Доступність посилання

Ренат Параламов: «ФСБшники сказали, що три роки працюватиму на них»


Ренат Параламов

Із кримчанином Ренатом Параламовим, якого викрали й катували співробітники ФСБ, ми говорили в квартирі одного зі спальних районів Києва. Тепер він живе тут із дружиною й чотирма дітьми, які нещодавно приїхали до нього з кримського Нижньогірська. Тільки після приїзду сім'ї Ренат наважився докладно розповісти про те, що з ним сталося.

‒ Розкажіть, як змінилося для вас життя після анексії Криму?

‒ Я програміст за фахом, при українській владі жив у Сімферополі, працював у турецькій фірмі ‒ писали програми для телефонів, ігри. Був певний достаток. Після приходу Росії фірма закрилася, я переїхав до Нижньогірська, я сам звідти, там живуть і батьки дружини. Працював на різних посадах, потім відкрив свою точку на ринку «Тисяча дрібниць». Що стосується ісламського заклику, то в Нижньогірську мені більше подобалося. Була певна атмосфера, в основному всі працювали півдня, а решту часу присвячували релігії, був реальний інтелектуальний підйом. До приходу Росії я вів кілька груп «ВКонтакте», було по вісімдесят тисяч підписників, працював як адміністратор груп. Я був не один, були хлопці з Росії, яких я ніколи не бачив, ми списувалися. Але 2014 року я відійшов від цього.

‒ У вас сім'я – віряни? Де ви були в депортації?

‒ В депортації були в Кашкадар'їнській області Узбекистану, за батьківською лінією вивозили з Нижньогірська, а за материною ‒ з Красноперекопська, з того боку. Я 1986 року народження, в депортації народився. Навчався в Казахстані, в місті Туркестан Шимкентської області. Першим дотримуватися ісламу почав старший брат, потім я. Всього нас троє братів в родині. Мати не дотримується. Перший обшук у Криму, як я знаю, 2014 року був у мого молодшого брата, а також у одного з членів Меджлісу і ще кількох братів.

Руслан Параламов, у будинку якого відбувся обшук 2014 року
Руслан Параламов, у будинку якого відбувся обшук 2014 року

‒ Були якісь знаки, сигнали, що до вас можуть прийти співробітники ФСБ?

Теща говорить: «Люди якісь у дворі ходять». Я одразу зрозумів, що за мною
Ренат Параламов

‒ Особливих якихось знаків не було, потім уже говорили сусіди, що біля будинку стояла якась машина вночі напередодні. Але ніхто не попереджав, у нас у селищі не компактно проживають кримські татари, багато прихильників Путіна, Росії. Морально був готовий, що прийдуть. Брати деякі стриглися, купували гарний одяг і навіть спали в ньому, чекаючи візиту (співробітників ФСБ ‒ КР). Були до того в одновірців обшуки. Я жив у той час у тестя з тещею, в одному будинку на цій ділянці ремонт ішов, а в іншому ми жили. Вранці, час ранкового намазу, теща говорить: «Люди якісь у дворі ходять». Я одразу зрозумів, що за мною. Постукали, сказали: «Відкривай, а то зламаємо». Я відкрив. Вивели на подвір'я. Показали постанову. Ну, я не все запам'ятав, ситуація стресова була, пам'ятаю прізвище Палагін (начальник кримського управління ФСБ Росії Віктор Палагін ‒ КР), пам'ятаю, що написано було «огляд». Я їм вказав на це ‒ огляд, а не обшук. Один кричав, мовляв, що, я найрозумніший? Я відмовився підписувати, зажадав, щоб понятих інших привели. Вони своїх привезли з Сімферополя. Обшук був досить формальним. Один ходив зі мною, «це відкрий, там покажи». Я відкривав, показував. Вимагали комп'ютер, казали, що з ноутбука я не міг це робити.

‒ Що саме робити?

Коли я побачив, що везуть з селища, я став обурюватися, на мене наділи наручники й мішок на голову
Ренат Параламов

‒ Адмініструвати групу. Вони, схоже, хотіли переписку якусь знайти, якусь базу даних. Але комп'ютер був в іншому місці, вони його, хвала Всевишньому, не знайшли. Потім забрали наші з дружиною гаджети, книгу тещі «Фортеця мусульманина». Сказали, що треба провести експертизу, але в них немає експерта, в Сімферополь поїдемо. Я сказав, що можна в райвідділі поліції, в 900 метрах від будинку. В результаті посадили в машину, коли я побачив, що везуть з селища, я став обурюватися, на мене наділи наручники й мішок на голову. Я чув, як завели в приміщення на першому поверсі. Потім я майже весь час там перебував.

Ренат Параламов
Ренат Параламов

‒ Про що питали?

‒ Спочатку просто запитували ім'я, прізвище. Я послався на 51 статтю Конституції Росії (дозволяє не свідчити проти себе ‒ КР), зажадав адвоката. Посміялися. Прийшов чоловік, який вдома в мене був і грубіянив там, за голосом я його впізнав. Сказав, що він мій адвокат, і вдарив у груди. Потім все повторилося, але удар був уже в потилицю. Сказали, що варіантів два: або я втрачу здоров'я й буду робити, що скажуть, або я буду робити, що скажуть, але зі здоров'ям залишуся. Потім били струмом, до сідниць прикріплювали й били. Після цього я почав відповідати, але ухильно, неконкретно. Питали, до якої мечеті ходжу, що знаю про Хізб, чи вів групу «ВКонтакте». Я сказав, що вів, але не я один. У мене в ноутбуці «Тор» стояв (анонімайзер ‒ КР), запитали: навіщо. Я пояснив: щоб читати «15 минут», Крим.Реалії.

Били струмом, я почав кричати, вони почали чимось закривати рот, чимось типу вуздечки. Я втратив свідомість
Ренат Параламов

Потім мене знову били струмом, уже більш сильними розрядами й по-іншому прикріплювали дроти. І ще сідали на спину, так що рухатися взагалі було неможливо. Я почав кричати, вони почали чимось закривати рот, чимось типу вуздечки. Я втратив свідомість. Біль був страшний, язик онімів, говорити не міг. Вони, схоже, водою хлюпнули, з рота вода лилася, коли прийшов до тями. На голові мішок, не видно нічого. Тоді мене підняли, посадили, мішок зняли, в очі дивилися. У мене рука й нога сіпалися. Рот відкритий, один кричить, що ти обманюєш. Відчував, що вони щось тикають, на ноги наступали, перевіряли, є реакція чи ні. Я не реагував на це. Знову одягли мішок і залишили мене. Один весь час заважав мені голову відкинути, спертися, смикав мене весь час. Так тривало години три. Дали води попити. Я на підлозі поспав трохи. Приходила жінка в білому халаті, сказали ‒ травматолог. Поміряли тиск, зробили укол. Вона мене за щелепу смикнула ‒ боляче. Вона сказала: «Що ти брешеш? Ми тобі укол зробили!» Пішла, мене знову струмом бити (почали ‒ КР). Тоді вже домагалися, щоб рот закрив, який я не міг відразу закрити. Потім погрожували в зад засунути трубку і колючий дріт, обіцяли привести дружину й зробити з нею так само. Після цього я погодився підписати протокол допиту.

‒ Що вони написали в протоколі?

‒ Про те, що я знайшов 2014 року тротил, патрони, потім переховав їх біля Сімферопольського водосховища, що я є прихильником організації «Хізб ут-Тахрір», що проходив навчання, отримував літературу від таких-то людей, імена якісь були, деяких знав, деяких не знав. Що я в соцмережах працював. Потім змусили підписати папір, що я сам вийшов з будівлі ФСБ на бульварі Франка (в Сімферополі ‒ КР), 13 числа о 16:00, ночував у парку Гагаріна, не хотів ні з ким спілкуватися й прийшов з повинною добровільно. А також змусили підписати, що я «добровільно погодився співпрацювати з органами держбезпеки». У чому саме ця співпраця полягатиме, зазначено не було. На відео записали, я це своїми словами сказав. На наступний день вивезли в лісосмугу, там показали, де була схованка з тротилом нібито, я потім під запис це повторив. За їхнім сценарієм, мене через півроку мали судити, й я мав отримати три роки умовно. Сказали, що дадуть свого адвоката, щоб не звертався до Курбедінова (кримського адвоката Еміля Курбедінова ‒ КР) та інших адвокатів незалежних. Сказали, що цей час, три роки, зобов'язаний буду працювати на них. На випадок якщо я спробую зіскочити, пригрозили передати ЗМІ мою розписку про добровільну співпрацю.

Ренат Параламов та Еміль Курбедінов
Ренат Параламов та Еміль Курбедінов

‒ Як ви вважаєте, вони вирішили, що змогли зламати вас?

Почали розповідати, що вони татар не переслідують. Мені сказали, що я винний, нічого особисто проти мене не мають
Ренат Параламов

‒ Так, думаю, у них було таке відчуття. Після того, як я все підписав, вони побачили в мені свою людину. Почали розповідати, що вони татар не переслідують. Мені сказали, що я винний, нічого особисто проти мене не мають. Вони, як я зрозумів, ґрунтувалися на свідченнях затриманих у Росії хлопців, які зі мною групу вели «ВКонтакте», один десь у Сибіру або в Поволжі, інший на Кавказі. Хлопці ці сидять.

‒ Після того, як вас відпустили, куди ви зверталися?

‒ У дві лікарні мене не взяли, тільки з третьої спроби, по «швидкій» потрапив. Експертизу зробили. До прокуратури зверталися. Крим я залишив через кілька днів, вдома ночував тільки один раз.

‒ Як перетинали кордон з материковою частиною України?

‒ Пропустили без проблем, і російські прикордонники, й українські. Паспорт мені повернули після того, як відпустили. В Україну заїжджав за українським паспортом, з Криму виїжджав за російським.

‒ До українських правоохоронних органів зверталися?

‒ Приїхав до Херсона. Там у мене сестричка живе з чоловіком, відпочив. Пішли до офісу представника президента в Автономній Республіці Крим. Потім в СБУ все докладно написав. Судмедексперта пройшли, сліди від тортур довго залишалися. Вони нічого не будуть робити. У прокуратурі сказали, що не зможуть вплинути. Але зараз всі справи збирають, коли Крим повернеться в Україну, то будуть все це піднімати, всі ці люди будуть покарані.

‒ Як ваше здоров'я зараз? Що збираєтеся робити?

‒ Я через три дні ліг у лікарню, днів 15 лежав. Підлікували. Збираюся жити.

XS
SM
MD
LG