Доступність посилання

Провал Кремля на кримськотатарському фронті


Одиночний пікет у Сімферополі, 14 жовтня 2017 року. Ілюстративне фото

Спеціально для Крим.Реалії

16 жовтня на вимогу голови російського уряду Криму Сергія Аксьонова у відставку подав керівник місцевого держкомітету у справах національностей і депортованих громадян Заур Смирнов. З 2014 року він «чесно» виконував свої обов'язки, намагаючись інтегрувати кримських татар у російське суспільство. Але, як бачимо, не вийшло.

Аксьонов назвав політику «Держкомнацу» неефективною, проведені заходи ‒ формальними, а зв'язки з національними громадами ‒ недостатніми. Хоча звільнятися мав сам «прем'єр-міністр» Криму, який із 2016 року взяв сферу міжнаціональних відносин під особистий контроль.

Заур Смирнов у російському сценарії грав роль «доброго поліцейського» на противагу «злим» силовикам, які влаштовують масові облави проти кримських татар, підозрюючи їх то в тероризмі, то в екстремізмі. Найбільш популярними стали арешти кримських мусульман за нібито причетність до заборонених у Росії організацій «Хізб ут-Тахрір» і «Таблігі Джамаат». З огляду на те, як росіяни проводять слідство, вони можуть довести причетність підозрюваних не те що до «Хізб», але навіть до ІДІЛ або, наприклад, ІРА.

Докази шукати особливо й не потрібно ‒ достатньо буде однієї релігійної книги зі списку заборонених, щоб потрапити до переліку «екстремістів»

Репресії проти кримських мусульман, більшість із яких, звісно, кримські татари, набули вже масового характеру ‒ повідомлення про затримання людей з'являються із завидною регулярністю. Деяких уже засудили, інші очікують винесення обвинувального вироку. Тим більше що докази шукати особливо й не потрібно ‒ достатньо буде однієї релігійної книги зі списку заборонених, щоб потрапити до переліку «екстремістів».

14 жовтня приблизно 100 кримських татар вийшли на узбіччя автошляхів, щоб протестувати проти поліцейського свавілля й безпідставних звинувачень мусульман півострова в тероризмі й екстремізмі. «Ми ‒ не терористи! Наші діти ‒ не терористи!» ‒ свідчили написи, з якими майже годину стояли молоді й літні люди, втомлені жити в постійному страху та очікуванні приходу російських силовиків.

Відповідно до російського законодавства, одиночні пікети не заборонені. Але навіть це не завадило поліцейським, а також людям у цивільному затримати кілька десятків людей під різними приводами, про що розповіли як у силових структурах, так і адвокат Еміль Курбедінов.

Подібні дії свідчать про безсилля російської влади в національній політиці. «Пряники» у вигляді будівництва Соборної мечеті в Сімферополі, святкування Хидирлеза на офіційному рівні або виділення земель замість самозахоплень так і не вирішили проблему інтеграції кримських татар.

«Батіг» росіяни вирішили використовувати за двома напрямками: в політичній і релігійній площинах. У результаті політичних переслідувань заборонили Меджліс, а потім засудили двох його лідерів ‒ Ахтема Чийгоза й Ільмі Умерова ‒ за прихильність територіальній цілісності України.

Коли питання заходить про етнічність або віру ‒ це вже удар нижче пояса, бо таким чином будь-якого мусульманина або кримського татарина можна буде назвати «екстремістом» або «терористом»

Але якщо політичні процеси стали актом залякування, то відкриття кримінальних справ за віру ‒ це вже замах на куди більш серйозні речі. Коли об'єктом переслідування є політичні переконання ‒ це ще якось можна пережити. Зрештою, політичні пристрасті можуть бути різними. Коли питання заходить про етнічність або віру ‒ це вже удар нижче пояса, бо таким чином будь-якого мусульманина або кримського татарина можна буде назвати «екстремістом» або «терористом». І на ці дії російської влади кримські татари не могли відреагувати інакше ‒ вони вийшли на одиничні пікети, розуміючи, що якщо сьогодні прийшли за твоїм сусідом, то завтра вже можуть прийти за тобою.

Судячи з того, як швидко відправили у відставку Смирнова, мирний протест кримських татар викликав украй негативну реакцію в Кремлі. Це зрозуміло, адже Москва використовує всі мислимі й немислимі способи для скасування санкцій, а тут одним махом руйнуються російські міфи про «міжнаціональний мир і злагоду в Криму». Цілком можливо, що й турецька влада не пропустить нагоди заступитися за кримських мусульман, що додасть ще пару ложок дьогтю в натягнуті відносини Москви й Анкари.

У Росії відчайдушно намагаються знайти вихід із глухого кута, до якого вони себе загнали анексією Криму, зриваючи зло на місцевій владі. Аксьонову ж нічого не залишається, як використовувати старий метод перетасування кадрів. Але й він не дасть позитивних результатів. Тому що їх просто не може бути.

Російські «пряники» у міжнаціональній політиці не спрацювали. Як показали одиничні пікети, знахабнілого «батога» кримські татари теж не бояться. Що залишається? Колючий дріт, гетто та депортація? Але з таким підходом навіть сплата членських внесків до Ради Європи Росію не врятує.

Євгенія Горюнова, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG