Віталій Портников: «Оборона» Криму

Спеціально для Крим.Реалії

Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков пояснив розміщення в анексованому Криму ще одного зенітно-ракетного дивізіону «заходами з убезпечення російсько-українського кордону». Простіше кажучи, Росія готується обороняти Крим від України ‒ від тієї самої України, в якої вона окупувала цю територію.

Пєсков цілком серйозно говорить про диверсійну діяльність, ніби не помічаючи, що на таку діяльність відповідають чим завгодно, тільки не зенітками. Навряд чи тут потрібно шукати логіку у власних висловлюваннях Кремля.

Криміналісти стверджують, що злочинців завжди тягне на місце злочину. Це твердження чудово ілюструється поведінкою представників російської влади. Після авантюри з анексією Криму минуло кілька років, а російські правителі все так само стурбовані «захистом» окупованої території.

І справа не тільки в прагненні Кремля та російського генералітету перетворити півострів на «непотоплюваний ракетоносець» Росії, а ще й в постійному хвилюванні, що на неї ось-ось нападуть і заберуть у неї вкрадене. Вони вірять, що інші країни можуть чинити так само, як російський режим, що й для них «війна ‒ мати рідна», що й вони віддають перевагу вбивствам і руйнуванням, а не політичним рішенням.

У певному сенсі слова це справжнісінька параноя ‒ вірити в те, що навкруги вороги, і самим же нападати на цих уявних ворогів, зацікавлених у нормальних відносинах з тобою. І ця параноя передається суспільству. Не випадково останні соціологічні опитування зафіксували, що головними своїми ворогами росіяни вважають Сполучені Штати й Україну. Парадокс ситуації в тому, що в одній з цих країн російські спецслужби здійснили втручання в перебіг президентських виборів, з іншою ‒ перебувають у стані «гібридної війни». Але самі США та Україна в російські справи не втручалися й російських територій не анексували. Росіяни бояться тих, кому шкодять?

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції