Світові англомовні медіа наразі згадують українців переважно як розчарованих затримкою в запроваджені безвізового режиму. Темп подальшої інтеграції країн-сусідів ЄС сповільнюється через невизначеність, спричинену виборами у Франції, Німеччині й Нідерландах, які відбудуться наступного року. В пріоритеті Брюсселя, який збирається на заключний цього року саміт, – збереження стійкості й цілісності блоку й захист кордонів. Серед інших топ-тем – обрання на посаду державного секретаря США головного виконавчого директора компанії ExxonMobil Рекса Тіллерсона, який має історію близьких бізнес-стосунків із Кремлем і може вплинути на основні підходи американської дипломатії.
Затягування із запровадженням безвізового режиму для українців викликає у прозахідних громадян відчуття, що «блок із 28 націй, який був для них взірцем і наставником», не виправдав їхніх сподівань, пише американське видання Financial Times.
Андерс Фог Расмуссен, колишній генеральний секретар НАТО, який був консультантом Петра Порошенка, зазначив у коментарі виданню, що «український уряд за останні 2,5 року здійснив більше реформ, ніж за усі попередні 25 років, і не всі ці реформи популярні». Він вважає, що Україна може опинитись у дуже небезпечному становищі, якщо Захід не підтримає потуги офіційного Києва.
Він також зазначив, що українці невдоволені зростанням цін на енергію, які стали результатом реформ, пов’язаних із фінансовою допомогою Міжнародного валютного фонду в розмірі 17,5 мільярда доларів: «ЄС має взяти це до уваги і зробити все можливе, щоб стабілізувати діяльність президента й уряду. Для цього потрібно продовжити дотримуватися своїх обіцянок», – каже Андерс Фог Расмуссен.
Андерс Фог Расмуссен: «ЄС час активізуватись і продемонструвати Україні необхідну їй і цілком заслужену підтримку. Адже чимало зараз на кону для всієї Європи».
Олена Зеркаль, заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції заявила в коментарі виданню, що українці обіцянкам уже перестали вірити: «Відчуття таке, ніби нас зрадили… особливо беручи до уваги те, яку ціну ми заплатили за наше прагнення бути в Європі. Жодна країна-член Європейського союзу не заплатила такої ціни».
Автор нагадує, що прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте минулого тижня попередив, що домагатиметься скасування домовленостей про асоціацію, доки Нідерланди не отримають гарантій, що документ не є кроком до остаточного членства України в ЄС.
Дискусія щодо запровадження безвізу для країн, що не є членами ЄС, стала доволі чутливим політичним питанням з огляду на проблеми з біженцями, мовиться у статті. Зоб угамувати занепокоєння, європейські чиновники розробили механізм, який дозволить призупинення режиму в разі виникнення такої потреби. Вони стверджують, що коли вдасться домовитися про його умови, кордони можуть доволі швидко відкрити для Грузії. А от Україні через чисельність її населення довелося б чекати значно довше.
Напередодні заключного цього року саміту лідерів Європи у Брюсселі складається враження, що Brexit і надалі залишатиметься на заваді втілення планів Євросоюзу щодо подальшої інтеграції країн-сусідів, наголошує у своїй колонці для австралійського видання The Australian Ендрю Гаммонд, співробітник Центру міжнародних відносин, дипломатії і стратегії Лондонської школи економіки.
На думку автора, риторика нідерландського прем’єра Марка Рютте зумовлена занепокоєнням його партії власним рейтингом, адже «всередині країни зголоситися на те, що потенційно може зобов’язати Нідерланди надавати Україні фінансову підтримку, а в перспективі, можливо, навіть військову, було би дуже непопулярним рішенням».
Попри низку питань, які сьогодні викликають суперечки всередині європейського співтовариства, усім 27 країнам (вже без участі Великої Британії) вдалося досягти консенсусу щодо посилення заходів безпеки й захисту кордонів задля збереження стійкості й цілісності самого проекту ЄС, започаткованого Маастрихтським договором, пише Ендрю Гаммонд. Ситуацію дестабілізує відсутність консенсусу щодо того, як має розвиватися ЄС після Brexit. Деякі ключові гравці, зазначається у статті, включно з президентом Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером, виступають за політику подальшої інтеграції, але визнають, що через вибори у Франції, Німеччині й Нідерландах 2017 року процес може бути спущений на гальмах.
Американське видання Time характеризує як захоплення реакцію Росії на обрання на посаду державного секретаря США головного виконавчого директора компанії ExxonMobil Рекса Тіллерсона. Журналіст Саймон Шустер акцентує на тому, що той мав дружні стосунки з Володимиром Путіним, навіть коли відносини Кремля із Заходом суттєво погіршилися. У статті мовиться про те, що 2011 року Тіллерсон уклав угоду з російською компанією «Роснефть», до чого особисто долучився Володимир Путін, про буріння й видобування нафти в Арктиці. Потім американський бізнесмен надав Росії безпрецедентний доступ до нафтових родовищ у Техасі й Мексиканській затоці. Через два роки після цього Путін нагородив Тіллерсона «Орденом дружби» – найвищою відзнакою, яку може отримати від Кремля іноземець. Однак через санкції Заходу проти Росії компанії змушені були припинити співпрацю, в результаті чого ExxonMobil втратив приблизно мільярд доларів.
Тож із призначенням нового держсекретаря, припускає автор, російська влада очікує встановлення «прагматичних» стосунків між Росією і США, адже Тіллерсон відомий як «несентиментальний ділок», чия кар’єра, як висловився Дональд Трамп, є втіленням американської мрії.
Саймон Шустер зазначає, що стратегією Росії донедавна було продемонструвати неефективність санкцій: Крим вона не повернула, війну на сході України не припинила й до всього навпаки демонструє ще більшу агресію в Сирії. Але скасування санкцій, пише він, – це не все, чого домагається Кремль. «Вони хочуть, щоб американська дипломатія змінила свою методику, припинила ставити принципи над доходами, фокусуючись, натомість, на отриманні найкращої доступної вигоди, щоб вона поводилась із Росією як із рівним собі гравцем на глобальній арені», – підсумовує автор.
