У Латвії з пропагандою Кремля боротимуться «ельфи»

Марія Кугель

Колишній співробітник латвійського МЗС Інгмарс Бісенієкс вирішив зібрати команду «ельфів», які будуть боротися з фейками і пропагандою, яка поширюється «кремлівськими тролями» в латиських електронних ЗМІ. Він сподівається, що діяльність ініціативної групи покладе початок громадському руху з підвищення медіаграмотності серед співвітчизників. Латвійські «ельфи» будуть спиратися на досвід литовських інтернет-активістів, які почали використовувати для свого позначення сленгове поняття «ельфінг», що виникло ще в 2009 році.

– На початку 1990-х я, будучи ще студентом університету, почав помічати деякі пропагандистські трюки в газетах і по телебаченню. Після подій в Україні стало помітно, що атаки на порталах – це не тільки особистий погляд якогось коментатора, вони скоординовані, організовані. Я почав стежити за матеріалами про тролів, щось виходило про це останнім часом російською та англійською мовами. Головна мета, яку я ставлю, – це awareness raising, підвищення поінформованості людей, переважно молодих, які щодня користуються інтернетом. Активність ініціативної групи ентузіастів, які могли б коротким і прийнятним способом донести до людей актуальну інформацію, була б доброю справою.

Безглуздо боротися з кожним коментарем «тролів», це фізично неможливо і не потрібно, оскільки вони і мають на меті зачіпати, провокувати, викликати якусь емоцію. Потрібно постійно давати людям рекомендації, показувати, де можна набути знання про те, чим вони цікавляться: у ЗМІ, які авторитетні на світовому рівні; або в наукових центрах, щодо яких не виникає питання, чи фейкові вони, чи «липові»; в організаціях, яким можна довіряти. Інформація доступна, в інтернеті її море, але простий користувач не піде її шукати.

– Ви якусь методику розробили, рекомендації для людей, яких Ви набираєте? Як вони повинні реагувати і в яких місцях, під якими постами, після яких коментарів, в яких ЗМІ або соціальних мережах вони повинні залишати свої відповіді?

– Так, основа є. Є фактично два види комунікації. Один – це готовий результат для публіки, перевірена інформація, яку адміністрація нашої групи у Фейсбуці (три або чотири людини) може публікувати, тексти, ролики і аудіофайли. Але з групою є проблема: для кращої комунікації її краще ззовні закрити. Уже стало помітно, що її починають використовувати проти людей, які хочуть до неї вступити.

– Вони будуть анонімами?

– Люди можуть обрати самі, виходити під своїм ім’ям чи ні. Ми нікого змусити не можемо, це все волонтери, ніхто нікому не платить. Можливо, більшість навіть і не захоче публічно своє ім'я показувати, і це зрозуміло. Зараз я думаю над тим, як передавати інформацію для всіх, для широкої публіки, не розкриваючи наших однодумців. А з ними ми будемо спілкуватися нормально через електронну пошту або приховану групу в Фейсбуці.

– Ви будете перевіряти інформацію, яку Ваші добровольці мають намір поширювати?

– Спочатку, напевно, так. Ми всі повинні набратися досвіду.

– Тобто головна вимога до добровольців – це фактчекінг.

– Так. А щодо того, як розпізнати «тролів», я можу дати прочитати майбутнім «ельфам» матеріал, який я зібрав: що характеризує їхні дії в інтернеті, які види звертань вони вибирають.

– Розкажіть хоча б частково.

– Один із прийомів – флуд або англійською flooding: починають закидати топік усілякою нісенітницею, яка не стосується теми, просто довгі коментарі. І помітно, що це навмисно робиться. Або, наприклад, намагаються наполегливо з нейтральної новини перевести розмову на якесь політично чутливе питання. Якщо з «тролем» розпочинаєш дискусію, починається агресивна поведінка, грубощі, особисті образи. Найкраще, щоб люди не вплутувалися в дискусію з ними. Дурніше може бути, тільки якщо людина починає сперечатися з так званим «роботом», елементом програмного забезпечення, який під ключовими словами викладає автоматично підготований текст.

– Ви маєте намір працювати тільки на латвійських порталах?

– Ми вже мали можливість поспілкуватися з литовцями, вони раніше почали, з 2013-2014 року. Їхній досвід цікавий, але є й інші країни, які межують з Росією і відчувають ті ж проблеми: Естонія, Польща, Фінляндія. У майбутньому було б цікаво і корисно налагодити контакти з колегами в сусідніх країнах. Проблема в тому, що у нас досі поділ відбувається за мовним принципом, і коментарі на тому ж порталі Delfi в латиській і російській версіях відрізняються. Було б цікаво взятися за російськомовні портали, але це буде важче, оскільки кремлівська пропаганда вже свою справу зробила, там зі стереотипами, міфами боротися буде важче. Для початку мені легше з латиською аудиторією працювати.

– Наскільки латиська аудиторія чутлива до кремлівської пропаганди, яка ведеться латиською мовою?

– Там, де шалена брехня, фальсифікації, там немає великої аудиторії серед латиських читачів. Але є і більш тонкі моменти: можна використовувати невдоволення політикою уряду або якимись політиками в парламенті, або чимось непопулярним в Євросоюзі. Зрештою це побічно служить тій же меті: показати, що Латвія як держава – це тільки купа проблем, що Євросоюз – це злісні бюрократи, які нічого не розуміють в реальному житті, і він все одно скоро розпадеться. Критичні настрої використовуються для формування довгострокового сприйняття того, що є в нашій країні і навколо неї.

– Як ви будете політичну і соціальну критику відокремлювати від пропаганди?

– Це досить важко, і ми – не перший канал латвійського телебачення, який показує весь спектр проблем. Внутрішня політика зі своїми суперечками – це не арена дій для «ельфів»: у нас в країні коаліційний уряд, безліч партій, і там завжди будуть суперечки. Але я думаю, що треба звертати увагу на те, як, через що, яким чином вплив на уми і серця відбувається ззовні. На методи інформаційного впливу в електронних ЗМІ.

– У Вас є якісь ідеї, як можна вберегти сторінку від скарг, щоб її не «забанили»?

– Якщо ми будемо використовувати Фейсбук або інші портали як прості смертні, якщо захочемо дати можливість коментувати наші пости, то ніякого фільтра там не поставиш, треба це враховувати. Але якщо ми станемо таємними партизанами, то весь сенс втрачається. Потрібно бути в діалозі, в контакті з широкою аудиторією.

– Ви не враховуєте того, що здебільшого пропаганда працює не на дезінформації, а на можливості людей знайти підтвердження своїм фобіям і міфам, що існують у їхній свідомості?

– Так, емоційний момент іноді важливіший, ніж чиста фактологія. Але в контрпропаганду з такими ж методами, як у «тролів», я не вірю. І для моїх однодумців прагнення до цього неприйнятне. Це продуктивно, якщо це робиться так, як робилося кремлівськими службами, протягом багатьох років і в безлічі ЗМІ.

– Вас в пресі представляють як колишнього співробітника латвійського МЗС, і Ви поширюєте свої заклики на сайтах офіційних організацій, пов'язаних з НАТО, зовнішньополітичних дослідних інститутів. Ви не боїтеся, що Ваші дії будуть сприйматися людьми як інституалізовані?

– Я сім років як не працюю в МЗС і цю ініціативу через державні канали не рекламую, у мене навіть немає такої можливості. Я співпрацював з Центром східноєвропейських політичних досліджень, там я знайомий з людьми особисто ще з університету. Оскільки наша тематика спочатку стосується інтернету, мені було важливо, щоб в Delfi і на інших порталах якесь інтерв'ю вийшло першим. І якраз Центр східноєвропейських досліджень зі своїми регулярними контактами із засобами масової інформації допоміг. Головне – зараз вже є люди, які до нас звертаються.

– Які Ви виробили критерії для відбору добровольців?

– Непогано було б, щоб була вища освіта, є вимоги щодо інтернету: чи регулярно людина заходить, чи є акаунт у Фейсбуці, знання мов може стати в нагоді. Ну, а щодо фільтрів – ну, є сумнівні люди, ми вже отримали повідомлення, деяких доводиться перевіряти через інші канали.

– Ви намагалися це робити самі?

– Індивідуально? Так, але я не бачив в цьому великого сенсу, один не воїн в цьому просторі, потрібно координоване зусилля групи.

– Ви спілкувалися з литовськими колегами особисто? Вони поділилися з Вами досвідом?

– Так. У них є «стрічка новин», в яку члени групи викладають ролики, тексти, переважно на тему політики Росії, спрямованої проти балтійських країн, України, Польщі. У них це кілька років вже існує, і до боротьби з «тролями» ці люди займалися блогерством. У них тісні відносини з литовськими ЗМІ, через це більше можливостей поділитися з аудиторією: є журналісти, які відстежують їхні матеріали і іноді використовують те, що знаходять неформальні ентузіасти.

– Ви збираєтеся працювати вручну чи розглядаєте машинну роботу або копіпаст?

– Напевно, спочатку, поки ми не досягнемо рівня, який дозволяє добре писати вручну, нічого не залишиться, як передруковувати якісь уривки або цілі тексти з нашої стрічки.

– Тобто хтось буде писати тексти в стрічку, а хтось поширювати?

– Так. Ми вже торкалися фактчекінга. У будь-якому випадку те, що вийде назовні, має редколегією проглядатися, чи буде це ролик, чи стаття звідкись, чи текст, який хтось сам написав. Потім, коли стане зрозуміло, що люди набули досвіду в своїх певних сферах, вони зможуть діяти і самі. Я зовсім не бачу себе в майбутньому таким собі павуком, що сидить на павутині, оскільки не хочу весь час віддавати тільки цьому заняттю. Набагато краще, коли є люди, які розвиваються самі і залучають до справи інших.

– Ви знаєте походження самого поняття «ельфінг», «ельф»?

– Так називають себе литовці, з якими у нас встановився контакт. Ми якось можемо відрізнятися від литовців, щось інакше робити, але ідея та ж. Ми можемо і іншими міфологічними істотами називатися, суті це не змінює. Ми перейняли назву, щоб зберегти цю асоціацію. У будь-якому випадку ми хочемо йти в тому ж напрямку.

Матеріал повністю – на сайті спецпроекту Російської редакції Радіо Свобода