Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

«Влада» Севастополя готується до масованого заселення в регіон вихідців із сусідньої Росії. Спостерігачі впевнені, що йдеться про цілеспрямовану політику заміщення місцевого населення «повноцінними» росіянами. Кримчани з українськими паспортами, з точки зору Москви, є «зайвими» людьми й потенційними саботажниками.

Кремль націлений на зміну демографічної ситуації на усьому півострові. Особливо в Севастополі. Московські архітектори, які готували скандальний генплан, передбачили варіант істотного збільшення кількості жителів. Чому так? Крим цікавить російського президента Володимира Путіна тільки як військова база. Понад два мільйони жителів ‒ надто багато для такого об'єкта. Москва розглядає кримчан з українськими документами як потенційно нелояльне населення, яке звикло до української вольниці й занадто багато чого вимагає від «влади». Про те, що Кремль 2014 року обіцяв їм райське життя, у адміністрації російського президента вважають за краще не згадувати.

Усе менше людей вірить у те, що життя налагодиться після будівництва Керченського мосту

Загальне невдоволення російськими порядками, падіння рівня економіки й деградація кримського курорту ‒ реалії сучасного Криму. Усе гучніше лунають голоси тих, хто говорить, що за України жилося краще. І все менше людей вірить в те, що життя налагодиться після будівництва Керченського мосту. Якщо проект все ж завершать, то це ніяк не вплине на макроекономічну ситуацію в Росії. Падіння нафтових котирувань і санкції Заходу виснажують фінансову систему країни. «Російський» півострів приречений на перманентну кризу і стагнацію. «Соціологічні опитування», проведені в республіці, не відображають реальні настрої людей. Кримчани повернулися до радянської практики двозначності: на публіку хвалять «владу», а в приватних бесідах журяться з приводу російського бардака, злиднів, корумпованості та бездарності кремлівських ставлеників.

Розвивати весь півострів, залучати великі підприємства в Крим ніхто не буде. По-перше, російські олігархи бояться санкцій. По-друге, влада країни взагалі не цікавиться економічним розвитком регіонів. Досить подивитися, в який злиднях і руїні живе російська глибинка. Там п'ють «Глід» і ліплять півнів з гною. По-третє, Крим ‒ вкрай невдалий майданчик для інвестиційних проектів. Територія, яка страждає від зневоднення, дефіциту електроенергії, санкцій і поганої логістики.

Кремль у першу чергу завозить росіян до Севастополя, де розташована найбільша військова база. Судячи з інформаційного контексту, у Москви два основних плани щодо Криму. Перший ‒ відкрите протистояння з Україною. Якщо Путін не зможе домогтися безкровної зміни влади в Києві, чекісти перейдуть до масованої дестабілізації з наступним ударом з боку ОРДЛО і Криму. Як кремлівські дипломати це пояснять в Радбезі ООН, значення не має. Важливе інше. При такому сценарії кримчани з українськими документами перетворюються в потенційних «дезертирів» та «саботажників». До початку активної фази бойових дій півострів потрібно заселити росіянами, які щиро впевнені, що за Перекопом живуть «фашисти», які розпинають православних хлопчиків і вбивають людей за російську мову. У Криму в такі казки вірять тільки люди старшого віку, які ніколи за межі республіки не виїжджали. Владі вони нецікаві, адже старезних пенсіонерів на війну не пошлеш.

Ліквідувати Українську державу руками самих українців ‒ давня мрія кремлівських реваншистів. У такому випадку питання Криму та санкцій відпаде автоматично

Другий варіант ‒ Кремль домагається приходу до влади умовного Віктора Медведчука. Володимир Путін під час «прямої лінії» пустився у велемовні міркування про те, який його кум «український націоналіст», патріот, прихильник демократії та економічних зв'язків із Росією. Кремлівський ватажок при цьому в черговий раз вжив слово «федералізація» ‒ пропагандистський неологізм, якого немає ні в одному науковому словнику. Путіну вигідно перетворити нашу країну в аморфний союз «федеральних земель», конфліктуючих між собою щодо питань НАТО, російської мови та відносин з Москвою. Ліквідувати Українську державу руками самих українців ‒ давня мрія кремлівських реваншистів. У такому випадку питання Криму та санкцій відпаде автоматично.

За такого сценарію Москва може запропонувати провести в Криму черговий «референдум», затягнувши на нього спостерігачів з різних міжнародних організацій. Якщо Київ погодиться, у Заходу буде мало можливостей заблокувати «плебісцит». У такому випадку кримчани з українськими документами знову опиняються «зайвими» людьми. Москва намагатиметься показати спостерігачам максимально чесний підрахунок бюлетенів. У Кремля немає впевненості, що «українські кримчани», зубожілі за час російського «достатку», дадуть 97-98% голосів на підтримку Росії. До моменту проведення «повторного референдуму» півострів потрібно заселити максимальним числом росіян, оголосивши їх «корінним населенням».

Останній варіант найбільш складний. У ньому занадто багато умов. Грубо кажучи, Путіну має несказанно пощастити: прихід до влади кремлівських маріонеток, підтримка в міжнародних організаціях, наявність союзників у ЄС і мовчазна згода Вашингтона. Після анексії Криму його везінню настав кінець. Кремль за три роки з гуркотом провалив усі «хитрі плани», не зміг нав'язати Вашингтону і Брюсселю свою версію рішення «української кризи». Тому Москва готує республіку до війни, перетворюючи півострів на величезну казарму й склад зі зброєю.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG