Продажна «кримська весна»

Спеціально для Крим.Реалії

Міф про «російську весну» в окупованому Криму занепадає й розсипається на очах. Із облізлого фасаду кремлівської політики сповзає остання фарба, оголюючи справжню природу окупації півострова – фінансовий інтерес колабораціоністів, заради якого вони погодилися зіграти у виставі під назвою «кримський референдум».

Українська прокуратура опублікувала перехоплення розмов радника російського президента Сергія Глазьєва з колишнім депутатом Держдуми Костянтином Затуліним, у яких вони обговорювали плани з анексії Криму і створення «Новоросії». У розпорядженні правоохоронців виявилися записи бесід путінського радника з колабораціоністами і провокаторами, які займалися дестабілізацією обстановки в Криму, Одесі, Запоріжжі й Харкові.

Глазьєв навідріз відмовився коментувати записи. Затулін назвав опубліковані бесіди «компіляцією», але погодився, що такі розмови мали місце й він дійсно перебував у лютому-березні на півострові. Звісно, вони обидва були лише виконавцями у брудній грі. Рішення про анексію ухвалювали похапцем і на найвищому рівні. Президенту Володимиру Путіну не потрібен був Крим сам по собі, його розглядали тільки як засіб дестабілізації України. До речі, так його розглядають досі. Ніхто й не думав заливати кримчан грошима, створювати якусь «вітрину» оновленої Росії. Кремлівські стратеги повелись у властивій манері аферистів із пітерської підворотні. Шулери запропонували кримчанам зіграти в карти. Як відомо, жертва програє не в той момент, коли бачить свої карти, а коли тільки сідає з шахраєм за гральний стіл.

Кримські «ватники» й колабораціоністи всіх мастей із радісними криками і криками «Росія виділить багато грошей» сіли грати з лохотронщиками. Іронія ситуації в тому, що з ватажками «кримської весни» Кремль як би розрахувався, але за чужий рахунок. «Спікер» Володимир Константинов подався в зрадники, в тому числі й тому, що його фірми заборгували українським банкам приблизно мільярду гривень. Майно «прем'єра» Сергія Аксьонова було заарештовано через борги перед фінансовими установами ще до окупації.

Один із найцікавіших розмов у Глазьєва відбувся 6 березня 2014 року з нинішнім «головою» Криму. Кремлівський радник заявив, що його не влаштовує формулювання питань, винесених на «референдум», і наполягав на тому, що варіант «за Україну» потрібно позначити чіткіше.

Глазьєв: «Мені здається, що питання по референдуму сформульовані невдало. Це не тільки моя думка. Тут ми думаємо, а як їх поставити так, щоб вони були однозначно зрозумілі людям. Тому що багато хто просто за слова «в складі України» не проголосує.

Аксьонов: «Ні, в складі України й не збираються. Тобто як би голоси, сьогодні ми й не очікуємо, що за Україну проголосують. Просто, там же колеги працюють, тут же висадилося груп п'ять. Тобто як би ваших співвітчизників. Там із різних організацій, які привезли, в тому числі, і готові матеріали, узгоджені ніби з Держдумою, з точки зору можливості ухвалення Держдумою відповідних нормативів».

Залишимо осторонь питання, чому пан Аксьонов, який керував партією «Русское единство», так і не навчився говорити російською. Красномовний «прем'єр» підтвердив, що опереткове «голосування» провели під дулом російських автоматів і невсипущим контролем із боку кремлівських функціонерів. Жителям не залишили жодного вибору. До 6 березня 2014 року колабораціоністи толком не уявляли, «приєднає» Росія територію офіційно чи на зрадників чекає доля Абхазії й Південної Осетії. І тільки того дня стало відомо, що на «голосування» винесуть варіант про анексію півострова Російською Федерацією.

Записи Затуліна-Глазьєва в черговий раз нам нагадали про справжній генезис «російської весни» й рушійні сили сепаратизму в Криму й на сході нашої країни. Перше, на півострові не було ніякого «народного повстання», а липовий «референдум» ніяк не тягне на реалізацію права на самовизначення. Адже саме на цьому роблять акцент брехливі кремлівські дипломати і пропагандисти, розповідаючи західним політикам про нібито одвічне бажання кримчан жити в Росії. Тут вони досягли деяких успіхів. Навіть кандидат у президенти США Дональд Трамп в інтерв'ю Радіо Свобода заявив щось на кшталт «як мені розповідали, кримчани самі вибрали Росію».

Друге, всі гучні заяви про «русскій мір», «рідну гавань», «ми завжди були росіянами», «України як держави більше немає» і чванливі акції протесту під російськими прапорами – куплена агітація й масовка. Гроші і ще раз гроші – ось заради чого люмпени й невеликий криміналітет наважилися на боротьбу з «бандерівцями» й «фашистами». Фінансове питання – основна тема, що фігурувала у спілкуванні Глазьєва й Затуліна. Кремлівські функціонери просували проект «Новоросія» заради власного збагачення. Розповідаючи електорату казки про «збирання земель» і «захист російськомовних», вони розтягували бюджети, виділені Кремлем на дестабілізацію України.

Третє, в Криму, Одесі, Запоріжжі й Харкові не було широкої соціальної бази для проросійських мітингів. До Сімферополя довелося завозити людей із Севастополя. Туди ж вони потрапили з території Росії. Сімферопольці переконались у цьому 26 лютого 2014 року, коли відбувся відомий мітинг під будівлею республіканського парламенту. Кримським татарам і українцям протистояла навезена масовка й купка місцевих «професійних росіян». Там же був і Сергій Аксьонов, який, як відомо, «проходив повз».

«Брудні гроші», а не широкі народні маси лежали в основі анексії Криму й путінської зовнішньої політики взагалі. Всі роки «вставання з колін» Кремль намагався підкупити не тільки еліту і криміналітет із ближнього зарубіжжя, але й із європейських країн. Тому абсолютно логічно, що у відповідь на «гібридну війну» проти України Сполучені Штати вдарили агресора по самому його хворому місцю – економіці й фінансам.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції