Які помилки зробила українська влада щодо Криму? Чому кримськотатарська національна автономія так важлива для півострова? І для кого Росія забудовує Крим?
Ці питання обговорюють ведучий Віталій Портников та заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров.
‒ Днями президент Володимир Путін повідомив, що Росія готова передати Україні військову техніку з Криму, але «в жалюгідному стані». Як ви думаєте, до чого це?
‒ Ці заяви дуже схожі на пропозицію Росії пустити на непідконтрольні Україні території взамін на ослаблення західних санкцій. Я думаю, що українські політики не повинні вестися на такі провокації. Ми просто виставимо Москві рахунок за весь збиток після деокупації Криму.
Ми виставимо Москві рахунок за весь збиток після деокупації Криму
‒ Одним з інструментів деокупації сьогодні називають кримськотатарську національну автономію. Ваші лідери намагалися створити її з кінця 1980-х. Чому не вийшло?
‒ Тоді ще радянське керівництво визнало наші пропозиції недоцільними. Зокрема, говорили, що переселити кримських татар з місць депортації неможливо, адже на півострові й так живе занадто багато людей. А потім, в 1992 році, українська влада повторила цю помилку. І всі наступні роки вони не розуміли, що просто автономія не відповідає нашим інтересам. Звичайно, головним для нас було повернення до Криму ‒ після кількох десятиліть депортації, але пізніше влада намагалася протидіяти нам, дискредитувати кримських татар. Ми за рахунок власних можливостей купували будинки й селилися в Криму, самовільно займаючи землю. Траплялися погроми. Взагалі, я переконаний, що кримськотатарська автономія не дала б так легко анексувати півострів у 2014 році.
‒ І все ж кримські татари входили до органів влади ‒ особисто ви, наприклад. Чи допомогло це?
‒ На жаль, ми не могли вплинути на перебіг політичних подій, але перебування у владі дало нам майданчик для публічних виступів. Втім, деякі нагальні питання вирішувати вдавалося. Наприклад, допомагати з оформленням самовільно зайнятих земель. Завдяки Меджлісу та його представникам у владі вдалося оформити більше 40 тисяч ділянок. Так кримським татарам стало куди повертатися. Я ж був керівником Бахчисарайського району Криму й зміг привести туди більше зарубіжних інвестицій, ніж керівники всіх інших районів разом узятих.
Нам вдавалося допомагати з оформленням самовільно зайнятих земель
‒ Зараз це все зруйноване, чи не так?
‒ Я перш за все турбуюся за Ханський палац, який позбавляють автентичності в процесі так званої російської реконструкції. Потрібно звертатися в усі міжнародні організації, щоб припинити це. Що ж до економіки, то Росія вкладає в Крим лише державні гроші, з інвестиціями зараз там погано. Півострів разом з Україною має інтегруватися в Європу, щоб процвітати.
‒ Але вам можуть заперечити, що Росія нібито так багато робить в Криму після 2014 року.
‒ Росія не дає розвиватися всім сусідам, до яких може дотягнутися. Безумовно, зараз там будують міст, дороги, дитячі садки ‒ але це лише привід для відкатів. Російська влада піклується не про майбутнє Криму, а про власні тимчасові інтереси. Україні, звичайно, доведеться розбиратися з наслідками. Зокрема, провести люстрацію місцевої влади відповідно до закону про колаборантів, який мають ухвалити до деокупації півострова.
