(Останнє слово засудженого в Росії кримського татарина Руслана Зейтуллаєва, 27 липня 2017 року)
Я хотів би звернутися до свого багатостраждального народу, який переніс багато насильства, переселень, який хоче зберегти віру, що незрозуміло невірним, якому вдалося з усіх переселених народів повернутися на свою землю. Цьому є пояснення, яке ховається в архівах. До народу, який називається кримські татари.
Брати й сестри! Дякую за підтримку моєї сім'ї та рідних. Сподіваюся, цю рису не витравить ніхто з мого народу. Він залишається єдиним, згуртованим ‒ як єдиний організм. Хоча недоброзичливці хочуть нас розділити на групи і клани, щоб нацькувати потім: дати одним гроші, а інших зробити вигнанцями. Сподіваюся, це їм не вдасться. Не звертайте уваги на сьогоднішню реальність: обшуки, затримання, тюремні терміни й заборони. Навіть якщо вони посадять весь народ, увесь інший світ побачить цю несправедливість, а наш народ стане прикладом для наслідування, і в підсумку стане сильнішим.
Мій народе, залишайся! А ті, хто порушує міжнародне право, відповідатимуть
Крим ‒ перлина наших предків, які знали, як перетворювати його в квітник. І один з них, коли силовики обшукували будинок його онука, сказав: «Нам уже нема чого боятися. Коли я був у віці мого внука приходило НКВД, до мого сина приходило КДБ, а тепер ‒ ФСБ. Подібні до вас приходять і йдуть, а мій народ ‒ залишається». Мій народе, залишайся! А ті, хто порушує міжнародне право, відповідатимуть ‒ навіть якщо їм зараз здається це смішним.
Усьому є кінець, і цій несправедливості прийде кінець. Тому залишайтеся, а ті, хто виїхав, повертайтеся і перетворюйте рідний Крим, тому що тільки ви можете це робити.
Пропаганда, просочена брехнею, зникає, як зникає темрява, коли на неї потрапляє світло
Репресії в 21 столітті торкнулися мене і мого багатостраждального народу. Це не дивно для мене, я зробив свій вибір, і це відповідь на нього. Обман не вічний. Те, що стосується інформаційного поля, і те, що подається як боротьба з тероризмом, ‒ лише страшне формулювання для залякування мас. Пропаганда, просочена брехнею, зникає, як зникає темрява, коли на неї потрапляє світло. Навіть якщо світла мало, тому що морок завжди приречений на провал.
Правда переможе. Цього разу теж це трапиться. Спасибі людям. Два роки мені намагаються показати, що мої дії не несуть нічого моїм рідним, мої голодування вб'ють мене. Але я впевнений: якщо я помру тут, моя сім'я мною пишатиметься. А для тих, хто їм допомагає, я залишуся прикладом честі, гідності, сили духу й мужності. Люди, які почують мене, озирніться, і подивіться, скільки навколо мук! Відкрийте серце добру.
Якби три роки тому мені сказали б, що з простого будівельника, батька трьох маленьких дівчаток можуть зліпити терориста, я сміявся б. Дякую за піар телеканалу «РЕНТВ», який робив свої пропагандистські фільми про мене. Дивно, як легко можна зробити з простої людини страшилку для усього Криму.
Жив Зейтуллаєв спокійно, будував. А тут прийшла Росія ‒ і він «вирішив створити терористичний осередок» для ‒ як це там написано ‒ «створення теократичної держави». Дякуємо! Завдяки такому формулюванню, я хоч дізнався, що таке теократична держава. Але мені цікаво, хто придумав цей сценарій взагалі? Кому це потрібно?
Ми з адвокатами чинитимемо спротив, ми подаватимемо скарги й боротимемося, щоб показати, що я не злочинець, хоча і не вірю в справедливість. Я, як громадянин України, визнаний політичним в'язням більшістю правозахисних організацій у всьому світі. І список тих, хто розуміє абсурдність рішень, зростатиме.
Я не один. Усе, що я скажу зараз, уже завтра розійдеться усім світом
Вода камінь точить. Я не один. Мені прийшов якось лист з Америки з моєю старою фотографією з дочками. І я зрозумів, що я не один. Інформацію можна отримати зараз. Все, що я скажу зараз, вже завтра розійдеться усім світом.
Я думав раніше, що потрібно швидко ухвалювати рішення, щоб досягти мети. Але всьому свій час, потрібне терпіння. Чого в мене не було. Терпіння ‒ це якість, від якого людині стає комфортно жити, але до цього кожен має дійти сам.
Ми мусульмани ‒ так, кримські татари ‒ так, але не терористи!
Термін «тероризм» з'явився давно. У 21 столітті цей термін став використовуватися стосовно до релігії. Сьогодні суспільство чує та обговорює цей термін завжди й всюди. І сьогодні мене судять за тероризм у справі, де немає ні слова про вибухові речовини, теракти, де є тільки розмови. Звинуваченню все одно, що це абсурд. Головне, красиво зачитати текст, заготовлений заздалегідь. Раз уже ми так багато говоримо про тероризм, я хочу сказати голосно: «Ні тероризму!». Зупиніть це свавілля. Ми мусульмани ‒ так, кримські татари ‒ так, але не терористи! А ваші дії спрямовані на придушення інакомислення. Ну скажіть про це чесно, не лукавте!
Мене судять у військових судах Російської Федерації, звичайного цивільного, не кажучи ні слова, чому. Мені все одно, яким буде вирок. Але прошу дотримати істини й виправдати мене.
Руслан Зейтуллаєв, в'язень совісті, кримський татарин, мусульманин, засуджений у Росії до 15 років позбавлення волі
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
