Доки українська столиця готувалася до першого півфіналу пісенного конкурсу «Євробачення», західні медіа активно обговорювали прецедент, пов’язаний із забороною виступати на київській сцені російській співачці Юлії Самойловій, а також інших осіб, оголошених в Україні персонами нон ґрата.
Із міркувань національної безпеки Україна забороняє в’їзд на свою територію американській кінозірці Стівенові Сіґалу на найближчі п’ять років, ідеться у матеріалі видання The Guardian, що описує його як актора, який мав «тривалий роман з колишнім Радянським Союзом», їв моркву з «останнім диктатором у Європі» (Олександром Лукашенком) та танцював народні танці, навідуючи «чеченського силача» Рамзана Кадирова.
Служба безпеки України ухвалила відповідне рішення після того, як Сіґал отримав російське громадянство. 2014 року він назвав анексію Росією українського Криму «дуже доречною» і виступав на території окупованого півострова разом із блюзовим гуртом на концерті пропутінського байкер-клубу на тлі сепаратистської символіки.
«Президент Росії Володимир Путін під час зустрічі з Сіґалом у Кремлі минулого року вручив йому паспорт і висловив сподівання, що «їхні особисті стосунки залишаться в силі й матимуть продовження», – мовиться в статті.
«Україна забороняє в’їзд Стівену Сіґалу за «небезпечні дії», що загрожують національній безпеці. Звичайно ж, цей фільм не може бути настільки поганим»
Україна стала першою в історії країною-господарем «Євробачення», що заборонила в’їзд учасникові іншої країни, зазначає у своїй статті для BBC News московський кореспондент Стів Розенберґ, посилаючись на інцидент з російською співачкою Юлією Самойловою, яка виступала в окупованому Криму.
Автор поспілкувався з депутатом Держдуми Росії Віталієм Мілоновим, який раніше закликав до бойкоту пісенного конкурсу в Україні.
«Євробачення» перетворилося на огидне соціалістичне нічне жахіття для усіх цих лівих партій з усіма їхніми бородатими жінками чи чоловіками та антихристиянськими позиціями. Я переконаний, що більшість консерваторів по всьому світу ніколи не відвідають цей фестиваль. Тому що це – фестиваль Содому та Гоморри», – переконаний Мілонов.
Розенберґ пише, що обмеження, встановлені Україною, – «серйозний головний біль для організаторів «Євробачення» та Європейської мовної спілки» і цитує виконавчого директора пісенного конкурсу Йона Олу Санда, який назвав це рішення таким, що «суперечить духові змагання та поняттю інклюзивності, які лежать в основі його цінностей». Разом з тим він підкреслює, що Росія своєю поведінкою у цій ситуації прагне «підірвати західні інститути та ліберальні ідеї» і наводить думку політолога Яна Текау з Американської академії у Берліні: «Кремль відверто зображає Росію як протилежність корумпованому Заходу. Схоже, вони повністю купилися на ідею, буцімто усе, що шкодить Заходу, добре для Росії – це класична антагоністична гра».
«Євробачення» на передовій: чи зіпсує відсутність Росії українську вечірку?»
Протести на Майдані все ще надихають переможницю «Євробачення» 2004 року, зауважує у профайлі для The Irish Times київський кореспондент видання Деніел Маклафлін: «Виявляється, перемога в Стамбулі була лише початком пригод, завдяки яким Руслана Лижичко здобула славу одного з облич та голосів двох революцій».
«На своїх концертах я використовую мікрофон, щоб надихнути людей, а на Майдані я використовувала його, щоб заспокоїти їх і допомогти відчути себе в безпеці», – розповіла журналістові Лижичко.
Коментуючи відмову Росії брати участь у «Євробаченні» та небажання йти на компроміс і відправити іншого учасника, вона наголосила: «Я сподіваюся, коли почнеться «Євробачення», ми забудемо про цю російську провокацію і будемо спроможні зосередитися на музичному дійстві. Це дуже важливо для України».
«Українська співачка Руслана: від «Євробачення» до революції і назад»
