Як Сенцов пережив етапування з Якутії до Лабитнангі? Які в нього стосунки з ФСБ, адміністрацією колонії та іншими засудженими? Чи готовий Сенцов просити Путіна про помилування? Про це розповів адвокат політв'язня Дмитро Дінзе.
‒ Ви були в місті Лабитнангі в грудні минулого року. Яке у вас враження від цього місця?
‒ Місто досить маленьке. Зустріли мене в колонії добре, швидко підписали мені всі документи, потім я говорив з начальником з безпеки та з оперативної роботи. Ми випили чаю, покурили, він вислухав мої побажання, я вислухав його. Мене провели в «зону» й там дали окремий кабінет, в якому ми поспілкувалися з Олегом.
Спілкувалися ми через глухе скло, там буквально нагорі є маленька щілинка, куди можна документи всі передавати. Наскільки я розумію, це кімната побачень для родичів. Такі правила, це ж колонія суворого режиму.
‒ Це була планова поїздка чи Олег попросив приїхати в конкретній справі?
‒ Це був позачерговий візит. Коли я приїжджав до нього в Якутію, він сказав: не треба до мене наїздами приїжджати та мене контролювати, у мене все добре з адміністрацією. Потім він раптово зник із колонії, перестав виходити на зв'язок. Виявилося, що його етапували, куди ‒ незрозуміло. Була інформація, що Олег приїде в Лефортово й почнеться обмін... Але все виявилося набагато прозаїчніше. Там була акція на підтримку Олега, через що співробітники ФСБ Якутії та співробітники колонії злякалися. Тому його просто взяли й етапували незрозуміло куди.
Потім ми дізналися, що він приїхав до Салехарду, а звідти ‒ до Лабитнангі. Їхав якимись потягами два з половиною місяці, зупинявся в різних містах. У Володимирському централі (в'язниця для особливо небезпечних злочинців у місті Володимир, ‒ КР) йому поставили кілька «смуг»: злісний порушник, схильний до насильства, екстреміст... Він обурився, каже: я сиджу спокійно, нікого не чіпаю, а ви «смуги» малюєте. У підсумку йому залишили одну, з якою він і приїхав до колонії. Розмістили його там погано, він сидів у холодній камері, у нього загострилося захворювання серця. Але, треба віддати належне, в Лабитнангі йому відразу організували лікаря, виписали ліки, відвезли до лікарні.
‒ Як ви думаєте, за ним наглядає хтось із Москви чи все пущене на самоплив?
Він окремо тримається – сам по собі. Пише сценарії, відмовляється від роботи, чекає, коли його звільнять
‒ Звісно, ФСБ продовжує за ним наглядати. Це дуже чітко відстежувалася в Якутській колонії, де він був одним із «кримських терористів». Там ще був націоналіст якийсь і «Хізб ут-тахрірівці»... Він із ними взагалі не спілкувався. Він окремо тримається ‒ сам один. Ні з ким ні в які контакти не вступає. Пише сценарії, займається творчістю, відмовляється від роботи. Йому не цікаво працювати, як він каже, «на режим». Він працює сам на себе, чекає, коли його звільнять.
Тут йому пропонували роботу на кіностудії або на кухні. Це полегшена робота, для «активу» ‒ для тих, хто співпрацює з адміністрацією. А йому, як кажуть на їхньому жаргоні, «западло» співпрацювати з їхньою адміністрацією.
‒ Він перебуває в бараку чи в камері? Які у нього стосунки з іншими засудженими?
‒ У загальному бараку 30-40 осіб. Із засудженими стосунки досить хороші, в конфлікти не вступає, претензій до нього теж немає.
‒ Що він говорив про побутові умови? Чи є проблеми з харчуванням, одягом, теплом, прогулянками?
Якщо хтось хоче йому допомогти, хай шлють гроші, речі, продукти його сестрі
‒ Йому головне, щоб були ручка та папір ‒ щоб він міг писати сценарії. Прогулянки, трохи спорту й нормальні взаємини. До побутових умов він невибагливий. Єдине, він на побаченні мені сказав, що якщо хтось хоче йому допомогти, то хай не надсилає йому посилки, а шле гроші, речі, продукти його сестрі. А вона вже організовує передачку з тими речами, про які він попросить.
‒ Його не примушують до громадських робіт?
‒ Олег ‒ більш-менш привілейований засуджений, до нього особливе ставлення й особливий нагляд. Звісно, він цим користується. Колонії не вигідно псувати з ним стосунки, тому що він може повідомити адвокатам, а вони почнуть виносити сміття з хати. Талант Олега в тому, що він з усіма може домовитися. Нормальні спокійні взаємини спільної співпраці.
‒ Він може там щось купувати? Чи є у нього гроші?
‒ У них є магазин, але ти можеш витратити якусь лімітовану суму. Наскільки я пам'ятаю, це не більше трьох тисяч (рублів ‒ КР) на місяць. Продукти там за завищеними цінами, й Олег каже, що не завжди якісні. Він замовляє найнеобхідніше: зубна паста, щітка, шкарпетки якісь, шматок хліба або цукерок якихось поласувати.
‒ Як взагалі з харчуванням у колонії?
‒ Звісно, харчування середнє. На одного ув'язненого виділяється 72 рублі, на них зібрати в день порціон на людину досить складно. Олег компенсує посилками, що йому приходять. До того ж, ув'язненим, у яких є захворювання, можуть призначити посилене харчування: риба, молоко, сир, яйця, масло... Олегу мали призначити таку дієту через проблеми з серцем.
‒ У нього є доступ до інтернету, радіо?
‒ Радіо, телевізор, бібліотека ‒ все це є. Музика якась безглузда російська грає з ранку до вечора. Транслюється все державне, проросійське. До інтернету доступу немає.
‒ А телефонні дзвінки?
Він проти, щоб приїжджали мати й діти. Боїться, що вони хвилюватимуться
‒ Можна телефонувати раз на тиждень або два. Кожен в'язень має право написати лист і отримати відповідь. Все це пересилається через електронну пошту. Якщо хтось пише Олегу, то може оплатити йому відповідь ‒ це коштує 300-500 рублів. Є відеодзвінки, які можна замовити за свій кошт. Олег тримає зв'язок із родичами.
‒ Чи справді він заперечує проти того, щоб вони до нього приїжджали на побачення?
‒ Він проти, щоб приїжджала мати й діти. Він боїться за їхнє психологічне самопочуття, що вони хвилюватимуться. Каже: мій стан досить стабільний, а якщо вони приїдуть, я розхвилююся і мені буде важко якийсь час. І буду заспокоюватися потім місяці три.
‒ Що Олег думає про можливості обміну та помилування з боку президента?
Сенцова обговорювали на всіх рівнях силових структур, аби не було швидкого рішення щодо його звільнення
‒ Він цього чекає, але сам каже, що це буде дуже не скоро. І якщо його мінятимуть, то, швидше за все, відразу на кількох людей. Наскільки мені відомо, президенту Росії доповідали, що Сенцов ‒ супертерорист, злочинець. Його обговорювали на всіх рівнях силових структур, аби не було швидкого рішення щодо його звільнення. Він же виявив принципову позицію, не пішов на поступки, як кістка в горлі став центральному апарату ФСБ. Справа прогриміла на всю країну, відповідно, на нього зуб є. Їм важливо, щоб він довше мучився. Але у ФСБ і ФСВП (федеральна служба виконання покарань ‒ КР) різні завдання. Першим потрібно насолити, другим ‒ щоб людина спокійно сиділа й не було ніяких скандалів. Олег перебуває між двох цих вогнів. А Путін не прислухається ні до відомих режисерів, ні до правозахисників. Він прислухається до силовиків.
‒ Співробітники ФСБ приїжджають до Олега на профілактичні бесіди?
‒ Вони знають, що ця людина ‒ кремінь. До нього приїхати ‒ він потім це розтрубить де-небудь, і знову почнеться черговий виток скандалу. Вони можуть до нього приїхати, коли постане питання про обмін.
‒ Ким він тепер значиться в справі?
‒ Як особа, схильна до насильства. Раніше він був дезорганізатором режиму, екстремістом, людиною, яка могла розтривожити уми інших ув'язнених.
‒ Олег готовий написати прохання про помилування, якщо стане питання про обмін?
‒ А іншого варіанту не буде, швидше за все. Всі політв'язні, зокрема й Савченко (Надія Савченко ‒ КР), проходили через цю процедуру. Тут ти або пишеш і їдеш, або сидиш далі. Олег готовий написати.
(Текст підготувала Катерина Коваленко)
