Чому українські реформи вселяють надію, причому не лише для України, але для демократії в усьому світі? Тому що дає плоди й демократія, що проростає знизу, пояснює оглядач журналу Foreign Policy. В Росії відроджується КДБ під іншою назвою, але з тими ж функціями, пише російський оглядач на сторінках того ж видання. Про те, чому перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США загрожує світовому порядку, розповідає оглядач ділового британського часопису Financial Times.
На перший погляд, українцям вдалося зробити ще дуже мало з часу Євромайдану, адже корупційна система, що видавала себе за державний апарат, і далі керує державою, а сама країна ще не перейшла точку неповернення. Але, на думку оглядача журналу Foreign Policy Іллі Лозовського, для того, щоб зрозуміти, де Україна є зараз і який шлях вона пройшла, потрібно усвідомити, де вона була перед тим – пострадянська республіка, скалічена десятиліттями радянської влади, зі знищеними поняттям про приватну власність та атомізованим суспільством, позбавлена зразків поведінки та зв’язків із західним світом.
На думку оглядача американського часопису, надію дає те, що за ці 25 років змінилися самі українці, і розуміння цієї зміни дає можливість усвідомити головне – для появи справжньої демократії потрібні повільний і болючий процес зростання демократичного людського капіталу. І це – найголовніший урок України для всього світу і для тих, хто продовжує вірити в демократію, вважає оглядач. Бо справжня демократія не може бути збудована швидко, це не порожні інституції, для цього потрібні роки зусиль багатьох цілеспрямованих людей із демократичним світоглядом. Тож для появи демократії, потрібно вирощувати демократів, повільно і дбайливо, як це відбувалося в Україні за допомогою західних ґрантів, обмінів, навчанню й багатьох інших ініціатив, які приносять результат лише через багато років, зауважує оглядач.
«Успіх українського громадянського суспільства у просуванні реформ є важливим уроком для демократів»
А тим часом у сусідній Росії семимильними кроками рухаються шляхом від демократії, про це йдеться в іншій публікації журналу Foreign Policy «Путін нарешті відновив КДБ». Так вважає відомий російський публіцист Андрій Солдатов. Він говорить, що нове силове відомство, яке збере під своїм дахом Службу зовнішньої розвідки й Федеральну службу безпеки та носитиме назву Міністерство державної безпеки. «Якщо вам ця назва щось нагадує, то цілком справедливо, бо так називалася найсильніша спецслужба за Сталіна з 1943-го до 1953 року. І якщо комбінація закордонної розвідки і внутрішньої системи стеження виглядає знайомою, то лише тому, що виглядає як відродження Комітету з державної безпеки, відомого, як КДБ», – пише Солдатов.
Завданням КДБ було не захист інтересів держави та її громадян, як на Заході, а захист режиму. КДБ ловив шпигунів, стежив за дисидентами, контролював пресу, спорт і навіть церкву, нагадує російський оглядач. На його переконання, нова структура, що довго поверталася до життя, займатиметься тим самим, бо президент Росії Володимир Путін дедалі більше занепокоєний своїм політичним майбутнім.
«Путін відтворює СРСР? Крим, імперіалізм, тепер сумнозвісний КДБ повернувся в усьому, крім назви»
Про те, чому кандидат на посаду американського президента Дональд Трамп є загрозою світовому порядку, пише оглядач британського ділового видання Financial Times Філіп Стівенс. На його думку, немає нічого дивного в тому, що Трамп у захваті від Путіна, адже вони поділяють любов до авторитарного стилю правління. Вони радо принесли б у жертву міжнародну співпрацю заради політики сили. Путін хоче відродити СРСР, а Трамп «зробити Америку знову великою». Лякає оглядачів і те, що темперамент Трампа може призвести до серйозної міжнародної кризи. Колишній міністр оборони США в республіканській адміністрації Роберт Гейтс заявив, що Трамп «не підходить на роль головнокомандувача».
А тим часом, як наголошує британський оглядач, нинішньому світовому порядку, ліберальній системі, заснованій на правилах 1945 року й розширеній після закінчення Холодної війни, нині загрожує небезпека. Путін намагається перекреслити кордони в Європі, Близький Схід у полум’ї, європейська єдність рветься по швах, Китай оспорює статус-кво в Азії, а популісти рвуться до влади в розвинутих демократіях. На це все Трамп хоче відповісти відстороненням Америки. Він хоче будувати стіни, не бачить, для чого існує ядерна парасолька США над Тихим океаном. «Можливо, Японії й Південній Кореї настав час забезпечити себе ядерною зброєю самостійно?» – запитує оглядач. У Європі він підриває довіру до НАТО і створює відчуття, що американська національна безпека не залежить від союзників. Неможливе стає ймовірним, і потрібно робити щось більше, ніж висловлювати занепокоєння тим, що Трамп може прийти до Білого дому, бо ні Америка, ні світ не можуть полинути в ізоляціонізм Трампа, вважає британський оглядач.
«Погляд на Трампа з Британії»
