Доступність посилання

Білорусь і Україна: дружба проти Росії?


Справа наліво: Петро Порошенко, Олександр Лукашенко й Володимир Путін. Мінськ, серпень 2014 року

Мінськ – Зустрічі президентів України й Білорусі, Петра Порошенка й Олександра Лукашенка в Чорнобилі та на білоруській території в резиденції «Лясковичі» на території Гомельської області, які відбулися 26 квітня, спостерігачі в Мінську оцінюють як спробу вивести відносини Києва й Мінська з московської тіні.

Перш за все, аналітики звертають увагу на те, що після двох років паузи контакти на вищому рівні між Києвом і Мінськом відновилися, і що від Олександра Лукашенка була заява, що Білорусь працюватиме тільки заради миру в Україні, а також запевнення, що ніхто й ніколи не зможе втягнути Білорусь у війну проти України.

Росія була таким собі невидимим третім у цих переговорах, хоч про неї й не казали прямо, бо вона є безпосереднім фактором впливу на білорусько-українські відносини, вважає мінський політолог Андрій Єгоров.

Андрій Єгоров
Андрій Єгоров

Співробітництво Білорусі та України, за великим рахунком, взаємовигідне. Тепер Росія ускладнює цю співпрацю

«Просто в Білорусі й України є власні національні інтереси. Двостороннє співробітництво Білорусі й України – воно, за великим рахунком, взаємовигідне. Тепер Росія ускладнює цю співпрацю і при цьому не може забезпечити будь-яких вигод для Білорусі, якщо остання раптом побажає розірвати заради Росії відносини з Україною. Москва не пропонує нічого такого вартого для Білорусі, щоб можна було піти на таку жертву для національних інтересів», – зазначає Єгоров.

Він переконаний, що Кремль дійсно нервують ці контакти, але їх не може не бути між двома близькими народами, сусідами.

Інший мінський політолог Олесь Логвінець вважає, що настороженість Москви щодо співробітництва Києва й Мінська зберігатиметься.

Олесь Логвінець
Олесь Логвінець

Порошенкові треба шукати будь-які можливості взаємодії з Білоруссю

«Сьогодні зрозуміло, що Порошенкові треба шукати будь-які можливості взаємодії з Білоруссю. І в цьому випадку без Лукашенка ніяк не обійдешся», – наголошує Логвінець.

Він також зауважує, що останнім часом у Білорусі державні ЗМІ вели антиукраїнську риторику, казали, що в Україні начебто готують бойовиків для Білорусі, але Києву не варто на це звертати увагу, це риторика виключно для внутрішнього споживання.

Опозиція в Мінську вимагала зупинити репресії

У той час, як президент Білорусі Олександр Лукашенко відвідував ЧАЕС і проводив переговори із президентом України Петром Порошенком, у Мінську білоруська опозиція вийшла на традиційний марш протесту – «Чорнобильський шлях». Попередня акція білоруської опозиції 25 березня була жорстоко розігнана, приблизно тисяча осіб була арештована, кілька десятків досі залишаються під кримінальним провадженням.

Щодо акції 26 квітня – наразі арештів не було. Спочатку були суперечки із владою Мінська, але все ж організаторам вдалося домовитися про маршрут, і акція пройшла мирно, без брутальних дій міліції.

Учасники маршу «Чорнобильський шлях». Мінськ, 26 квітня 2017 року
Учасники маршу «Чорнобильський шлях». Мінськ, 26 квітня 2017 року

Цього разу акція була нечисельною – далися взнаки масштабні репресії минулого місяця, коли була заарештована приблизно тисяча учасників антиурядових мітингів у різних містах Білорусі, багато активістів були засуджені до арешту і штрафів. Тому під час «Чорнобильського шляху» серед гасел були не лише екологічні вимоги, зокрема, не повертати до сільськогосподарського вжитку радіаційно забруднені землі.

Протестували також проти розгортання репресій, вимагали звільнити кілька десятків активістів, проти яких завели кримінальні справи за підготовку масових заворушень та організацію незаконного озброєного формування – так звана справа «Білого легіону». І протестували також проти будівництва Білоруської АЕС у Гродненській області, що відбувається з певними порушеннями правил безпеки.

XS
SM
MD
LG