Історична зустріч лідерів Північної і Південної Корей може призвести до реального врегулювання ситуації на Корейському півострові та завершення війни, що формально тривала між двома Кореями сім десятиріч. Однак, перш ніж радіти, треба зрозуміти причини такої конструктивності з боку північнокорейського диктатора. Чому так конструктивно налаштований Кім Чен Ин? Тому що бажає змінити класичну конфронтаційну політику свого дідуся і батька, чи тому, що відчув небезпеку санкційного тиску на свій режим? Адже диктатори – не завжди самогубці.
І тут виникає питання: чи може піти шляхом Ким Чен Іна його російський колега Володимир Путін? Адже путінська Росія – такий же порушник міжнародних правил, як і КНДР. І санкційний тиск сьогодні здійснюється не тільки проти Пхеньяна, але й проти Москви.
Ніде правди діти, у російського режиму набагато більше ресурсів для самозбереження, ніж у північнокорейського. Та й санкції проти Москви з точки зору суворості не можна порівняти із санкціями проти Пхеньяна. Однак рівень цих санкцій зростає, вони починають зачіпати інтереси великих олігархічних корпорацій, а значить – рано чи пізно позначаться і на економіці, і на інтересах кожного конкретного громадянина. А от добробут громадян – ахіллесова п’ята путінського режиму. Бо в російського президента немає такого населення, як у північнокорейського. Лояльність росіян має свої обмеження – і у Кремлі це прекрасно знають.
Питання змін у російській політиці – це питання часу. Новий державний секретар США Майк Помпео слушно зауважує, що Путін ще не почув послання від Америки. Але я впевнений, що в майбутні роки у Вашингтоні робитимуть усе можливе, щоб «послання» дійшло до адресату. Щоб механізм примусу до цивілізованої поведінки щодо Росії спрацював.
Найголовніші союзники України – терпіння і час
І ось тоді ми з вами зможемо обговорити можливість перетворення Путіна на Кім Чен Ина. Ну, добре, не Путіна, а спадкоємця російського правителя. Однак росіянам конче необхідний той, хто виведе країну з ізоляції, подолає наслідки її агресивної політики, домовиться із Заходом і сусідами, відмовиться від Криму, Донбасу та інших окупованих Росією територій у колишньому Радянському Союзі, Поява такого лідера відповідає насамперед національним інтересам самої Росії – адже її нинішні керівники позбавляють цю країну майбутнього.
Однак не варто думати, що це відбудеться швидко. Не відбудеться. Україні доведеться ще роки, якщо не десятиріччя існувати у стані перманентного конфлікту з російським режимом. Союзникам України в цей непростий період будуть воля її власного народу до державотворення, підтримка Заходу і час.
Насправді це найголовніші союзники України – терпіння й час.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
