Спеціально для Крим.Реалії
Російські міркування про Україну вже навіть не викликають реакції. «Фашисти», «негри в окопах» та інший паноптикум уже навіть не надихають на фотожаби. А, між тим, саме це врятувало Україну 2014 року.
Саме так. Київ врятувала відсутність у Росії якісної експертизи з українського питання. Тієї, що здатна тверезо й без ідеологічної мішури оцінювати країну. Тієї, що адекватна в оцінках минулого, теперішнього й потенційного майбутнього.
Україні посприяло те, що в Росії вона вважалася чимось від початку зрозумілим й нескладним. Родичі під Житомиром, прогулянки Хрещатиком або відпочинок в Ялті вважалися пропуском до експертів і вхідним квитком на телеканали.
А сама Україна в Росії сприймалася в рамках радянської дихотомії. Коли одна половина країни ‒ «така ж як ми ‒ що тут обговорювати». А друга ‒ «зовсім не така як ми ‒ що тут обговорювати». Півтони були нікому не цікаві. Аналіз підмінявся гаслами. Патріотизм підмінив експертизу.
І саме це допомогло Україні.
Москва була впевнена, що сусідня країна посиплеться як картковий будиночок. Що все її правобережжя підніме триколори. Що схід і південь в єдиному пориві вирушать воювати за русскій мір.
Коли Кремль говорить про Україну дурниці ‒ це не небезпечно. Небезпечно буде, якщо він навчиться бути адекватним
Кремль не врахував волонтерський рух. Добровольчі батальйони. Російськомовний український патріотизм. Він не врахував появу політичної нації, яка поєднала в собі тих, хто до етнічного проект вписатися не міг. Для Москви став несподіванкою весь той низовий порив, що охопив Україну. Включно з тими областями, які Росія звично вважала власними територіями.
Вони й не могли цього прорахувати. Тому що для цього потрібно було Україною займатися. Досліджувати. Аналізувати. Прораховувати. Без дурних ідеологем і безглуздої самовпевненості. Якщо у вас постачальник інформації про Україну ‒ це «марков» або «затулін», то у вас немає інформації про Україну.
І чим довше така ситуація буде зберігатися ‒ тим краще. Чим неадекватнішим буде їхній опис реальності ‒ тим неефективнішими будуть їхні кроки. Кожне нове одкровення про «Новоросію» або «іспанського диспетчера» ‒ лише ще одна підмога для Києва.
Коли Кремль говорить про Україну дурниці ‒ це не небезпечно. Небезпечно буде, якщо він навчиться бути адекватним. А тому, хай живуть розп'яті снігурі.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
