Спеціально для Крим.Реалії
Колишній президент Криму Юрій Мєшков ніяк не може зрозуміти, чому ж його заслуги в справі відділення півострова від України не визнають ні російська влада, ні влада «повернутої» автономії. Чому пристосуванці Константинов, Аксьонов, Цеков та інші «гобліни» ‒ в шоколаді і мармеладі, а він, ветеран визвольного руху, ‒ в скрутних матеріальних умовах? Ну чому?
А тому, що пристосуванці, Юрію Олександровичу. Ну вистачить прикидатися, потрібно вже це визнати, нарешті. Так, у Криму ‒ влада пристосуванців, готових служити будь-якому режиму, аби була можливість красти. Так і в Росії ‒ те саме. Хіба Путін, Медведєв та інші «гобліни» не були пристосуванцями в роки перебудови? Хіба не розігрували вони з себе демократів і борців з диктатурою? Хіба Путін не був одним з активних учасників протистояння з путчистами в Санкт-Петербурзі? Ще як був. Як, втім, і багато інших чекістів середньої ланки, які печінкою відчули смак і запах великих грошей. І хіба ‒ якби не піднялися так стрімко ціни на нафту ‒ Путін не продовжував би гру в демократію? Та він на пуантах ходив би навіть не перед президентом Сполучених Штатів ‒ що там президент, таке начальство! ‒ а й перед директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду. Зараз, коли нафта падає, а бюджет тріщить, йому просто потрібний час, щоб стати на ці пуанти, Юрію Олександровичу. Дайте йому цей час ‒ і ви не впізнаєте Путіна. Почав, як то кажуть, з валіз Собчака, а закінчить з косметичками Клінтон. Таке-сяке, а кар'єрне зростання.
Так, у Криму ‒ влада пристосуванців, готових служити будь-якому режиму, аби була можливість красти. Так і в Росії ‒ те саме
А ви ‒ про якогось там «Гобліна» і його злочинне минуле. Ну справді ‒ що ви, їй-богу. Ну да, пристосуванець. Ну да, вчора говорив, що громадянин України, сьогодні говорить, що громадянин Росії, а завтра, може, з панамським паспортом виявиться. Ну так, йому абсолютно байдуже, де цей Крим і що з цим Кримом. Ну так не безкоштовно ж!
У тому поколінні, яке прийшло в політику в роки вашої молодості, Юрію Олександровичу, були різні люди. Були розумніші, але були й дурніші. Були ідеалісти, які мріяли про демократію, а були ідеалісти, які мріяли про імперію. Але прикидатися було не прийнято. Здавалося, що раз СРСР разом із КПРС завалилися ‒ чого вже прикидатися? Наприкидалися на партзборах на все життя.
А Путін з Аксьоновим, Константинов з вашим дружбаном Цековим та інша челядь зрозуміли заради чого прикидатися ‒ заради грошей. Заради них, рідних, Юрію Олександровичу. Заради того, що було вам не доплачено. Скаржитися на Аксьонова вам нікому і нема чого. Якщо його вирішать вигнати і посадити ‒ то не через вашу скаргу, а через путінські потреби. І вже точно не за кримінал і не за пристосуванство. Ось вирішать відібрати награбоване і передати кому-небудь поближче та попідлабузніше ‒ і без ваших доносів загребуть.
Тільки вам це вже ніяк не допоможе. Не буде вам ні грошей, ні місця в історії, Юрію Олександровичу. В історії захопленого Криму ‒ тому що там немає місця агентам-ідеалістам. А в історії звільненого ‒ тому що там не буде місця зрадникам.
Змиріться.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
