Доступність посилання

Урок канцлера Гельмута Коля для України. Історичний шанс


Саміт «Групи восьми». Президент України Леонід Кучма (праворуч) і канцлер ФРН Гельмут Коль перед початком засідання з питань ядерної безпеки. Москва, 20 квітня 1996 року

Колишній федеральний канцлер Гельмут Коль – суперечливий політик. Навіть зараз, у момент прощання, згадують не тільки про його безперечні заслуги, але і про темні сторони особистості. Про надмірну самовпевненість, яка призвела до поразки ХДС після довгих років правління – партію відновлювала й повертала до влади вже Ангела Меркель. Про «чорні каси» партії, які знищили його кар’єру. Про складні стосунки із соратниками.

Гельмут Коль і Ангела Меркель. Берлін, 27 вересня 2000 року
Гельмут Коль і Ангела Меркель. Берлін, 27 вересня 2000 року

Але завтра про все це забудуть, а ось місце в історії «канцлера німецької єдності» залишиться.

Те, що Коль виявився першим канцлером об’єднаної Німеччини, можна вважати простим везінням – зараз це виглядає саме так. Адже якби не розвалився Радянський Союз, якби в керівників «імперії зла» не зникли б можливості для фінансування соціалістичного табору, то НДР могла існувати ще дуже довго. Так, звісно, ситуація розвивалася на користь Коля.

Але супротивники об’єднання країни були не тільки в Москві. Вони були в Парижі. Вони були в Лондоні. Президент Франції Франсуа Міттеран і прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер боялись об’єднання Німеччини більше, ніж президент СРСР Михайло Горбачов. Тому що вони розуміли – з такою Німеччиною Європа стане зовсім іншою, Світ стане зовсім іншим. Колю довелося проявити чудеса дипломатичного мистецтва, щоб переконати своїх європейських союзників не боятися об’єднаної Німеччини. Але і це було ще не все. Москва хотіла, щоб об’єднана Німеччина стала нейтральною країною, щоб ФРН вийшла з НАТО, а НДР – із Варшавського договору. Це фактично знищувало саму архітектуру євроатлантичної безпеки. І Колю вдалося відстояти НАТО й роль Німеччини в альянсі. Радянські солдати пішли, а НАТО не тільки залишилося, але і стало просуватися далі на схід. І в цьому майбутньому посиленні й розширенні альянсу демократій – велика заслуга «канцлера єдності».

Як і в оформленні єдиної Європи, для якої нова Німеччина стала не загрозою, а гарантією розвитку. Заради цієї єдності Коль не побоявся відмовитися від головної економічної гордості післявоєнної ФРН – знаменитої німецької марки. І ця відмова дозволила створити зовсім іншу Європу – Європу рівних можливостей. Так, Євросоюз зараз переживає кризу. Але суть об’єднання залишається незмінною, вона базується на принципах, які підтвердив Коль і які належить захистити лідерам у Берліні, Парижі й інших європейських столицях. По суті, Коль вибудував той світ, той континент, у якому є шанси і для нас. Без об’єднаної й толерантної Німеччини цей континент після краху СРСР став би континентом розбрату, а не спільних цінностей.

Історичний шанс для України

Але найголовніше – все ж в уроці Коля. Важливо не просто бути «щасливчиком», важливо вміти скористатися шансом. Коль скористався крахом СРСР, щоб об’єднати Німеччину й перетворити її на одну з провідних країн сучасного світу. Росія Путіна наближається до ситуації Радянського Союзу Горбачова.

І українському керівництву важливо не втратити цей шанс, скористатися ним повною мірою. Потрібно не просто об’єднати країну, але й перетворити її на одну з провідних держав континенту, «Німеччину Східної Європи», новий важливий центр, який залучатиме й наших сусідів у центрі континенту, і наших сусідів на сході. В майбутньому Київ може стати маяком і для Мінська, і для Тбілісі, і для Братислави, і навіть для Варшави.

Але це тільки в тому випадку, якщо Україна піде дорогою Гельмута Коля і зрозуміє, що історичний шанс – це всього лише початок великої роботи.

Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода

XS
SM
MD
LG