Доступність посилання

Саміт ГУАМ у Києві: «друге дихання» призабутої організації?


Секретаріат ГУАМ, Київ

27 березня в Києві відбудеться саміт Організації за демократію й економічний розвиток – ГУАМ, до складу якої входять Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова. Але чи зможе саміт дати поштовх розвитку організації, яка останніми роками трохи пішла в тінь на тлі агресивної політки Росії на пострадянському просторі? І як ГУАМ вписується в процес європейської інтеграції її членів?

До Києва на саміт, ініційований українським прем’єром Володимиром Гройсманом, мають прибути глава уряду Грузії Георгій Квірікашвілі, прем’єр-міністр Молдови Павло Філіп і віце-прем’єр уряду Азербайджану Ісмет Дурсун огли Абасов. Усі вони після переговорів і підписання документів також мають узяти участь у бізнес-форумі ГУАМ у приміщенні Дипломатичної академії в Києві.

«Хотів вас поінформувати, що я виступив із ініціативою про проведення в Києві саміту ГУАМ, який буде 27 березня. Ми будемо раді вітати й віце-прем’єр-міністра Азербайджану. Думаю, що в рамках саміту ми підпишемо документи про торгівлю, треба обговорити питання спільно про транспортне переміщення товарів», – сказав Гройсман раніше цього місяця під час перегорів із міністром економіки Азербайджану Шахіном Мустафаєвим, який пообіцяв відкрити в Києві Торговий дім Азербайджану.

Чому ГУАМ нині в тіні?

Цього року ГУАМ виповнюється 20 років. За цей час вона чисельно розширювалася до п’яти держав, але Узбекистан, увійшовши 1999 року й перетворивши ГУАМ на ГУУАМ, вийшов 2005-го. ГУАМ є єдиною міжнародною організацією зі штаб-квартирою в Києві, й від початку цю організацію розглядали як вияв українського лідерства на пострадянському просторі.

Що б там не казала Росія, але сепаратизм провокувався і підтримувався в цих країнах нею, і потім вона заморожувала ці конфлікти
Юрій Лісничий

Спочатку організацію єднало прагнення збалансувати завеликий вплив Росії на нові незалежні держави, об’єднували спільні проблеми сепаратизму (Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, Крим), а також бажання до економічної співпраці в обхід Росії та прагнення отримати енергетичну незалежність.

«Що б там не казала Росія, але сепаратизм провокувався й підтримувався в цих країнах нею, і потім вона заморожувала ці конфлікти, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода директор Інституту аналізу та прогнозування Юрій Лісничий. – Із усіх цих сепаратистських конфліктів стирчать вуха Росії. А от зараз і Україна стала об’єктом такої агресії».

Юрій Лісничий
Юрій Лісничий

Але останніми роками ГУАМ фактично відійшов у тінь і рідко згадується політиками, ЗМІ й експертами.

ГУАМ як організація практично мертва. Ніякої активності вона не проявляє. Весь цей регіон перетворився фактично на театр воєнних дій
Григорій Перепелиця

«ГУАМ як організація майже мертва, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода український експерт-міжнародник Григорій Перепелиця. – Ніякої активності вона не проявляє і це й зрозуміло. Фактично, Росія, розпочавши війну проти України й захопивши Крим, зруйнувала весь комплекс безпеки Чорноморського регіону. Бо весь цей регіон перетворився фактично на театр воєнних дій».

«Тому природньо, що й ГУАМ перестав діяти на практиці. Та й українському керівництву в тих умовах було не до ГУАМ, бо треба було вирішувати питання, пов’язані із зупинкою російської воєнної агресії. Тому зміст української зовнішньої політики був наповнений «нормандськими» й «мінським» форматами», – додає він.

Григорій Перепелиця
Григорій Перепелиця

Навіть транспортний аспект саміту, про який говорив прем’єр Гройсман, може бути пов’язаний із нинішньою фактичною блокадою транзиту українських товарів російською територією і спробами Києва знайти альтернативні шляхи.

«Політика ГУАМ була активною, коли політика Росії – військова й економічна – не була так яскраво агресивно вираженою й коли ще росіяни не ставили ультиматум: хто не з нами – той проти нас! І країни ГУАМ ставили завдання позбутися економічної, транспортної гегемонії Росії», – пояснює Лісничий.

До речі, як зауважує Перепелиця, сильний спад активності нині притаманний не лише ГУАМ, а й іншим регіональним організаціям Чорноморського басейну – ініціативі ЄС «Чорноморська синергія», силам BLACKSEAFOR під егідою НАТО, а також Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Інтереси країн ГУАМ стали різновекторними, і спільний інтерес до функціонування цієї організації у них зник
Григорій Перепелиця

Щодо самої ситуації в країнах-членах ГУАМ, то, наприклад, у Грузії нова влада намагалася нормалізувати відносини з Росією, трохи дистанціювавшись від України, й уже говорить не про стратегічне партнерство, а радже просто про дружбу з Києвом. У Молдові на президентських виборах переміг проросійський кандидат Ігор Додон, який нині – частий гість у Москві. Азербайджан, який мав спалах конфлікту в Нагірному Карабаху майже рік тому, намагається вибудувати збалансовані відносини з Росією, щоби та не сильно підтримувала Вірменію, і прагне також робити великі закупи російської зброї.

«Отже, можна сказати, що інтереси країн ГУАМ стали різновекторними, і спільний інтерес до функціонування цієї організації в них зник», – констатує Перепелиця.

У Молдові звертають увагу, що уряд країни обирає ГУАМ замість СНД:

Українські позиції в Чорноморському регіоні, а відтак і інтерес до ГУАМ і вага цієї організації послаблені не лише війною на сході, але – може, навіть більше – анексією Кремлем Криму.

«Опинившись у стані війни з Росією, Україна втратила себе як регіональний лідер у Чорноморському регіоні. Ми втратили понад тисячу кілометрів чорноморського узбережжя», – каже Перепелиця.

Чинник ЄС у діяльності ГУАМ

У діяльності ГУАМ присутній і фактор Євросоюзу, адже так чи інакше ГУАМівська четвірка об’єднує країни, які хочуть зближення з Європою. Молдова вже має безвізовий режим, Україна і Грузія прямують до нього, ця трійка має асоціацію й зони вільної торгівлі, а Азербайджан має партнерство й наразі не заявляє про прагнення стати в майбутньому членом ЄС.

До створення ініціативи ЄС «Східне партнерство» ГУАМ об’єднував єврооптимістів у складі СНД, а це СНД вже саме спочило в Бозі
Юрій Лісничий

«Фактично до створення ініціативи ЄС «Східне партнерство» ГУАМ об’єднував єврооптимістів у складі СНД, а це СНД вже саме спочило в Бозі. І от цей єврооптимізм перейшов у конкретні плани кожної з цих країн із євроінтеграції», – каже Лісничий.

Але нині, як виглядає, країни ГУАМ опинилися на півшляху, вже виходячи з пострадянського стану, але все ще не маючи гарантованої європейської перспективи, тобто чіткої обіцянки Брюсселя, що в майбутньому ці країни будуть членами ЄС.

«Коли Європа не справляється з викликами й питання членства в ЄС для пострадянських країн є туманним, відбувається активізація регіонального діалогу.

Коли настіж не відкривають двері до Європи, то має місце діалог держав-потенційних членів у «передпокої» Європи. Але не треба думати, що Росія полишила завдання змінити зовнішньополітичні вектори цих країн. Тому взаємний діалог і підтримка дають наснагу в вирішення проблем і в русі до Європи, або зараз, відверто кажучи, від Росії», – каже Лісничий.

Україна повертається до цієї субрегіональної організації, бо немає, на кого спертися. Надія України на міжнародні структури безпеки виявилась значно завищеною
Григорій Перепелиця

«Сьогодні ми бачимо, що Україна повертається до цієї субрегіональної організації, бо немає, на кого спертися. Надія України на міжнародні структури безпеки виявилася значно завищеною, і тому Київ шукає додаткові міжнародні інструменти, на які можна було би спертися», – додає експерт-міжнародник Перепелиця.

А говорячи про майбутнє ГУАМ, Перепелиця зауважує: «Якщо керівництво України займе більш проактивний зовнішньополітичний курс, тоді Україна намагатиметься повернути суб’єктний статус у Чорноморському регіоні, і ГУАМ для неї в цьому разі буде важливим».

XS
SM
MD
LG