Доступність посилання

Крим напередодні змін: півострів очима Василя Зуєва


Вільгельм Кізеветтер. Татарська кав'ярня на бахчисарайському базарі

Спеціально для Крим.Реалії

Другу половину XVIII століття називають «епохою енциклопедизму». Серед вчених тоді утвердилася думка про необхідність накопичення великої кількості знань із різних галузей науки. Значний розвиток у цей час отримав напрямок «вчених подорожей», метою яких було комплексне вивчення країни ‒ її геологічних, мінералогічних, тваринних та рослинних ресурсів, а також виявлення історичних, соціально-економічних та етнографічних особливостей окремих регіонів. У фокусі інтересу вчених-мандрівників був і Крим.

«Півострів Крим, частина розлогого володіння Татарських Ханів, під ім'ям мала Татарія у географів відома, лежить щодо Санкт-Петербурга прямо на полудень між п'ятдесят першим і п'ятдесят четвертим градусом звичайної довготи та під сорок шостим градусом північної широти; маючи фігуру, схожу дещо на чотирикутник з гострими кутами, із усіх боків оточений водою», ‒ так починаються «Мандрівні записки» одного з учених-мандрівників Василя Зуєва.

Василь Зуєв
Василь Зуєв

Василь Зуєв ‒ постать неординарна й значна. Цей видатний натураліст, біолог, академік Імператорської Академії наук народився в січні тисяча сімсот п'ятдесят четвертого року в Санкт-Петербурзі в небагатій родині солдата Семенівського полку. Обдарований хлопчик спочатку закінчив гімназію, а в двадцять років вирушив до Європи, де навчався в Лейденському та Страсбурзькому університетах, вивчаючи природну історію, фізику, хімію. Незабаром після повернення до Росії Зуєв успішно захищається, стає ад'юнктом Академії Наук. У віці тридцяти трьох років він уже академік.

Як ад'юнкт Академії наук Зуєв відряджений у складі експедиції знаменитого академіка Петера-Симона Палласа до Сибіру й на Урал, де він досліджував природу та етнографію цього краю. Під час цих поїздок він збирав різні раритети, багато сторінок в подорожніх записках Палласа належать саме Василю Зуєву. 1781 року академія доручила Зуєву дослідження краю, не вивченого колишніми експедиціями ‒ новопридбаних Росією територій між річками Бугом і Дніпром, гирлом Дніпра та його лиманом з околицями.

Матеріали цієї «вченої експедиції», опубліковані пізніше, стали найважливішим джерелом, з якого дослідники минулого черпають різнобічний фактичний матеріал і сьогодні.

Експедиція Василя Зуєва на південь ставила за мету зібрати географічні й топографічні відомості, вивчити природні багатства запорізьких степів і Північного Причорномор'я. Подорож академіка почалася в травні 1781 року й тривала до вересня 1782 року. Вона здійснювалася на замовлення й на кошти Академії наук за маршрутом: Санкт-Петербург ‒ Калуга ‒ Орел ‒ Курськ ‒ Бєлгород ‒ Харків ‒ Полтава ‒ Кременчук ‒ Дніпровські пороги ‒ Херсон. Пізніше Зуєв на фрегаті дістався до Константинополя, повернувшись до Херсона суходолом.

Восени 1782 року він приїхав до Санкт-Петербурга. Результатом експедиції стала книга «Мандрівні записки Василя Зуєва від С.-Петербурга до Херсона в 1781 та 1782 роках», яка побачила світ у Санкт-Петербурзі.

Книга Василя Зуєва
Книга Василя Зуєва

У своїх «Мандрівних записках» Зуєв описує все, що здається йому цікавим і захопливим на цьому довгому шляху, наводить історичні та статистичні відомості про різні місцевості, повідомляє інформацію, що стосується побуту, освіченості, звичаїв і вірувань жителів.

Подорож Зуєва відзначилась багатьма зіткненнями з адміністративними та іншими особами, які створювали багато труднощів вченим-мандрівникам.

Автор застає Крим 1782 року. Це ‒ незрозумілий, переломний для півострова час.

Згідно з підписаним у липні 1774 року в болгарському селі Кючук-Кайнарджи мирним договором між Росією та Туреччиною, Кримське ханство було оголошене незалежним від Туреччини. До Росії відходили землі від Бугу і фортеці Кінбурн при гирлі Дніпра до Азова з Прикубанням і Приазов'ям, фортеці Керч та Єнікале. Російські торгові судна отримали право проходити Босфор і Дарданелли нарівні з англійськими та французькими. Тим самим Росія майже виконала для себе задачу виходу в Чорне море. Втім, ситуація в Криму залишалася незрозумілою. Визнавши незалежність Криму, Туреччина готувалася до нової війни. Бувши верховним халіфом, турецький султан тримав у руках релігійну владу й затверджував нових ханів... У підсумку кримські татари в Криму розділилися на дві групи ‒ російської й турецької орієнтації, зіткнення між якими доходили до справжніх боїв.

Крим, який описує Василь Зуєв, ‒ це Крим напередодні справді революційних, переломних подій

За Кючук-Кайнарджийським мирним договором турки мали піти з Криму, але робити це не поспішали. Кримським ханом став Девлет-Герай IV. Російський ставленик Шагін-Герай, який став ханом Кубані, утвердився на Таманському півострові. За посередництва російської армії він висадився в Єнікале, на його сторону перейшла більша частина місцевої татарської знаті. 1777 року Шагін-Герай був обраний кримським ханом. На його прохання російські війська залишилися в Криму, розташувавшись в Ак-Мечеті. Не змирившись з втратами за Кючук-Кайнарджийським мирним договором, Порта прагнула повернути в повній мірі Кримське ханство й землі Північного Причорномор'я. Чергове повстання кримських татар було придушене, але після серії страт почався новий бунт, що змусив Шагіна Герая бігти до російського гарнізону в Керч. За підтримки Туреччини новим кримським ханом був проголошений Махмут Герай...

Отже, Крим, який описує Василь Зуєв, ‒ це Крим напередодні справді революційних, переломних подій. Втім, опис Василя Зуєва зафіксував їх лише фрагментарно. Але ‒ що не менш цінне ‒ це один з перших географічних описів Кримського півострова, його надр і багатств.

Жан Балтазар де ла Траверс, Кафа, 1788 року
Жан Балтазар де ла Траверс, Кафа, 1788 року

Як і практично всі мандрівники до Криму, Зуєв відзначає незвичайну красу півострова, його гір і річок: «Незліченна безліч струмочків з гір стікають, складають річки, які все літо не висихають, Салгир і Карасу течуть в Сиваш...».

Він зазначає, що природні умови півострова дуже сприятливі, утім, потреби місцевих жителів досить скромні: «Поверхня гір покрита лісом до будови суден придатним, в якому водяться і дикі звірі: долини рясніють багатющими пасовищами; на крутосхилах родить хліб і вино в дуже задовільній кількості; в надрах є багаті руди, проте гірські жителі не дбайливіші за тих, хто в степу зі стадами пасуться, у всьому цьому щастя свого не бачать, а так само думають, як і ті, що був би лише у нього баран жирний і стільки хліба, скільки йому з цим бараном з'їсти треба, от він і задоволений».

(Далі буде)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG