Популярний шведський часопис Dagens Nyheter розглядає певні проблеми для вироблення нової ідентичності для України. Американський часопис Chicago Tribune розповідає про роль жінок у процесі реформування України. Найповажніший часопис Франції Le Monde повідомляє про паризький інвестиційний форум із капіталовкладень в Україну.
Одне з найпопулярніших періодичних видань Швеції Dagens Nyheter публікує матеріал «Історики побоюються беатифікації під час вироблення нової ідентичності для України». Видання пише, що в Україні було засновано спеціальну агенцію для вироблення нової національної ідентичності для країни, додаючи, що критики подібної установи заявляють, що тут буцімто йдеться про якусь «вибіркову» історію, у якій, скажімо, приховуються певні факти.
Зокрема, у цій «вибірковості» звинувачують директора Інституту національної пам'яті, 39-річного історика Володимира В'ятровича, який хоче наголосити на позитивних моментах української історії. Газета наводить слова В'ятровича, який каже, що впродовж десятиріч люди в Україні чули, що боротьбу за незалежність вели якісь «фашисти». Відтак, за словами В'ятровича, Україні надзвичайно важливо позбутися радянського спадку.
Шведський часопис наводить слова німецького історика Андреаса Умланда, який нещодавно розкритикував В'ятровича у своїй статті в журналі Foreign Policy, заявивши, що він замовчує деякі сторінки української історії, зокрема, пов'язані з діяльністю УПА, що, на думку Умланда, може стати проблемою у стосунках України із Заходом. Тут, зокрема, йдеться про винищення підрозділами УПА польського населення на Волині. Шведське видання додає, що польські загони також убили десятки тисяч українських цивільних. В'ятрович каже, що українські й польські партизани чинили злочини, бо розглядали все це як стратегію військових дій. Dagens Nyheter пише, що Володимир В'ятрович став популярним в Україні через свою діяльність із популяризації невідомих українських героїв на виставках, у пресі й відеоматеріалах.
Утім, як зазначає шведський часопис, не лише закордонні історики висловлюють критичні зауваження щодо діяльності Інституту національної пам'яті України. Газета наводить приклад Сергія Стельмаха, професора історії Національного університету імені Тараса Шевченка. Стельмах критично висловлюється щодо самої ідеї мати інституції національної пам'яті в Україні. Ба більше, вважає, що Володимир В'ятрович не має достатніх навичок для того, щоб очолювати Інститут національної пам'яті, бо він не має докторського ступеню. Стельмах каже, що головною місією інституту є збирання різних часток історії України, приховуючи при цьому ті моменти, про які співробітники інституту не мають бажання згадувати.
«Історики побоюються беатифікації під час вироблення нової ідентичності для України»
Американський часопис Chicago Tribune розміщує статтю «Українські жінки – в авангарді змін». Спочатку видання розповідає про активістку з Київщини, тендітну Олену Іванченко, яка кидає виклик державному керівникові міста Сквира, що під Києвом, намагаючись отримати конкретні відповіді на запитання про те, як здійснюються реформи на підвладній йому території. Часопис запитує, чи самотня налаштованість Іванченко в цьому окремому випадку, в намаганні змінити стан речей є якимось винятком із правил в Україні? Відповідь на це запитання: аж ніяк! Газета пише, що одним із найбільш вражаючих моментів, пов'язаних із намаганнями позбутися радянського спадку в Україні, є те, наскільки багато є жінок поміж провідних реформаторів у країні. Видання додає, що прапороносцем у цьому плані стала народжена у США Наталя Яресько, яка протягом двох років перебувала на посаді міністра фінансів України. Газета також згадує Олену Сотник, досвідченого правника і члена Міжнародної асоціації юристів, яка постає нині чільним голосом, який закликає до реформи судочинства в Україні.
Chicago Tribune додає, що цей «жіночий» момент українського реформаторського руху не становить якогось історичного винятку, бо ж Україна, за словами американського видання, завжди мала сильних жінок у своїй історії. Газета пише, що навіть для тих, хто не зовсім знайомий із Україною й нещодавніми подіями в її історії, постать колишнього прем'єра Юлії Тимошенко з косою чи безстрашної Надії Савченко, військового пілота, яка кинула виклик Володимирові Путіну під час ув'язнення в Росії стали широко відомими в усьому світі. Втім, американська газета зазначає, що не хотіла б, із іншого боку, перебільшувати вплив і участь українських жінок у процесі реформування їхньої країни. Загалом, як додає часопис, не існує якоїсь достовірної статистики щодо тієї пропорції, яку становлять українські жінки поміж реформаторів в Україні. Крім того, деякі впливові жінки в Україні аж ніяк не є реформаторами. Але коли кореспондент часопису запитав Сандру Пеперу з Національного інституту демократії щодо цього питання, вона зазначила, що жінки часто бувають природними союзниками змін. Видання додає, що в радянські часи українські жінки були прирівняні до чоловіків на робочому місці, але, крім того, мали на собі тягар родини й дітей. Жінки в Україні не були за межею суспільства. Вони до цього були обтяжені іншими додатковими обов'язками. На додаток, нині українські жінки активно допомагають українській армії, що веде боротьбу із проросійськими сепаратистами на сході. Американське видання підсумовує: американські жінки невдовзі мають урятувати їхню країну від Дональда Трампа, українські жінки вже врятували Україну від її «найкращого» російського друга.
«Українські жінки – в авангарді змін»
Провідне періодичне видання Франції Le Monde публікує статтю «Обіцянки українського ринку приваблюють французькі компанії». Газета повідомляє про проведення в Парижі інвестиційного форуму стосовно капіталовкладень в Україну. Представники 160 французьких компаній узяли участь у цьому форумі. Далі видання розповідає: попри конфлікт в Україні деякі представники французького бізнесу зовсім не бояться заходити на український ринок. Прикладом тут наводиться французька фармацевтична компанія Biocodex, яка вирішила, що її бізнес буде в Україні в жовтні 2014 року. Часопис підкреслює, що це був сміливий крок для французьких підприємців започаткувати бізнес у країні, яка переживає кривавий конфлікт із підтримуваними Росією сепаратистами на Донбасі. Крім того, пише газета, Україна переживає глибоку економічну кризу, за умов якої ВВП падає, національна грошова одиниця гривня знецінюється й вирує інфляція.
Le Monde наводить слова директора української філії цієї французької компанії Од Бокле, яка каже, що початок діяльності Biocodex в Україні був ризикованою грою без жодної гарантії успіху. Втім, яка каже Бокле, після дещо складного початку діяльності в Україні зараз усе йде успішно, ніби «поза межами навіть мрій». 2016 року оборот цієї французької компанії в Україні збільшився на 70 відсотків. А сама компанія, що працевлаштовує 23 особи у своєму київському офісі, планує подвоїти показники продажу наступного року. Бокле додає, що Україна – це великий ринок, і понад усе Україна прагне бути ближчою до Європи. Україна також, за її словами, оцінює французьку якість. Часопис підсумовує, що французька компанія Biocodex – справжня історія успіху для представників французького бізнесу в Україні. Ця історія успіху також є гарною рекламою Україні, яка надзвичайно потребує закордонних інвесторів. Видання додає, що українська економіка почала знову зростати, проте й надалі їй необхідні великі зусилля для підтримки цього зростання.
«Обіцянки українського ринку приваблюють французькі компанії»
