Щоденна британська газета Financial Times пояснює, чому невдала угода аеропорту «Бориспіль» з ірландською бюджетною авіакомпанією Ryanair є частиною більшої проблеми для всієї України, а не тільки бізнесових інтересів окремих компаній. Американський журнал з міжнародних відносин The National Interest розмірковує над проблематикою медичної реформи в Україні. А аналітичний центр Atlantic Council звертає увагу на те, що не всі жителі міст на сході України підтримують українську владу.
Справа в тому, пояснює автор статті Ніл Баклі, що для економічного розвитку Україні насамперед необхідно створити привабливий та надійний клімат для іноземних інвестицій. І залучення відомого ірландського лоу-костера до українського ринку стало б і для інших компаній показником того, що Україна нарешті має сприятливі умови для бізнесу.
Якщо б сторони досягли згоди, багато українців могли б користуватися безвізовим режимом з ЄС і дешево подорожувати. Та переговори закінчилася тим, що Ryanair звинуватив Київ у виборі «захисту високо бюджетних авіаліній, враховуючи «Міжнародні авіалінії України» – найбільшого перевізника країни», додавши, що «Україна все ще не є достатньо зрілим або надійним місцем для інвестування іноземних коштів», зазначає автор.
Місцеві ЗМІ одразу почали звинувачувати МАУ – основні авіалінії аеропорту «Бориспіль» та їхнього голову – олігарха Коломойського – у перешкоджанні виходу Ryanair на українській ринок, а соціальні мережі одразу охопили «розлючені коментарі», йдеться в статті. Та справжня причина невдалої угоди залишається в секреті.
На думку Баклі, рішення українського уряду все ж таки розібратися із тим, у чому саме полягає причина невдалої угоди із Ryanair, збільшує шанси України «витягнути перемогу з щелеп поразки і все ж знайти спосіб заманити Ryanair» на український ринок.
«Українські туристи і всі, хто підтримує спроби приборкати корумповане керівництво й тісніше інтегруватися до Західної Європи, сподіваються, що рішення буде знайдене», – йдеться у статті.
Американський журнал з міжнародних відносин The National Interest звертає увагу на проблему медичної реформи в країні – «у більш ніж 90% українців навіть не має медичної страховки, та проблема ще глибша».
Автор Люк Коффей вважає, що медицина в Україні – «це найбільш жалюгідна спадщина радянської ери». Корупція вже стала звичайним явищем у цій сфері, що не дивно, якщо взяти до уваги мізерні зарплати лікарів, мовиться у статті.
Міжнародний валютний фонд уже давно наполягає на проведенні радикальних медичних реформ, адже це питання стосується й питання економіки, але «великими каменем спотикання є закріплена корупція та радянський тип мислення серед старшого покоління політичних лідерів України», вважає автор.
Реформи, яким українські еліти не бажають приділяти необхідної уваги, могли б вивести медицину в Україні на новий рівень, та «багато в чому дискусія з питань охорони здоров’я є символом більшої суспільної боротьби в Україні». «Це молоде покоління технократів, які б’ються проти старої гвардії. Це новий західний тип мислення проти старого радянського способу ведення бізнесу», – зазначає автор.
Коффей зауважує, що у Верховної Ради України ще є шанс зробити необхідні кроки для запровадження необхідних медичних реформ, а «результати голосування щодо охорони здоров’я,найімовірніше, визначатимуть майбутній політичний напрям діяльності України: чи застрягне він у невдалому радянському минулому чи рухатиметься до яскравого майбутнього в євроатлантичній спільноті».
Аналітичний центр Atlantic Council порушує тему підтримки української влади серед населення в окремих містах на сході України. Автор статті Аскольд Крушельницький звертає увагу на те, що, попри військову боротьбу, на сході йде також і боротьба за серця людей.
Місто Лисичанськ нещодавно відмічало третю річницю визволення з-під контролю проросійських бойовиків, та як виявилося, не всі в цьому місці були захоплені святом, пише автор.
Після здобуття незалежності України «Лисичанськом керували тіньові, надзвичайно заможні бізнесмени. Використовуючи телевізійні станції, якими вони володіли, вони зберігали територію в дивному сутінковому світі ностальгії за Радянським Союзом. Сьогодні Лисичанськ – депресивне місце, яке пригнічує: мертве, виснажене місто, оточене трубами й скелетними промисловими структурами», – зазначає автор.
За словами одного з організаторів святкувань Руслана Мірошниченка, «близько 20% жителів міста підтримують українську владу, а 30-40% симпатизують Москві», а решті це взагалі неважливо. Мірошниченко, який колись служив миротворцем НАТО в Іраку, вважає, що українській владі важливо зробити все необхідне для того, щоб залучитися підтримкою тих людей, які не можуть визначитися із тим, яким вони бачать своє майбутнє – з Києвом чи з Москвою.
