Доступність посилання

ТОП новини

Спеціально для Крим.Реалії

Захоплення Криму частина російського суспільства сприйняла як відновлення державного статусу, спробу «поставити на місце» українців, американців та європейців. Але наслідки цього укладаються всього в два слова: «авантюра» і «збитки».

У «день тиші» перед президентськими виборами на російському Першому каналі покажуть фільм Олексія Піманова «Крим». Росіян спробують мобілізувати, вколовши їм ударну дозу пропагандистського адреналіну. Йдеться про фактичне порушення виборчого права, адже показ фільму ‒ це піар чинного президента Володимира Путіна. Анексія Криму ‒ єдине «досягнення», яким його адміністрація може похвалитися перед електоратом. Особливо в ситуації, коли у нього немає виразної економічної програми й розуміння, як вивести країну з геополітичного глухого кута.

Кримчани при цьому живуть в умовах «двомірної» віртуальної реальності. Перший вимір ‒ пропагандистська картинка, яку показують на регіональному ТБ. У ній російський голова Криму Сергій Аксенов цілодобово та вкрай ефективно виконує доручення Володимира Путіна, але їм заважають численні «саботажники», які засіли в кримській владі. Серед прихильників анексії популярний міф про те, що «українські чиновники» грабують кримчан, тому вони ніяк не можуть потрапити в багату Росію, про яку їм розповідали навесні 2014 року.

Популярний міф, що «українські чиновники» грабують кримчан, тому вони ніяк не можуть потрапити в багату Росію

Другий вимір ‒ картинка, яку російські телеканали показують обивателям. В їхньому уявленні Крим «розвивається», незважаючи на санкції і капості з боку «українських диверсантів», кримчани готові терпіти «тимчасові труднощі» заради інтересів країни. У їхньому розумінні Росія була «змушена» захистити Крим від Києва та НАТО. Два цих наративи ‒ помилкові від першого до останнього слова. Російська влада використовує їх, щоб приховати або максимально заплутати обговорення наслідків анексії півострова.

Під час військової операції із захоплення Криму серед прихильників Кремля (російських освічених міщан) була популярною теза про те, що міжнародне право ‒ це нібито фікція, вигадана американцями та європейцями. Мовляв, представники «золотого мільярда», коли їм вигідно, самі неодноразово порушують міжнародні угоди й «кидають» росіян. Отже, Москва може не звертати жодної уваги на нею ж підписані угоди з Україною. Кремлівські політтехнологи четвертий рік поспіль просувають цю ідею на різні лади. Днями Володимир Путін вкотре повідомив, що США та ЄС нібито «обдурили» Москву під час Революції Гідності в Києві.

Припустимо, ми погодимося з такою інтерпретацією суті міжнародного права. Розглянемо наслідки анексії Криму винятково з меркантильної точки зору. В такому випадку наслідки від «Кримнаша» вкладуться всього в два слова: «авантюра» та «збитки».

Перше ‒ після березня 2014 року Росію виставили з Великої вісімки. Імідж Кремля на міжнародній арені деградував до статусу «токсичного». Коли Москву неввічливо попросили з елітного клубу, російська влада влаштували цирк під назвою «Поворот на Схід». Влітку 2014 року пропаганда цілодобово відпрацьовувала нібито захмарні перспективи економічного співробітництва з Китаєм. Мовляв, «підлі» американці та європейці просто так запровадили санкції, тому працювати потрібно тільки з китайцями. Москва та Пекін підписали кілька меморандумів про співпрацю в енергетичній сфері, обговорили перспективи взаєморозрахунків у національних валютах. На ефірах політичних ток-шоу різні телевізійні провісники смакували, як російсько-китайська угода «поховає» американський долар. Але замість «Повороту на Схід» вийшов «Поворот не туди». Росіяни потрапили в кабальну залежність від китайських кредиторів. Наступний аспект «кримської епопеї». Намагаючись відвадити Україну від ЄС і НАТО, Кремль зробив так, що Київ став навіть ближчим до Альянсу, ніж за часів президентства Віктора Ющенка.

Війна в Сирії ‒ один із способів утримати ціну на вуглеводні на відносно прийнятному рівні

Третій наслідок ‒ Крим «з'їв» російський резервний фонд і почав «під'їдати» інші запаси. Згідно з прогнозами 2014 року, заначка мала закінчиться ще до початку 2017 року, але російську владу врятувало поступове подорожчання нафти. Коли барель ситуативно провалився нижче позначки в 30 доларів, у Москві ґрунтовно занервували, але потім почалося поступове зростання, й останній рік барель «плавав» в межах 50-60 доларів. Як наслідок, росіяни зацікавлені в дестабілізації ситуації на Близькому Сході. Війна в Сирії ‒ один із способів утримати ціну на вуглеводні на відносно прийнятному рівні.

Четверте, що випливає з попереднього, ‒ через Крим росіянам довелося влізти в дві свідомо програшні війни: Донбас і Сирія. Виграти Москва не може за визначенням. Парадокс, але Кремль воює заради почесної капітуляції у вигляді визнання Криму російським і «позаблокового статусу» України. На Донбасі росіяни намагаються викручуватися, використовуючи численні «хитрі плани»: засунути ОРДЛО назад в Україну в якості троянського коня; завести на територію власних «миротворців», отримавши скасування санкцій, інше прожектерство. У Сирії Володимир Путін намагався запропонувати американцям «велику угоду», але отримав відмову. Потім російські ВКС почали бомбити помірну опозицію, вбиваючи жінок і дітей, поки кілька разів не отримали «під дих» від американських і турецьких військових.

Якщо перерахувати в долари прибутки звичайної сімферопольської родини, виявиться, що за останні чотири роки вони стали біднішими

Останній пункт стосується безпосередньо кримчан ‒ помітне падіння рівня життя на півострові. Причому місцева влада в найкращому випадку може лише трохи його уповільнити, але не зупинити. Кримська статистика зображує «небувале зростання» прибутків, влада й особисто Сергій Аксенов звітують, що республіканський бюджет у рази перевершує показники «українського періоду». Але при цьому життя кримських обивателів змінюється в гірший бік. Якщо перерахувати в долари прибутки звичайної сімферопольської родини, виявиться, що за останні чотири роки вони стали біднішими.

Мінімальна пенсія на півострові близько 9 тисяч рублів або близько 157 доларів США. Для порівняння, влітку 2013 року мінімальна пенсія в Україні становила 1500 гривень або близько 187 «баксів» за тодішнім курсом. Середня зарплата в Сімферополі в той же період була близько 3000-3200 гривень або 374-400 доларів за курсом на той період. Тепер міщани в найкращому випадку отримують 15-20 тисяч рублів ‒ близько 265-350 доларів. Якщо порахувати прибутки з урахуванням продуктової інфляції та зростання цін на всі види товарів, то картина буде ще більш гнітючою.

Анексія Криму означає війну, збитки й деградацію, але в Кремлі ніколи цього не визнають. Навпаки, державна пропаганда з ще більшою ретельністю буде доводити, що Москву «змусили» захопити півострів, а санкції та безгрошів'я ‒ відмінний стимул для розвитку економіки.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG