Мультфільм «Лепетуни» вчить дітей української мови

Тато Лепетун, мама Ярина, діти Леся та Андрійко, а ще бабуся та дідусь. Це – родина Лепетунів. Вони куховарять, рибалять, ходять разом до магазину, зоопарку і по ягоди. І при цьому навчають маленьких глядачів української мови, збагачуючи їхній словниковий запас і формуючи правильну вимову. Загалом має з'явитися 11 серій. Про те, як вони створюються та що буде з проектом далі, розповідає його свівавтор Наталя Клименко.

– Коли я захотіла ділитися знаннями з української мови у соцмережах, я попросила чоловіка (він – художник і арт-директор) створити мені шаблон: легкий, стильний, щоб я могла коротко вписати якісь правила і ділитися ними. Чоловік захопився, вигадав логотип «Мова – ДНК нації» і запропонував: «А чому б не зробити простий персонаж?» Таким чином і з’явився Лепетун.

– А чому саме язичок?

– Ми не хотіли чогось очікуваного, шаблонного (наприклад, соловейка, україночки, козачка, калини – от цього всього). А язичок – це орган, яким ми усі розмовляємо, який активно бере у цьому участь. І коли ми почали малювати його, нам протягом першого ж року почали писати наші підписники: «Ой, якби ваші язички та ще й ожили!» І нам ця думка не давала спокою, ми теж подумали, що було б непогано, якби це був ще й мультфільм.

Ми розуміли, що у нас є соцмережі, є сайт, є мобільний застосунок, є книжка «Українська – легко», але ми бачили, що це все-таки аудиторія або дорослі, або школярі. А ми хотіли зробити ще щось для дітей ще й дошкільного віку. Що найкраще? Це – звичайно, мультик.

– Коли Ви оголосили про збір коштів на цей проект, то мали зібрати їх за 90 днів. Чи вдалося вкластися у цей термін?

– Ми справді планували зібрати за 90 днів 220 тисяч гривень. І нам казали, що для успіху проекту дуже важливо, щоб за перший тиждень була десь третина коштів (це – показник успішності проекту). Тож ми дуже хвилювались, адже сума все-таки велика, але ми за тиждень зібрали половину коштів, а за місяць уже була повністю необхідна сума.

​– Тобто ви зібрали кошти навіть швидше, ніж планувати?

– Так. Я цього не очікувала взагалі.

Коли за тиждень була вже половина, то я зрозуміла, що все, проект буде. За місяць вже була повна сума. А за ті дні, які залишались, ми просто дозбирали трішечки більше: якщо ми планували 220 тисяч, то зібрали 262 тисячі.

​– Хто робив пожертви?

– Це – 821 доброчинець. Ми кожному написали «Дякую», тому що ми були шалено вдячні за кожен внесок. Були внески по 1 гривні, по 2 гривні, і вони так само тішили, як і внесок у 25 тисяч гривень.

– Як гадаєте, чому вам вдалося зібрати гроші на проект швидше, ніж ви планували?

– Ми не просто з’явилися і сказали, що от ми невідомо-хто і будемо робити мультики. На той час у нас уже була дуже сильна ФБ-спільнота, їй було уже майже три роки. У нас була дуже гарна база підписників і на сайті. Тобто це була наша цільова аудиторія, яку ми попросили і нам допомогли.

– Отже, кошти ви зібрали. Що було далі? Як створювався мультик?

– Ми придумали перелік серій, які б ми хотіли зробити, і почали працювати над сценаріями. Над цим ми почали працювати ще до того, як отримали кошти, тому що кампанія закінчилася в травні, а кошти ми вже, мабуть, десь в середині липня отримали. От з того часу вже така основна робота почалась.

– Наскільки великою є команда, яка займається створенням «Лепетунів»?

– Тематику серій, які хотіли, ми самі з чоловіком придумали. Залучили сценаристку. Чоловік малює кожну серію сам, тому що вирішив, що краще цей світ Лепетунів, який він придумав, який він побачив, йому намалювати простіше, ніж комусь переказати. Працює два аніматори.

Є диктори, які начитують голоси, звукорежисер. Тобто десь до 10 людей працює над мультфільмом.

​– Коли ви запускали проект, то планували випускати нові серії кожні два тижні. Чи вдається дотримуватися графіку?

– Уже є шість серій. Одного разу вчасно вийти нам не вдалося, тому одна серія вийшла з затримкою. Інколи серії дуже важкі, бо треба промалювати та анімувати дуже багато деталей. Тому одну серію зробити легше, іншу – важче. Ми ще враховували коментарі наших підписників і змінювали дещо озвучування, тому що там були деякі неправильні наголоси. Це трохи вплинуло на те, що серія вийшла із запізненням.

– Власне, про відгуки аудиторії. Ознайомившись з коментарями на вашому Youtube-каналі можна побачити, що загалом люди гарно зустріли ваш мультсеріал, але була і частина критичних коментарів. Зокрема, дехто пише, що голоси є занадто серйозними для такого мультика, що дітям бракує динаміки та, зокрема, що самим Лепетунам не вистачає ніжок. Як ви реагуєте на таку критику?

– Ми насправді дуже цінуємо конструктивні коментарі. Їх усі собі фіксуємо. Те, що можемо змінювати, змінюємо. Ми коли почули про малу динаміку в першій серії, серії знайомства (там дійсно майже нічого не відбувалось), то почали в наступні додавати вже більше динаміки (у нас рухаються не лише головні герої, але ще й навколо щось відбувається). Тобто ми прислухаємося і щоразу думаємо, а що можна додати ще.

Щодо озвучення. Теж розуміємо, що, можливо, якщо наш проект буде далі розвиватися, то нам буде потрібно думати щось про інших дикторів, які будуть озвучувати, тому що розуміємо, що ця проблема є.

Щодо ніжок, то такі коментарі ми враховувати не будемо, тому що герой таким був. Є дуже багато дитячих мультиків, де герої незрозуміло хто і у них немає ні ручок, ні ніжок, і це нормально. Як на мене, то це – коментарі більше дорослих, які все дуже критично сприймають. У дітей все відбувається набагато легше: тобто вони бачать героя і сприймають його таким, як він є, для них це – насправді не проблема.

– Скільки часу витрачається на створення однієї серії?

– Більше ніж два тижні, тому що два тижні тільки анімація створюється. А ще ж сценарії, озвучування… Тобто набагато більше ніж два тижні. Мінімальний термін, здається, був три тижні, але стандартно одна серія – це два місяці (від ідеї і до фінального результату).

– Чи задоволені ви наразі тим продуктом, який отримали?

– Ми дуже самокритичні, тому розуміємо, що за той бюджет, за який ми працюємо, це достойний, якісний продукт, але ми бачимо його слабкі сторони і нам хочеться над ними працювати, але для цього треба більший бюджет. Тому ми, звичайно, думаємо, яким чином цей проект буде надалі розвиватися, щоб на цьому все не закінчилося.

– Якщо вам вдасться і надалі створювати цей мультфільм, як ви плануєте вирішувати питання з його фінансуванням?

– Це питання поки для нас відкрите. Думаємо над різними варіантами. Можливо, знайдемо зацікавлених осіб, які захочуть підтримати це. Але спочатку ми хочемо зробити ці 11 серій, бо з перших серій було важко зрозуміти, наскільки це цікаво аудиторії.

– Чи не планували ви відсилати ваш мультик на якісь тематичні конкурси? Чи, можливо, вже це зробили?

– Це – теж один із варіантів. Ми теж про нього думаємо. Але теж вже після того, як будуть всі 11 серій.

– Чи відчуваєте, що у вас наразі є сильний конкурент в Україні у цьому сегменті? І взагалі як би ви оцінили ситуацію з україномовними мультиками?

– Подібних мультиків я не бачила, хоча мені навпаки б було цікаво подивитися і порівняти. І взагалі дітям так бракує якісного україномовного контенту, що тут не про конкуренцію йдеться, а про те, що їх просто навіть немає. Тому що більше їх буде, то краще.

– А ще один мультфільм з якимось іншим героєм плануєте створювати?

– Я такої ідеї не відкидаю.