Доступність посилання

Минулого тижня в українських медіа з'явилася інформація про те, що підприємства «Укроборонпрому» розширять військово-технічне співробітництво з російськими підприємствами. Зокрема, йшлося про постачання протягом 2008-2016 років 164 авіаційних двигунів АИ-222 для навчально-бойових літаків Як-130.

Незабаром після цього прес-служба «Укроборонпрому» повідомила, що інформація не відповідає дійсності, вказавши на те, що угоди про постачання і замовлення озброєнь між Україною і Росією припинили ще в 2014 році. Найбільші українські оборонні компанії «Укроборонпром» і «Мотор Січ» також заперечують поставки продукції військового призначення Москві в нинішній час.

Концерн контролює, щоб жодна гайка не потрапила до ворога

«Ми не ведемо торгівлю з країною-агресором, як це передбачено розпорядженням Кабміну від 2014 року. Концерн контролює, щоб жодна гайка не потрапила до ворога», ‒ повідомили в «Укроборонпрому».

При цьому експерти київського Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) вважають, що суть проблеми полягає, скоріше, в площині традиційних методик пропагандистських операцій російських спецслужб, а не в самому змісті інформації шведського інституту.

«Важливо зрозуміти, що SIPRI не публікував саме цю інформацію. Справа в тому, що для того, щоб отримати опубліковані в українській пресі вибірки з бази даних SIPRI, потрібно вручну сформувати параметри запиту та отримати унікальну таблицю, яка буде доступна винятково користувачеві, який цей запит зробив. Саме на основі цієї таблиці був зроблений сенсаційний матеріал, який викликав бурю в українському інформаційному просторі», ‒ повідомив Крим.Реалії заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Михайло Самусь.

Михайло Самусь
Михайло Самусь

За його словами, «сирі» цифри можуть повести журналістів і читачів у невірному напрямку і створити умови для інформаційних маніпуляцій.

«Аналітики SIPRI у своїй методиці оцінки експорту озброєнь використовують так званий індекс «тренд-індикатор». Це означає, що фахівці SIPRI використовують для аналогічних типів озброєнь однакову вартісну оцінку. Спрощено кажучи, SIPRI вважає, що танк Т-72 випуску середини 1980-х (який на міжнародному ринку пропонується за 200-300 тисяч доларів США) і остання модифікація танка Leopard 2A7 (який продається за 10 млн доларів і більше) мають однакову розрахункову вартість. Через це постійно виникають «сенсації» в ЗМІ, які застосовують «сирі» відомості SIPRI до ринкової дійсності і дивуються, що, скажімо, Україна постійно обганяє в рейтингу експортерів зброї провідні країни світу. Просто SIPRI рахує не вартість трансферів, а їх кількість, обсяги і вплив на оборонний потенціал конкретної країни», ‒ зазначає Самусь.

Експерт додає, що у випадку з останньою «сенсацією» з приводу SIPRI, проблема полягає не тільки в непрофесійному підході журналістів, а й в недбалості експертів шведського інституту.

Насправді, ніяких подібних поставок з України до Росії не було ні в 2016-му, ні в 2015 роках

«Звичайно, недбалість щодо інформації про торгівлю зброєю завжди є неприпустимою. Однак, коли це стосується країн, які перебувають у стані збройного конфлікту, фактично, в центрі Європи, таке ставлення може спричинити непередбачувані наслідки. Насправді, ніяких подібних поставок з України до Росії не було ні в 2016-му, ні в 2015 роках. Можливо, SIPRI мали на увазі не власне поставки, а контракти, які були підписані задовго до конфлікту», ‒ припускає Самусь.

Український журналіст Олександр Демченко також зазначає, що Стокгольмський дослідний центр наводить показники не за минулий рік, а за п'ятирічний період (з 2012 до 2016 року), тобто враховуючи і той час, коли Україна дійсно постачала російським концернам товари військового призначення. При цьому всі експерти сходяться на думці, що російська пропаганда використовує подібні неточності, щоб дискредитувати Україну в очах європейських партнерів і приховати власні поставки озброєнь в окупований Донбас і до Криму. До слова, відомості про те, що Росія постачала бойовикам на сході України танки, зенітні ракети і протитанкове озброєння, підтверджує і сам SIPRI.

Це не перший випадок, коли російська пропаганда намагається звинуватити Україну в діях Кремля. Наприклад, в листопаді 2015 року в російських ЗМІ прозвучала чергова «сенсація»: якийсь ліванець Усама Хаят, заарештований в Кувейті за підозрою в наданні підтримки «Ісламській державі», зізнався, що купував зброю в Україні і через Туреччину відсилав її бойовикам угрупування в Сирію. Як виявилося згодом, ліванець ніколи не відвідував Україну, а за інформацією того ж ЦДАКР, низка озброєнь для ІДІЛ (і не тільки) активно «реекспортувалася» під час бойових дій з територій, контрольованих угрупованнями «ДНР» і «ЛНР», а також анексованого Криму.

Постійно надходить інформація про можливість розміщення у Криму оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер»

Тим часом Росія продовжує «накачувати» окупований півострів зброєю. За словами Михайла Самуся, в минулому році на території Криму дислокувалися вже близько 25 тисяч військовослужбовців, понад 30 бойових кораблів і танків, 260 бойових броньованих машин, 80 літаків, 80 одиниць ствольної артилерії, 40 одиниць ракетних систем залпового вогню і 24 зенітно-ракетних комплекси С-300. Тоді ж Кремль перекинув на територію Криму батареї сучасних зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир-С1», берегові ракетні комплекси «Бастіон» та «Бал», і повідомив про свої плани розмістити на півострові й інше озброєння.

«Постійно надходить інформація про можливість розміщення у Криму оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер», зокрема і з крилатими ракетами Р-500, оснащеними ядерними боєголовками. Дальність дії Р-500 може досягати 2 тисяч кілометрів, що загрожує території більшості країн Європи. Окрім того, в Євпаторії дислокується військова частина військово-космічної оборони, яка відповідає за управління російськими космічними апаратами військового призначення», ‒ повідомляли експерти. Однак офіційна влада України, на відміну від керівництва окупованих територій, як уже говорилося, не здійснює з Москвою жодної співпраці.

Крим.Реалії вже повідомляли про випадки торгівлі зброєю з Росією попри накладені ЄС санкції, але це стосувалося лише двох країн ‒ Італії та Угорщини. При цьому багато країн Європи припинили військові й оборонно-промислові контакти з Москвою. Наприклад, Франція відмовилася від мільярдного контракту на продаж Росії кораблів «Містраль», а Німеччина зупинила будівництво на території Росії військових навчальних центрів вартістю близько 350 мільйонів євро. Низка країн Євросоюзу також оголосили про припинення оборонних контрактів з Росією.

XS
SM
MD
LG