Доступність посилання

Вибори-2017 у Севастополі: «Колоністи» проти колишніх «регіоналів»


Севастополь, архівне фото

Спеціально для Крим.Реалії

В анексованому Севастополі ще не ухвалили закон про вибори губернатора, а можливі кандидати вже є. Основне протистояння, найімовірніше, розгорнеться між силами, що уособлюють інтереси материкової російської номенклатури і бізнесу та місцевими кланами, сформованими в роки, коли містом правила Партія регіонів.

Менеджер путінської епохи

Фаворитом на виборах є нинішній підконтрольний Кремлю тимчасовий виконувач обов'язків губернатора Севастополя Дмитро Овсянніков. Російський президент призначив 39-річного Овсянникова виконувачем обов'язків губернатора Севастополя минулого літа. Це професійний російський чиновник путінської епохи, представник технократичного крила російської номенклатури. Його головний покровитель ‒ Сергій Кирієнко, заступник голови російської президентської адміністрації, що займається внутрішньополітичними процесами. Іншим доброзичливцем молодого т.в.о. називають голову «Ростех» Сергія Чемезова, який має бізнес-інтереси в Севастополі, включаючи контроль над місцевим портом.

Завдяки сукупності цих факторів: підтримці Кремля, адміністративного ресурсу та чалівським ЗМІ ‒ Овсянников має всі шанси перемогти на губернаторських виборах

Безсумнівний «плюс» Овсянникова в тому, що він налагодив стосунки з Олексієм Чалим. Чалий контролює севастопольське медіа-середовище. Багато в чому завдяки інформаційній атаці підконтрольних Чалому ЗМІ пішов колишній губернатор Сергій Меняйло. Найбільш рейтингові мас-медіа не втомлюються хвалити Овсянникова, покладаючи всю вину за проблеми городян на відставного адмірал-губернатора. Завдяки сукупності цих факторів: підтримці Кремля, адміністративного ресурсу та чалівським ЗМІ ‒ Овсянников має всі шанси перемогти на губернаторських виборах, які, як очікується, відбудуться у вересні 2017 року.

Але є і у нього і слабкі місця. По-перше, Овсянников ‒ класичний продукт авторитарної російської системи, який є менеджером, а не політиком. Він ніколи не брав участі в конкурентних виборах і не вміє спілкуватися з виборцями, а в Севастополі ще збереглися рудименти українського політичного менталітету, що вимагає від політика публічності. По-друге, Овсянников робить ставку на завезену з материка команду чиновників і піарників, які не мають коренів у місті. По-третє, він занадто залежить від Чалого, який в будь-який момент може підставити т.в.о. підніжку.

«Народний мер» та його соратник

Намагаючись встановити хороші стосунки з Олексієм Чалим, т.в.о. підтримав проект «Енерджі.Нет», в якому бере активну участь колишній «народний мер». Цей новий план ГОЕЛРО передбачає модернізацію всіх російських енергомереж. Одним із його кураторів та бенефіціарів і має стати Чалий, чий бізнес пов'язаний з електроенергетикою.

На цьому тижні він дав інтерв'ю російському Інтернет-ресурсу «Клуб регіонів», в якому зверхньо поплескав Овсянникова по плечу і дав зрозуміти, що має намір підтримати молодого т.в.о. на виборах. Щоправда, свою підтримку Чалий обставив численними застереженнями про те, що той має до літа «показати реальний результат». Сам Чалий оголосив, що державна служба ‒ це занадто дрібно для його інтелекту, бо для неї потрібно лише 10 відсотків його «ресурсу».

«Народного мера», як називають Чалого кишенькові журналісти, цілком влаштовує скромне становище сірого кардинала, який контролює як законодавчу, так і виконавчу владу в місті. Сам він розглядає себе швидше, як власника ЗАТ «Севастополь», в якому Овсянников грає роль найманого менеджера, не перестаючи натякати т.в.о., що його політичне майбутнє повністю залежить від власника ‒ тобто самого Чалого.

У зв'язку з такою позицією «народного мера» в підвішеному стані опинився краснодарський бізнесмен Олег Ніколаєв. У вересні він посів друге місце на думських виборах під франшизою «соратник Чалого», поступившись лише кандидату від «Єдиної Росії» Дмитру Бєлику. Овсянников явно остерігається ресторатора, пам'ятаючи, що саме той став тараном, за допомогою якого «команда Чалого» домоглася відставки Меняйла, і робить йому щедрі аванси. Протягом останнього місяця вагончики ніколаєвського фаст-фуду «Вовки-Вівці» були розташовані в найбільш прохідних місцях міста без будь-яких дозвільних документів та конкурсних процедур, передбачених законодавством, але влада вважає за краще не помітити цього. Окрім того, що ресторану «Весна», який належить йому, було виділено 2,3 мільйони бюджетних рублів на організацію «губернаторського балу».

Незважаючи на настільки явну прихильність з боку т.в.о., подейкують, що Ніколаєв не проти взяти участь у губернаторських виборах. Але не виключено, що його участь буде технічною: з метою торпедувати супротивників Овсянникова, і, в першу чергу, «кримського» кандидата. Вже зараз на сайті «Примечания», який належить Ніколаєву, значна частина матеріалів присвячена критиці кримської влади і смакуванню «жахів», які кояться на півострові, що має контрастувати із ситуацією в Севастополі.

У бій йдуть лише «старі»

Поки не приховує своїх губернаторських амбіцій лише Вадим Колесниченко

Легко помітити, що і Овсянников, і Чалий, і Ніколаєв є виразниками інтересів російських чиновників (колоністів, які заполонили Севастополь з 2014 року) і/або великого материкового бізнесу. Місцеві «еліти» ‒ в першу чергу, уламки «Партії регіонів» ‒ судомно намагаються знайти їм рівнозначну альтернативу. Поки не приховує своїх губернаторських амбіцій лише Вадим Колесниченко. Колесниченко ‒ один з бенефіціарів першого Майдану. Дрібний провінційний функціонер партії Януковича, він зробив запаморочливу кар'єру. Навесні 2005 року, коли біло-блакитні перебували в стані легкого шоку, Колесниченко запустив газетний проект «Регион Севастополь», в якому таврував нову «помаранчеву» владу. Молодого політика помітили і дали йому путівку в життя. У березні 2006 року він став депутатом Верховної Ради за списками Партії регіонів, вдруге переобрався за списком у 2007 році.

Втретє ‒ у 2012 році, коли місця в списку йому не знайшлося, став депутатом у мажоритарному окрузі. Тоді в Севастополі жартували, що кандидат у другому севастопольському окрузі Павло Лебедєв дає своєму електорату хліб у вигляді продовольчих пайків і дитячих майданчиків, а Колесниченко забезпечує жителям свого округу видовища.

За 7 років з депутатською недоторканністю Колесниченко прославився активною боротьбою з гомосексуалізмом, за статус російської мови і регулярною участю в бійках, зокрема і з жінками, при цьому, як правило, був битим. У результаті він здобув славу «борця» за права севастопольців.

Під час другого Майдану (Євромайдану ‒ КР) Колесниченко був одним з найрадикальніших його супротивників. Разом з Володимиром Олійником вніс до Верховної Ради скандальні законопроекти, що знищували в країні свободу слова, зібрань та інші політичні свободи, публічно закликав до фізичної ліквідації лідерів опозиції. Згодом поїхав до Севастополя й активно агітував за референдум про приєднання Криму до Росії після анексії.

Однак нова влада не оцінила заслуг колишнього нардепа. Його виключили з місцевого політичного життя, і лише незадовго до відставки губернатор Меняйло реанімував відставного політика, запросивши його у свої радники.

Сьогодні Колесниченко має серйозний намір позмагатися за крісло губернатора, отримавши підтримку колишніх «регіоналів», а також чиновників часів Кучми, Ющенка і Януковича, які отримали в результаті шахрайських схем сотні гектарів землі під забудову й іншу власність, яку тепер можуть забрати в них акули російського «капіталізму».

Не позбавлений мрій про губернаторське крісло й інший відомий «регіонал» Дмитро Бєлик. На вересневих виборах у важкій боротьбі із «соратником Чалого» Олегом Ніколаєвим він отримав мандат депутата Державної Думи, що є хорошою заявкою на перемогу. Втім, Ахіллесова п'ята Бєлика ‒ протистояння із секретарем міської організації «Единой России» Борисом Колесниковим, який веде проти свого колишнього покровителя повномасштабну війну, а без «партійної подушки» його шанси на перемогу прагнуть до нуля. Так що, швидше за все, заслужений «регіонал» віддасть перевагу почесній пенсії в думському балагані, а не новому бою за голоси виборців.

Ще один представник «старої гвардії», незважаючи на свій молодий вік, мільйонер Євген Кабанов. Йому 34 роки, але він уже побував депутатом Севастопольської міськради від Партії регіонів, а в 2014 році був обраний депутатом підконтрольного Кремлю парламенту Криму від ЛДПР. Кабанов є генеральним директором однієї з найбільших на півострові будівельних компаній ТОВ «Інтербуд». Свою бізнес-імперію він створив завдяки батькові ‒ Костянтину Кабанову, в недавньому минулому, начальнику Будівельного управління Чорноморського флоту. У нульові роки ця військова частина Міністерства оборони Росії активно займалася бізнесом у Севастополі, однак в 2010 році була визнана банкрутом, залишивши численні борги перед пенсійним фондом, а пайовиків ‒ без квартир, будівництво яких вони оплатили.

Окрім «соколів Жириновського», підтримку Кабанову може надати прокремлівське керівництво Криму, яке в останні місяці активно втручається в севастопольську політику. Втім, сімферопольці традиційно перебільшують свій політичний вплив у місті «російських моряків», де звикли вважати жителів іншої частини Криму цивільними «штафірками».

У цілому, однак, «колоністи», підтримані Кремлем, адміністративним і медіаресурсом, мають більші шанси на перемогу, ніж стара міська «еліта», чий золотий вік залишився в минулому.

Захар Самсонов, севастопольський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG