двома кінороботами – історична «дистанція величезного розміру».
1916 року побачив світ німий фільм «Алім – кримський розбійник». Його зняв режисер В'ячеслав Вісковський за романом письменника Миколи Попова, який вийшов 1895 року. Головну роль у фільмі зіграв у майбутньому Заслужений артист РРФСР Сергій Ценін. Десять років по тому Ялтинська кіностудія випустила фільм «Алім» режисера Георгія Тасіна.
Усього лише десять років – але скільки масштабних історичних подій вони вмістили! Змінилась ціла історична епоха, що істотно вплинуло і на Крим: Перша світова війна, Лютнева і Жовтнева революції, громадянська війна, голод 1921-1923 років, червоний терор, зрештою, перемога більшовиків і встановлення Кримської АРСР.
Політика «коренізації», що проголошувала в радянських автономних республіках принципи пріоритетного розвитку національних груп (стосовно Криму – «татаризація»), ініціювала наукове вивчення історії, етнографії та археології кримських татар.
Політика «коренізації» ініціювала наукове вивчення історії, етнографії та археології кримських татар
Восени 1924 року проводили розкопки на території стародавнього кримськотатарського кладовища ХIV-ХV століть «Кирк-Азизлер» в Ескі-Юрті, в яких брали участь співробітники Бахчисарайського музею спільно з представником наукової Асоціації сходознавства при ЦВК СРСР професором Олексієм Башкіровим. У результаті розкопок з-під землі витягнули надгробні пам'ятники з висіченим орнаментом, що спростовувало уявлення про кочовий побут кримських татар – задовго до заснування Бахчисарая в Ескі-Юрті існувало багате кримськотатарське поселення з високим рівнем художнього розвитку.
1925 рік був дуже успішним і для директора Бахчисарайського музею Усеїна Боданинського. Він став художником-консультантом фільму «Алім». У створенні фільму брали участь і інші видатні представники кримськотатарської культури – і це була головна його новація... У його основу лягла п'єса кримськотатарського поета і драматурга Умера Іпчі, за якою український поет Микола Бажан написав сценарій.
І, що особливо важливо, на головні ролі режисер Георгій Тасін запросив кримськотатарських акторів. Роль Аліма блискуче виконав перший Народний артист Кримської АРСР Хайрі Емір-заде, а головну жіночу роль у фільмі зіграла дружина Хайрі – красуня Асіє Емір-заде.
Легендами оповите життя Аліма Айдамака. У Карасубазарі він служив у багатого караїмського поміщика Соломона Бабовича, який тоді керував містом. Існує версія, що Алім закохався в дочку Бабовича Рахіль, що не сподобалось її батькові. І, щоб не допустити розвитку цієї симпатії, Бабович заточив Аліма до міської в'язниці. Вийшовши на свободу, Алім став розбійником, проте награбоване роздавав людям.
У фільмі 1926 року Алім – бунтар, борець із мурзаками та чиновництвом, що цілком відповідає революційному духу часу. Зйомки вели на Чатир-Дазі і Ай-Петрі, а в серпні 1926 року відбулась прем'єра фільму. Картина мала гучний успіх у глядача, позитивні відгуки критики; кілька її копій були продані за кордон.
А ось виконавець головної ролі – Хайрі Емір-заде – став зіркою всесоюзного масштабу. Журнал «Радянський екран» 1927 року присвятив йому захоплену статтю в тональності, в якій писали тоді лише про зірок першої величини: «Хайрі посміхнеться – і разом з ним посміхається весь натовп. Втримати усмішки неможливо. Треба прив'язати щелепи канатом і натерти очі цибулею. Коли кінорежисер вперше побачив цю усмішку Хайрі, він став знімати цю усмішку в кожній сцені, на кожному кроці: «Ця посмішка всю картину вивезе». Хайрі не лише танцюрист. Він грає ролі героїв у національному татарському театрі в Сімферополі. Але він не любить театру. Йому тісно і незручно на сцені. Луки, гори, коні, вільний рух на повітрі серед свого народу і природи – ось що любить Хайрі. Його знайшло кіно. Коли запитали татар, хто може зіграти їхнього легендарного народного героя, вони всі з посмішкою сказали: Хайрі.
Однак подальші події, як і тенденції в країні, були невтішні. 1935 року фільм «Алім» був перемонтований і випущений у прокат у новій редакції. Секретним розпорядженням «Українфільму» від 21 квітня 1937 року стрічку заборонили до показу, а копії знищили.
1937 року Усеїн Боданинський та Умер Іпчі були заарештовані. У квітні 1938 року Боданинського розстріляли; Іпчі засудили до тривалого терміну тюремного ув'язнення.
Народний артист Кримської АРСР Хайрі Емір-заде з 1932 року знімався в Баку на студії Азеркіно. Тут у нього були і помітні, і прохідні ролі, але успіх «Аліма» йому перевершити не вдалось.
Потім були війна, депортація кримських татар, скасування Кримської автономії і... роки забуття і акторської незатребуваності. Останніми роками відомий артист заробляв на життя шевською справою.
Народний артист Кримської АРСР, легендарний «Алім» Хайрі Емір-заде помер у Баку в лютому 1958 року. Могила його втрачена.
А фільм «Алім» повернувся до глядача лише через довгі десятиліття, вже в наші дні...
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
