Родини Героїв Небесної сотні пропонують вшановувати пам’ять своїх загиблих родичів дієво, здійснюючи їхні мрії бачити Україну демократичною, справедливою, розвиненою державою. Для цього родини Героїв започаткували програму «Відзнаки Героїв» – це довгострокові проекти для підтримки молодих українців, які воліють змінювати країну. Детальніше про це розповідає Радіо Свобода голова громадської організації «Родина Героїв Небесної сотні» Володимир Бондарчук.
Ми хотіли зберегти живу пам’ять про наших рідних, щоб те, про що вони мріяли, щоб розпочаті ними справи були продовжені й працювали на користь Українм
– Наша організація втворена влітку 2014 року, її члени – 167 осіб, це батьки, дружини або чоловіки, брати і сестри, інші близькі родичі загиблих майданівців. Ініціюючи «Відзнаки героїв», ми, насамперед хотіли зберегти живу пам’ять про наших рідних, щоб те, про що вони мріяли, щоб розпочаті ними справи були продовжені й працювали на користь України. Взагалі, найкращий меморіал для полеглих – це втілення їхніх мрій і сподівань, перш за все, у тих галузях, в яких вони хотіли себе реалізувати або ж в яких працювали.
– Чиї мрії вже здійснені?
Ми запропонували цей проект місцевим жителям, один з бізнесменів дав нам приміщення на 25 років, а коли пішла інформація про резиденцію по Україні, то і дорогу до Травневого провели
– Ми пишаємось трьома проектами, які вже втілюємо. У пам’ять про наймолодшого з Небесної сотні – Назара Войтовича – відкрита мистецька резиденція у його рідному селі Травневому на Тернопільщині. Резиденція – це громадський простір, він розпочав роботу 2 червня 2017 року, у день народження Назара, туди приїжджають митці, проводять майстер-класи для дітей, а діти приїжджають з усієї області та інших регіонів України. Для місцевих мешканців митці влаштовують лекції, читання тощо. Завдяки Мистецькій резиденції вдалось оживити це маленьке, раніше невідоме село. А одним з керівників резиденції є тато Назара Войтовича, він багато уваги приділяє цій справі, це як реабілітація для нього і всіх нас. А почалося з того, що ми запропонували цей проект місцевим мешканцям, один з бізнесменів дав нам приміщення на 25 років, а коли пішла інформація про резиденцію по Україні, то і дорогу до Травневого провели. Також нам надали підтримку активісти громадської організації «Конгрес активістів культури».
– Інші проекти, про які ви згадуєте, також мають мистецьке спрямування?
– Ні, наразі другий проект – це так званий «мандрівний грант» для молодих науковців на честь Богдана Сольчаника, молодого львівського науковця, викладача Українського католицького університету. Цей грант, який ми реалізуємо разом з неурядовою організацією «Кембриджська спільнота України», дозволяє молодим науковцям виступати на наукових заходах в університетах у Кембриджі або Оксфорді: перша переможниця гранту виступила у Великій Британії, ознайомилася з викладанням юриспруденції і тепер має бажання змінювати систему підготовки юристів в Україні. Днями друга переможниця конкурсу має їхати до Британії. Ще один проект, який ми лише почали здійснювати, є на честь паралімпійця Дмитра Максимова – це конкурс ініціатив стосовно того, як творчо, креативно підтримати розвиток спорту для людей з інвалідністю. Тут ми працюємо разом з організацією «Спільні можливості», працюємо у різних містах, відчуваємо, що цей проект важливий. При цьому подаватись на конкурс можуть і громадські організації, і волонтери, і окремі особи.
– Які ще напрямки ви у рамках «Відзнак героїв» маєте намір охопити?
Мріємо зняти документальний фільм «Характери гідності», присвячений нашим загиблим рідним
– Наразі ми шукаємо партнерів для втілення низки інших проектів, серед яких я би назвав такі: відзнака імені політолога Сергія Кемського для підтримки науковців, котрі працюють у галузі політологічних досліджень; відзнака імені Юрія Вербицького для студентів та науковців у галузі «Наука про Землю (геофізика)». Плануємо відзначати кращих збирачів народних традицій, організаторів народних свят у проекті відзнаки Олександра Капіноса, а вшановуючи пам’ять Сергія Нігояна, хочемо заохотити студентів університету імені Карпенка-Карого створювати сценарії, знімати фільми і проводити мистецькі акції для популяризації України. Насправді є чимало планів, ідей, для здійснення яких ми шукаємо партнерів, наприклад, мріємо зняти документальний фільм «Характери гідності», присвячений нашим загиблим рідним. Наша організація в усіх проектах працює на волонтерських засадах.
– Чи долучені родини героїв Небесної сотні до дискусій і конкурсу щодо побудови меморіалу героям та музею Революції гідності у Києві?
– Так, як голова організації, що об’єднує більшість родин загиблих Героїв, я є членом основного журі. Я був учасником першого колоквіуму журі, на якому було уточнено технічне завдання. 12 грудня відбудеться другий колоквіум уже з участю відібраних кандидатів, для яких готують відеоматеріали щодо Майдану, а також для них має бути екскурсія по тій частині Києва, де відбувались основні події Революції гідності, по Алеї Героїв Небесної сотні, де планують будувати меморіал і музей. Це потрібно, щоб кандидати зрозуміли суть Майдану, відчули дух тих подій доби Революції гідності. А якщо говорити про сам архітектурний конкурс, то враження позитивні.
