Кримська правозахисна група заявляє, що в квітні в СІЗО Сімферополя померли четверо ув'язнених. Правозахисники підозрюють, що загиблі стали жертвами насильства, тому розшукують рідних і адвокатів.
За інформацією Кримської правозахисної групи, на початку місяця (приблизно 6 квітня) в СІЗО виявили повішеними 69-річного Сервера Білялова і 46-річного Олега Гончарова. А 12 квітня в штрафному ізоляторі (карцері) знайшли повішеним 23-річного Дмитра Шиповника, стверджують правозахисники. 13 квітня в камері №8, куди поміщають новоприбулих, виявили ув'язненого з перерізаним горлом – ним виявився 39-річний Іслам Іскеров, направлений до СІЗО з Джанкоя. У КПГ стверджують, що ці дані отримали з декількох джерел, незалежних один від одного.
«Нам довелося зробити цю інформацію публічною, щоб привернути увагу до проблеми – її замовчують влада Росії та співробітники СІЗО. Скільки таких смертей там насправді, ми не знаємо. Але тенденція загрозлива – чотири смерті за неповний місяць. Тому ми побоялися, що якщо інформація не стане публічною, то ситуація може погіршитися. І, звичайно, ми сподіваємося, що зможемо за допомогою ЗМІ знайти родичів загиблих. Вони поки не відгукнулися, але ми продовжуємо шукати», – повідомила Крим.Реалії координатор КПГ Ольга Скрипник.
Чому вмирають у сімферопольському СІЗО?
У профільних відомствах Криму про ці смерті нічого не повідомляють. Телефони прес-служби Федеральної служби виконання покарань весь день були недоступні.
Правозахисники вважають, що адміністрація сімферопольського СІЗО і профільні відомства приховують інформацію, щоб уникнути відповідальності. Відповідно до російського законодавства, вони зобов'язані забезпечувати основні права ув'язнених, перш за все, право на життя. Тому вони однаково відповідальні як за насильницькі смерті, так і за суїциди в ізоляторі. Що саме стало причиною смертей, поки не відомо – її може встановити лише експертиза в рамках розслідування. Цього й добиваються правозахисники.
За словами Скрипник, не виключена й версія самогубств ув'язнених. Але є підозри, що їх могли або довести до суїциду, або вбити представники адміністрації СІЗО або ув'язнені з кримінальним досвідом.
У одного загиблого з'явився шанс незабаром вийти на свободу. Тому є сумніви в тому, чи були в нього причини для самогубстваОльга Скрипник
«Справа одного із загиблих – Сервера Білялова – складалася таким чином, що в нього з'явився шанс незабаром вийти на свободу. Тому виникають сумніви в тому, чи були в нього причини для самогубства. Сумнівний і суїцид Дмитра Шиповника, який був знайдений із перерізаним горлом у карцері СІЗО. Справа в тому, що коли людина потрапляє до карцера, його зобов'язані дуже ретельно оглянути і відібрати всі заборонені предмети, якими можна собі нашкодити. Ця камера також перебуває під постійним наглядом співробітників СІЗО. Тому там не так просто накласти на себе руки, навіть маючи таке бажання», – пояснила правозахисниця.
Оскільки у правозахисників немає інформації про розслідування цих смертей, вони передали всі наявні в них дані Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини Людмилі Денисовій. В офісі українського омбудсмена нам підтвердили, що отримали ці відомості та пообіцяли у відповідь оприлюднити відкритого листа до російської колеги Тетяни Москалькової.
«Потрібні мужність, терпіння і правильні дії»
Російська правозахисниця Тетяна Щур, яка разом із колегами розкрила факти тортур, вимагань грошей у засуджених та інші порушення в колоніях Челябінська, зазначає, що в місцях позбавлення волі Росії поширена практика замовчування смертей.
У Росії факти смерті приховують майже завжди. Для керівництва та співробітників СІЗО і колоній це проблема, тому що їх можуть очікувати серйозні покаранняТетяна Щур
«У Росії факти смерті приховують майже завжди. Для керівництва та співробітників СІЗО і колоній це проблема, тому що їх можуть очікувати серйозні покарання. Буває, що ув'язнених поміщають до «прес-хат» (приховані приміщення в СІЗО, існування яких заперечують адміністрації виправних установ – КР) із кримінальниками, які за завданням адміністрації або місцевих авторитетів здійснюють над ним насильство з різними цілями – від вимагання грошей до свідчень. Це може завершитися навіть смертями, – каже Щур. Але коли родичі та незалежні громадські активісти в спостережній комісії діють активно і коли працює омбудсмен, ці випадки вдається довести до розслідування і до суду. Це дуже складно, але можливо».
Один із останніх випадків стався в СІЗО Санкт-Петербурга. У лютому там констатували смерть власника IT-компанії «Новіта ПРО» Валерія Пшеничного, якого заарештували за звинуваченням у завищенні вартості послуг для Міністерства оборони Росії. Співробітники СІЗО назвали причиною смерті самогубство, але дані судмедекспертизи говорять про насильницьку смерть і жорстокі тортури. Експерти виявили в роті у Пшеничного опіки від кип'ятильника, а також сліди побоїв і згвалтування. А до смерті арештованого привела тупа травма шиї.
Родичам загиблих у сімферопольському СІЗО правозахисниця рекомендує домагатися розслідування фактів їхньої смерті – за допомогою незалежних адвокатів і журналістів. Вона попереджає, що в російських реаліях це може бути дуже непросто.
Це дуже складно і небезпечно для тих, хто про це заявляєТетяна Щур
«Коли журналіст або родичі надають гласності такі факти й заявляють, що провина лежить на певних співробітників СІЗО, то якщо це не буде доведено, їхню заяву автоматично кваліфікують як завідомо неправдивий донос. І в такому випадку людина, яка заявила про це, може понести покарання. Такі приклади в Росії теж є. Це дуже складно і небезпечно для тих, хто про це заявляє. Тому потрібні мужність, терпіння і правильні дії», – каже Тетяна Щур.
Ситуацію із захистом ув'язнених у Криму вона називає «важкою», але все ж рекомендує використовувати будь-які доступні методи в пошуках достовірної інформації про їхні життя і смерті.
