У селищі Партеніт при нагоді вам неодмінно скажуть, що місцевий парк «Айвазовське» сьогодні найкращий у Криму. Годі затівати суперечку з цього приводу з людьми, яких розпирає гордість за давно визначеною офіційними документами пам’яткою садово-паркового мистецтва. Але при цьому навряд чи розпишеться хтось у власній безпорадності. Надто той, хто не так давно добивався безперешкодного проходу до парку.
Бо ж сталося зовсім не так, як гадалося. А гадалася два роки тому, в момент так званої «націоналізації» приватного акціонерного товариства ЛОК ( лікувально-оздоровчого комплексу) «Айвазовський», що з початку нульових перебував в оренді на 49 років у співвласника корпорації «Індустріальний союз Донбасу» Сергія Тарути, про загальнодоступність парку і пляжів здравниці. Про форсований «революційною доцільністю» пошук компромату не йдеться. Це було, так би мовити, вже справою техніки. «По об’єктах «Айвазовського» проводили перевірку, заявила тоді журналістам новоспечений російський прокурор Криму Наталя Поклонська: всі матеріали підтовлені, за виявленими порушеннями внесенні документи реагування, які нині перебувають на розгляді. Ми ще написали позовну заяву по парку «Айвазовське», щоб був доступ людей до цього парку».
Що ж, доступ до парку з дивною реліктовою, субтропічною й навіть тропічною рослинністю на березі Кучук-Ламбадської затоки наразі забезпечений. Але виключно за гроші: дорослому за квиток потрібно викласти 300 рублів (приблизно 115 гривень), а дитині й пенсіонеру вдвічі менше. Для пільгової категорії, щоправда, прохід безкоштовний. Нагадаю, за часів усе того ж Тарути вхідна плата до парку сягала 35-50 гривень.
Що ж істотно змінилось упродовж останніх двох років на території парку-модерну, що разом із санаторськими будівлями допоки займає площу понад 25 гектарів? Передусім те, що тепер вони навіть не в республіканській, а федеральній власності. Точніше – у власності Управління справами президента Російської Федерації, на що красномовно вказують на прохідній атрибути ФДБУ (федеральної державної бюджетної установи «Санаторій «Айвазовське»).
А ще ледве не перед кожною доріжкою і скульптурою видніється попереджувальна табличка про штраф за нанесені пошкодження – від 5000 до 10000 рублів.
Окрім того, майже у два з половиною рази на цей період скоротилася кількість садових робітників. Тепер їх 23 замість 70. І ніхто з цього приводу не здіймає «кіпіш», мовляв, радикальне скорочення садівників загрожує поступовому занепаду унікального парку. Хоча 2014 року саме цю кадрову оптимізацю задля економії коштів ставили у провину колишньому власнику «Айвазовського».
Усе решта фактично залишилось на рівні 2013 року. Тобто на рівні остаточного завершення масштабної десятирічної реконструкції парку, яким раніше, починаючи з середини 60-х років минулого століття, опікувалась центральна профспілка («Айвазовське» разом із санаторієм перебував у їхньому підпорядкуванні). Реконструкції, яка проводилась здебільшого коштом згаданої вище корпорації «ІСД» і про яку не хочуть чути нові господарі.
Один із розробників проекту – кримський ландшафтний архітектор Анатолій Анненков, який працював у тісному парнертві зі своїм київським колегою, народним художником України Анатолієм Гайдамакою, розповідав журналістам: «Ми розробили оригінальну концепцію, що стала основою генерального плану реконструкції. Ми взяли історичний зріз особливостей архітектури й ландшафтної стилістики поселень Партенітської долини різних епох – від таврів і стародавніх греків до наших днів. Парк придбав дуже складну композиційну фіто-екологічну структуру. були завезені рослини, яких немає навіть у Нікітському ботанічному саду. Деякі з них були привезені з вологих субтропіків, тому вимагали особливого догляду». Авторству цих майстрів належать, зокрема, розкішні сходи в античному стилі, якими люди спускаються до пляжів санаторію.
Сходи назвали Раєвськими – на честь генерала Миколи Раєвського, якому колись належав маєток у Партеніті й сусідньому Карасані. А от мозаїчні сходи, що безпосередньо ведуть на оглядовий майданчик із колоною богині Ніки наверху, «персонально закріпили» вже за обома Анатоліями.
Бронзові й мармурові статуї древньогрецьких божеств, замовлених, між іншим, в Італії, розміщені по всьому парку. Найвеличнішою видається фігура бога морів Посейдона на набережній.
Посейдон став ще й головним орінтиром в «Айвазовському». Адже поруч із морським богом працює однойменний ресторан, по його ліву руку – дві безкоштовні пляжні «карти» санаторію, де в літній сезон завершується кожна піша прогулянка.
Звідси ж відкривається панорама скелястого мису Плака.
По праву руку Посейдона, на тлі крутосхилого мису Тепелер і Аю-Дага за ним простяглись пляжі безпосередньо для клієнтів санаторію.
Є ще на територію парку дві богині Флори, одна з яких, бронзова (інша з білого мармуру), встановлена перед спальним корпусом санаторію.
А також юний Нарцис, що милується власниим відображенням на поверхні струмка біля оливкового гаю.
А на поручнях сходів і перехідних майданчиків ще більш доступні ангельські фігурки, яким відвідувачі традиційно, загадуючи сокровенні бажання, натирають різні частини тіла до золотого блиску.
Взагалі в «Айвазовському» понад два десятки скульптур із древньогрецької міфології, а також історичних постатей. Наприклад, знаменитого художника-мареніста Івана Айвазовського, біля якого, власне, і розпочинаються всі екскурсії парком.
Є ще бронзова скульптура Олександра Пушкіна, котрий теж свого часу відвідував тутешні місця. На відміну від колишнього радянського лідера Микити Хрущова, біля якого теж полюбляють фотографуватись приїжджі.
Щоправда, начебто з тактичних міркувань адміністрація оздоровчої установи рекомендує називати увіковічнений із котиком персонаж «середньостатистичним пенсіонером, який прибув на відпочинок до профспілкового санаторію». Але відвідувачі трактують по-своєму. «Кукурудзяний негідник. Віддав хохлам наш Крим. Нічого, наші його повернули», – почув коментар екскурсанта, який якраз проходив повз.
Виключно позитивне враження на всіх без винятку справляє вдало підібрана флора в нерозривній гармонії з природним і штучним ландшафтом парку. Зокрема, алея з кущами лагерстремії індійської.
Чи суцільні квіткові килими обабіч піщохідних доріжок.
А ще височезна агава на спеціальних розтяжках, що нависла над набережною.
Проте, як з’ясовується, справжнє надбання парку – оливковий гай в античному саду.
Попри поважний вік у 200 років, усі 26 олив цього саду досі плодоносять і щорічно дають приблизно дві тонни товарних плодів.
Милує око також англійський пейзажний парк. Ніхто не оминає дивну акустичну ротонду на березі мальовничого озерця.
До речі, в ротонді 2007 року на ювілеї відомого українського діяча й бізнесмена виступав знаменитий іспанський оперний співак Хосе Каррерас.
Натомість до японського саду «Айвазовського» пересічному туристу дорога закрита. Начебто через елементарний дефіцит прісної води. Утім, в особливих випадках, коли приїжджають надто високі гості, воду для каскаду водоспадів, альпійських гірок і такого іншого все ж знаходять.
Але таке трапляється дуже рідко. Цьогоріч, приміром, до загадкового японського саду ніхто не навідувався, а торік – лише одного разу. Решту часу бамбукові ворота до паркових «райських» закуточків замкнуті під виглядом реконструкції.
Анатолій Кримський, блогер
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
