Доступність посилання

Роман «Острів Крим» Василя Аксьонова, звичайно ж, пророчий стосовно цього ж самого Криму. Тобто він про недовгу кримську волю, що скінчилася «військово-патріотичним святом «Весна». Згадавши операцію «Кримська весна», що відбувалася в реальності, подивуємося збігові, у цьому випадку прямо текстуальному. Знадобилося навіть прізвище «Аксьонов», воно зараз використовується самі знаєте ким. Взагалі, кримську реальність легко й захопливо перевіряти цим фантастичним романом, порівнювати, як уявлялося наприкінці 70-х і як сталося.

І виявляється (в черговий раз), що література краща, ніж життя. Кримські жителі в письменника цікавіші, ніж справжні, живі кримчани. Вони у нього були дворянами й ідеалістами, красенями й офіцерами, а в житті виявилися пенсіонерами, шахраями й торгашами, у кращому випадку – залишками радянської інтелігенції. У 90-ті ця інтелігенція сприйняла «Острів Крим» як образ свого і кримського майбутнього. Їм навіть здалося, що воно ось-ось настане, коли невдаха сепаратист Мєшков пообіцяв випустити свої кримські гроші.

Кримська інтелігенція не бажала просвітити й спрямувати Росію, але лише скоріше розчинитися в ній, припасти до нафтових щедрот

Нагадаємо, згідно з сюжетом роману, благородні нащадки білогвардійців зі скорботою й почуттям провини дивляться на убоге радянське населення, мучаться своїми свободами, ситістю й культурою, чим і закликають дике й безглузде вторгнення з материка. Зі свободами буде покінчено, як і з достатком. Буде нова радянська республіка і, напевно, депортації й висилання, але це не важливо, головне – нарешті відбулося возз'єднання. Віддаючи себе в жертву, розчиняючись в мільйонах рідних людей, кримські дворяни розраховують переробити жахливу Росію – поглинувши їх, вона обов'язково повинна щасливо змінитися.

А ось в житті вийшло інакше. І не в останню чергу тому, що після «возз'єднання» кримська передокупаційна москвофільська інтелігенція вже зовсім не збиралася жертвувати собою, а, навпаки, чекала величезних вигод. Вона не бажала просвітити й спрямувати Росію, але лише скоріше розчинитися в ній, припасти до нафтових щедрот, відчути себе повноправною частиною путінської обслуги. Втомившись бути «другосортними хохлами», вони чекають різкого підвищення курсу своїх акцій. Але цього не вийшло, і в сьогоднішньому Криму потрібні лише напівграмотні однофамільці письменника-пророка.

Іван Ампілогов, російський письменник, кримчанин, учасник АТО

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG