Що необхідно робити для звільнення українських політв'язнів, яких тримають у Криму та сусідній Росії? Навіщо об'єдналися сім'ї політв'язнів? Як в Україні збирають гроші для кримчан, ув'язнених за політичними звинуваченнями?
Про це в ефірі «Денного шоу» на Радіо Крим.Реалії розмовляли з Ольгою Афанасьєвою ‒ кримчанкою, громадянською активісткою, мамою колишнього політв'язнів Геннадія Афанасьєва.
‒ У Києві відбувся благодійний аукціон на підтримку українських політв'язнів, яких тримають у Росії та Криму. Розкажіть про це.
‒ Сім'ї політв'язнів переувають у дуже важкому матеріальному становищі. Мало того, що вони втратили годувальників, їм потрібно харчуватися, одягати дітей і ще їздити в СІЗО, передавати передачі. Одна передача в СІЗО ‒ це приблизно 100 доларів, а поїздка на північ Росії обходиться близько тисячі доларів. Ми дуже довго готувалися до цього аукціону, збирали лоти, відгукнулися багато людей, нам приносили картини, прикраси ручної роботи, були лоти від зірок: співачки Джамали, гуртів «Піккардійська терція» та «Без обмежень», співака Віктора Павлика, актриси Ірми Вітовської.
Благодійний аукціон на підтримку українських політв'язнів
‒ Скільки грошей вдалося зібрати на благодійному аукціоні на підтримку українських політв'язнів?
‒ Зібрали близько 24 тисяч гривень, з попередніх аукціонів у нас є 30 тисяч 500 гривень, тобто ми зібрали більше ніж 50 тисяч. У суботу в нас будуть збори родичів політв'язнів, ми всі ці гроші передамо. І ще на цьому аукціоні був подарунок ‒ одна жінка зв'язала приблизно 30 пар шкарпеток для політв'язнів. Як то кажуть, «чим зможу, тим допоможу». Спасибі їй велике.
‒ Чи достатньо зібраних коштів? Чи знадобляться нові аукціони?
‒ Знадобляться! Коли ми тільки починали в серпні, політв'язнів було близько 36 осіб, зараз їх більше 60-ти. І якщо ми розраховуємо на те, що одна посилка коштує близько 2-3 тисяч гривень, то потрібно як мінімум 120 тисяч, а ми зібрали поки п'ятдесят.
‒ Ольго, ви згадували громадське об'єднання родичів політв'язнів Кремля. Що це за організація?
у кримських татар песимістичний настрій. Вони чекають, що репресії триватимуть
‒ Зараз ми юридично реєструємо це громадське об'єднання, плануємо відкрити благодійний фонд для політв'язнів. Така організація мала виникнути. Коли Гену (Геннадія Афанасьєва ‒ КР) затримали, я була «першопроходцем», нічого не знала. Тим, кого затримують зараз, ми вже можемо передати якийсь досвід. Ми об'єдналися, щоб допомагати: психологічно, інформацією, контактами... Наше найбільше завдання ‒ бути комунікативним органом між правозахисними організаціями, міністерствами, відомствами, адміністрацією президента, щоб посприяти якнайшвидшому звільненню наших рідних.
‒ Розкажіть, хто входить в об'єднання родичів політв'язнів?
‒ Усі родичі ув'язнених, які перебувають у списках Let My People Go. Це приблизно 58 сімей. Не з усіма у нас є зв'язок, останні затримані, які проходять у «справі Таблігі Джамаат», дуже насторожені, бояться, але минуло півмісяця, і вони починають нам довіряти, виходять на зв'язок. На жаль, у кримських татар песимістичний настрій. Вони чекають, що репресії триватимуть, що їх затримуватимуть. Жити під дулом автомата, поблизу цієї репресивної машини, дуже важко.
‒ На ваш погляд, що необхідно робити для звільнення українських політв'язнів, яких тримають у Криму та Росії?
В Україні має бути створений спеціальний орган, що займатиметься політв'язнями
‒ Ми другий рік наполягаємо на тому, що в Україні має бути створений спеціальний орган, що займатиметься політв'язнями. Досі немає такої людини, яка б рахувала цих людей, допомагала, координувала всю роботу, залучала родичів, правозахисників. Ми домагаємося, щоб було державне фінансування сімей політв'язнів. Звичайно, там має працювати людина зацікавлена, тому що це дуже великий пласт роботи.
‒ 25 жовтня членів Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза, засуджених в Криму, раптово передали Турецькій Республіці. Пізніше лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв повідомив, що на зустрічі з президентом Туреччини ставили питання звільнення й інших політв'язнів. При цьому прозвучало ім'я Олега Сенцова. Що ви думаєте про це?
‒ З одного боку, він має рацію, звичайно. Потрібно визволяти всіх. У нас є людина, про яку я дуже хвилююся, ‒ це Станіслав Клих. Я розмовляла з його мамою, вона їздила до нього недавно, і він дійсно перебуває в дуже важкому стані. Його забирали до психіатричної клініки, так напхали ліками, що він 6 днів провів у комі, у нього пролежні. Мама дуже засмучується, каже, що, можливо, зараз його ще можна врятувати, щоб хоч якийсь розум у нього залишився... Йдеться про збереження життя.
‒ Родичі політв'язнів отримують якусь підтримку в Україні?
‒ Ми будемо говорити про підтримку, коли хтось буде на свободі. Ось я можу сказати сьогодні, що Меджліс (кримськотатарського народу ‒ КР) підтримує своїх політв'язнів, тому що два тижні тому вийшли двоє людей. Ось це конкретні дії.
‒ На ваш погляд, після звільнення Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза можна говорити про те, що питання звільнення політв'язнів зрушилося з мертвої точки?
Держава має більше піклуватися про своїх громадян, витягувати патріотів
‒ Мені хотілося б у це вірити, але я не вірю. Гену звільнили торік. До моменту звільнення ще двох осіб минув рік. Це дуже повільно, їх 60 осіб. Я вважаю, що держава має більше піклуватися про своїх громадян, витягувати патріотів. Якщо не потрібні вони, то хто тоді потрібний? Хочу навести приклад: на відкритті виставки про політв'язнів у Верховній Раді Ірина Геращенко кілька разів оголосила, що відбудеться благодійний аукціон на допомогу політв'язням. Жоден депутат не прийшов на цей аукціон.
‒ Тобто досі не вистачає уваги до проблем політв'язнів?
‒ Не вистачає. Ми тому й організували виставку у Верховній Раді. Депутати, не говорячи вже про жителів країни, не всі знають про політв'язнів. Якщо депутати або СБУ досі озвучують, що у нас 9 політв'язнів, а у нас їх більше ніж 60, це ж неправильно.
‒ Після того як вашого сина заарештували й посадили, ви накопичили унікальний досвід, який передаєте тепер іншим родичам політв'язнів.
Боріться, будь ласка, я вас закликаю, допомагайте, пишіть листи!
‒ Так, ми спілкуємося, радимо... Ми знаємо, що є в'язниці з більш м'яким режимом, а наші всі сидять на суворому режимі, в ізоляторах, позбавлені всього. Їм можна тільки поспівчувати. Єдине, чим ми можемо їм допомогти ‒ це боротися. Якщо ви не можете допомогти матеріально ‒ не страшно: розповідайте своїм сусідам, близьким, що є таке горе. Що людей катують електричним струмом, катують морально, там можна збожеволіти. Тому боріться, будь ласка, я вас закликаю, допомагайте, пишіть листи!
Найголовніше ми маємо розуміти: у Російській Федерації немає логіки, ні честі, ні порядності, адже ті люди, які катують наших хлопців, йдуть до своїх родин і продовжують жити.
‒ Ольго, зараз ви з сином багато часу приділяєте спілкуванню з сім'ями політв'язнів. Вам не хотілося після того, як Геннадій опинився на волі, забути все, як страшний сон, і почати життя заново?
‒ Я хотіла б забути. Дуже втомлююсь. Розумієте, коли кожен день розмовляєш із мамами (політв'язнів ‒ КР) ‒ це нескінченне людське горе, це дуже важко. Але у мене поки не виходить. Тому що стали затримувати нових хлопців, і вони всі запитували: як у Лефортово, як доїхати, що передати. Зараз у нас інші завдання й масштаби. А так ‒ хотілося б, звичайно, щоб всі повиходили, щоб можна було просто сходити в оперу, театр, а не на виставку в'язнів Кремля.
‒ Ви сумуєте за Кримом?
‒ Звичайно, сумую! Сумую за морем. Знаю, що у Гени були думки про те, що він сумує за домівкою. Але сьогодні мені тут краще, тут дихається вільніше. Я вірю в Україну, в те, що Крим скоро повернеться. Вірю, що повернуться політв'язні. І мамам всім кажу, і прошу вас всіх ‒ не допускайте жодного сумніву! Всі будуть вільні, Україна буде вільною. Крим скоро повернеться додому.
