Український журналіст Тарас Ібрагімов не просто висвітлює судові процеси над активістами в Криму, обшуки й викрадення, а й сам потрапляє в зону інтересу російських силовиків. Так, у вересні 2017 року, після викрадення Рената Параламова, поліцейські затримали кількох активістів, які прийшли його підтримати. Серед них опинився й Тарас Ібрагімов. Його доправили до управління МВС Росії в Сімферополі, а пізніше відпустили.
Про роботу журналіста в умовах поліцейського пресингу Тарас Ібрагімов розповів в ефірі Радіо Крим.Реалії з ведучою Катериною Некречею.
‒ Скільки часу ти провів в останньому кримському відрядженні?
‒ Приблизно місяць, майже весь грудень. Я зазвичай приїжджаю туди як кореспондент і висвітлюю окремий блок подій, як правило, судових або білясудових. Хочеться, звісно, висвітлювати не тільки засідання, а й щось ще, глобальніше або глибше.
‒ Що з останнього ти вважаєш найбільш значущою темою?
Суди щодо «Хізб ут-Тахрір» ‒ дуже страшна авторитарна практикаТарас Ібрагімов
‒ Для мене це ‒ початок судового процесу щодо «ялтинської шістки», щодо фігурантів ялтинської «справи Хізб ут-Тахрір». Хлопців уже етапували до Ростова. Слідство тривало майже два роки, тепер справу розглядатимуть по суті. Ілюзій немає: після «севастопольської четвірки» зрозуміло, що вирок буде обвинувальний, із великими термінами. Але тут важливий не результат, а саме розгляд ‒ це шанс висвітлити всі фальсифікації й довести політичну вмотивованість справи. Суди щодо «Хізб ут-Тахрір» ‒ дуже страшна авторитарна практика, тому що люди потрапляють до в'язниці за надуманими звинуваченнями на терміни в 5-10 років. При цьому достатньо прихованих свідків і стеження ‒ усе, звинувачення може святкувати перемогу.
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього й кажуть, що піддаються несправедливому переслідуванню в Росії. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» 2003 року, внісши до списку 15 об'єднань, названих «терористичними».
‒ І при цьому є відчутний національний фактор, чи не так?
‒ Безумовно: в екстремізмі мусульманського типу звинувачують кримських татар. Окрім того, активісти Українського культурного центру в Криму також на прицілі в російських спецслужб ‒ ще й тому, що підтримують кримськотатарських активістів, допомагають їм збирати гроші.
‒ Чи є у тебе претензії до російських судів у Криму?
Іноді поліція навіть штрафує людей за те, що вони приходять під будівлю судуТарас Ібрагімов
‒ Подаю клопотання про відеофіксацію процесів, а їх звично відхиляють. Після теракту в петербурзькому метро в березні 2017 року суди стали робити закритими з посиланням на загрозу громадській безпеці, хоча це необґрунтовано. Для родичів це величезна проблема, оскільки це ‒ єдиний шанс побачити своїх близьких. Іноді поліція навіть штрафує людей за те, що вони приходять під будівлю суду.
‒ Чи відчуваєш ти різницю між анексованим Кримом і материковою Україною на рівні сприймання?
Покидаючи острів, ти відчуваєш повітря свободиТарас Ібрагімов
‒ Так. Як би пафосно це не звучало, але, покидаючи острів, ти відчуваєш повітря свободи. Краще передати це відчуття навряд чи можна: зникає тривога, напруга, ти точно знаєш, що за тобою не стежать. Багато кримчан, мої знайомі, їдуть із Криму саме з такою мотивацією: тому що там невільно й психологічно важко. Особливо якщо йдеться про сім'ї з дітьми. Кримські татари ж не можуть дозволити собі просто виїхати й тому холоднокровно все переносять і, вочевидь, розраховують на марафон боротьби. Якщо не виникнуть проблеми із в'їздом, то я продовжу це висвітлювати. На жаль, переслідування активістів триватимуть.
(Текстову версію матеріалу підготував Владислав Ленцев)
