Українські військові командири в суді свідчили у справі про держзраду президента-втікача Віктора Януковича. Під присягою вони розповіли і про те, як Росія анексувала Крим. Журналісти Крим.Реалії зібрали відомості та з'ясували, як «зелені чоловічки» потрапили на територію півострова, чи був наказ відкривати вогонь і чому підкріплення з материка не прийшло на допомогу українським підрозділам у Криму?
Хто першим увійшов до Криму?
Командувач військово-морських сил України (2014-2016 роки) Сергій Гайдук у залі суду розповів, які військові підрозділи російської армії брали участь в окупації Криму. Про те, хто ховався за образом «зелених чоловічків», йому доповідала розвідка.
«Ми змогли їх ідентифікувати як військовослужбовців 810-ої бригади морської піхоти Чорноморського флоту Росії. (Цей підрозділ дислокується в Севастополі. До анексії Криму морпіхи брали участь у Другій російсько-чеченській війні, зараз ‒ воюють у Сирії ‒ КР). Були ідентифіковані військовослужбовці 45-го полку спеціального призначення повітряно-десантних військ Російської Федерації», ‒ свідчить Сергій Гайдук.
Названий останнім, елітний підрозділ перекинули для окупації Криму з підмосковної Кубинки. Десантники підпорядковуються Головному розвідуправлінню Росії. Саме вони захопили будівлю Верховної Ради Криму в Сімферополі 27 лютого 2014 року.
Того ж року 45-а бригада спецназу ГРУ Росії воювала на Донбасі, там зазнала втрат, що змогли підтвердити волонтери міжнародного розвідувального товариства InformNapalm. Відеокадри прощання із загиблими відзняли родичі десантників уже в Росії, але федеральні канали про це не розповідали.
Сергій Гайдук вказав, що українські військові змогли ідентифікувати військовослужбовців псковської повітряно-десантної дивізії
Колишній командувач ВМС України Сергій Гайдук також вказав, що українські військові змогли ідентифікувати військовослужбовців псковської повітряно-десантної дивізії.
У серпні 2014-го телеканал НТВ показав кадри, де російський міністр оборони Шойгу нагородив псковських десантників за окупацію Криму. 28-го лютого 2014-го року бійці підрозділу захопили військовий аеродром у Кіровському в Криму.
Після анексії і цих російських хлопців перекинули на Донбас. У вересні 2014-го року українські військові знищили майже всю першу роту підрозділу ‒ це близько сімдесяти російських десантників. Кадри з тими, кого взяли в полон є в інтернеті.
Чому українські військові не відкрили вогонь?
Елітні підрозділи з Росії до Криму перекидали морем, сушею ‒ через Керченську протоку, і повітрям ‒ на вертольотах.
До шести тисяч військовослужбовців з Російської Федерації сил спеціальних операцій, а також повітряно-десантних військ були вже перекинуті до КримуІгор Тенюх
«За інформацією розвідки, до шести тисяч військовослужбовців з Російської Федерації сил спеціальних операцій, а також повітряно-десантних військ були вже перекинуті до Криму», ‒ розповів у суді виконувач обов'язків міністра оборони України (27 лютого ‒ 25 березня 2014 року) Ігор Тенюх.
28 лютого російські військові вже відкрито незаконно перетнули кордон з Україною в Криму, перекинули на півострів і бойові вертольоти.
Але російські солдати з'явилися на півострові ще раніше, на кадрах, знятих 24-го лютого, «зелених чоловічків» «Уралами» везуть до Ялти. Після висадки на півострові вони блокували українські військові частини.
«Тактика одна й та сама: цивільні ‒ кілька людей ‒ блокують, наприклад, в'їзд до військового містечка..., якимось транспортом ламаються двері й з криками «Ви ж не будете стріляти в мирних людей!» починається захоплення», ‒ зазначив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.
Михайло Коваль
Ці слова підтверджують як численні кадри з Криму, так і свідчення виконувача обов'язків міністра оборони України (25 березня ‒ 3 липня 2014 року) Михайла Коваля на судовому засіданні.
«Росіяни прикривалися живим щитом, їх вперед штовхали. У найкращих традиціях ‒ попереду йшли «ввічливі люди», ось ці хлопці дуже хороші. Їх вели до об'єктів до кордону посту», ‒ згадує він.
Такою тактикою люди в формі, без розпізнавальних знаків почали захоплювати прикордонні застави і пункти прикордонного пропуску. Опиратися українські служби не могли. На питання прокурора «Що зробили прикордонники з метою зупинити порушення державного кордону?» відповідає перший заступник начальника Державної прикордонної служби України (2003 ‒ 2014 роки) Павло Шишолін.
«Прикордонний наряд ‒ 15 осіб, сім жінок серед них. І сто осіб озброєних з технікою. З території України заблокували. З тієї території 12 машин. Що може зробити в такій ситуації прикордонний наряд?» ‒ відповідає той риторичним запитанням на запитання.
У лютому 2014 року військові звинувачували виконувача обов'язків міністра оборони Ігоря Тенюха в бездіяльності. Зараз під присягою адмірал повідомив, що віддавав письмові накази застосовувати зброю. Але відповідних документів на підтвердження його слів у судовому засіданні не надав.
«Накази зберігаються в Міністерстві оборони ‒ це раз. Друге ‒ на засіданні, яке проводив у міністерстві верховний головнокомандувач, коли вбили тоді прапорщика, це був ще один раз, коли був даний дозвіл відкривати вогонь», ‒ стверджує Тенюх.
Однак пояснити відсутність таких листів у архівах міністерства з наказами про застосування зброї, не зміг.
Командир 204 бригади тактичної авіації (2013 ‒ 2014 роки) Юлій Мамчур розповів Крим.Реалії, що під час анексії півострова, дійсно, регулярно зв'язувався зі своїм керівництвом, але у відповідь не чув конкретних відповідей.
«Мої інформаційні довідки йшли моєму керівництву, а рекомендації вони не могли мені надати. Єдине, що моє керівництво сказало, що «даємо тобі можливість вирішувати все самому на місці», ‒ каже Мамчур.
Наказ «стріляти» військовослужбовцям у Криму був не потрібний, про це Тенюх повідомив у суді. На його думку, військові й без того мали виконати свій обов'язок.
«За статутом військовослужбовець будь-якого рівня ‒ від солдата й до командира ‒ має право і зобов'язаний стріляти, якщо на територію його військової частини заходить стороння людина... Я саме одному з командирів телефоную і запитую: ‒ Чому ви не стріляєте? Відповідь: ‒ Ну як я можу, я ж в центрі міста», ‒ зазначає в суді Тенюх.
Мобільна прикордонна застава «Масандра» ‒ одна з тих, що чинила спротив, там стріляли, й тільки так змогли розблокувати загін
Мобільна прикордонна застава «Масандра» ‒ одна з тих, що чинила спротив, там стріляли, й тільки так змогли розблокувати загін, який оточили «зелені чоловічки» й так звана самооборона Криму.
«Атаку відбили, старший лейтенант, начальник мобільної прикордонної групи застосував зброю в повітря, щоб не допустити захоплення цього підрозділу», ‒ свідчить перший заступник начальника Державної прикордонної служби України (2003 ‒ 2014 роки) Павло Шишолін.
Хто зламав присягу?
Підтримки у прикордонників не було ‒ скаржиться Шишолін. Українські військові частини в Криму були заблоковані, а співробітники СБУ почали переходити на бік Росії. Про це свідчив і Валентин Наливайченко ‒ тоді вже голова Служби безпеки України.
«У севастопольському управлінні СБУ, яке за законом мало з 20-го лютого почати протидіяти російській агресії, з 20-го лютого проводять загальні збори прямо в управлінні СБУ, разом з генералами ФСБ Росії», ‒ запевняє Валентин Наливайченко в суді.
Воронченко, Гайдук, Коваль ‒ це прізвища українських воєначальників, які відмовлялися переходити на сторону Росії. Їх російські спецназівці намагалися залякати
Воронченко, Гайдук, Коваль ‒ це прізвища українських воєначальників, які відмовлялися переходити на сторону Росії. Їх російські спецназівці намагалися залякати ‒ викрадали, погрожували розправою, морально тиснули, били.
«Підлітає машина, мене за руки, за ноги ‒ в машину. Ззаду кидають зашморг (тросик такий), збоку стрибає в цивільному з пістолетом, зліва ‒ хлопчина патлатий з ножем», ‒ згадує Михайло Коваль, у той момент виконувач обов'язків міністра оборони України.
Про захоплення в російський полон Крим.Реалії розповідав в ексклюзивному інтерв'ю і Сергій Гайдук, в той час командувач військово-морських сил України.
Ще до початку анексії в Генштабі планували відіслати до Криму додатковий підрозділ українських військових. Але в адміністрації президента ‒ тоді ще Януковича ‒ були проти. Начальнику Генштабу наказували, щоб додатковий підрозділ вирушив не до Криму, а до Києва.
«Після чергової перепалки, я оголосив, що такого розпорядження не підготую й не віддам. Того ж дня президент України підписав указ про моє звільнення», ‒ згадує події 2014 року начальник Генерального штабу ЗСУ (2012 ‒ 2014 років) Володимир Замана.
Це було 19 лютого, пізніше з уже колишнім начальником генштабу Міноборони України особисто зустрічається співробітник ФСБ, а ще йому телефонував нині підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов (Аксьонов). Володимира Заману вмовляли перейти на бік Росії, він відмовився. 28 лютого в Криму відбулася зустріч з командувачем Чорноморського флоту Росії Олександром Вітком.
«Я запитав, що відбувається? Він сказав: «Ми отримали завдання і будемо йти до кінця». Я кажу: «До якого кінця?.. Це буде кровопролиття, за яке доведеться відповідати», ‒ згадує діалог Володимир Замана.
До 12 березня російські військові заблокували або ж вивели з ладу всі 57 об'єктів державної прикордонної служби України. Присягу зламали командувач військово-морських сил України Денис Березовський, його заступник ‒ віце-адмірал Сергій Єлісєєв і начальник штабу ВМС Дмитро Шакуро. За інформацією Генеральної прокуратури України, на сторону Росії перейшли 8 тисяч українських військових.
